Рішення

від 12.11.2014 по справі 463/2780/14-ц

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/2780/14-ц

Провадження №2/463/1431/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Гирич С. В.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

з участю представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

та представника третьої особи виконавчого

комітету Львівської міської ради ОСОБА_4

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Віра» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третіх осіб: виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, суд -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся із позовом до відповідачів, третіх осіб про солідарне стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2005 року по 01.02.2013 року в сумі 1264 грн. 60 коп., централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 за період з 01.01.2005 року по 01.02.2013 року в розмірі 6230 грн. 70 коп., а всього заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 7495 грн. 30 коп.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачі являючись власниками та проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_1, в силу вимог ст. 68 ЖК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов'язані нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг, зокрема послуг по утриманню будинку та прибудинкової території та централізованого опалення. Оскільки будинок включно по січень 2013 року перебував на балансі ЛКП «Віра», яке в свою чергу надавало відповідачу послуги з централізованого опалення квартири відповідно до укладеного договору з виробником послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що підтверджується рядом укладених угод із спеціалізованими підприємствами, що надають послуги з дератизації та дезінфекції, освітлення місць загального користування, вивезення сміття, аварійними службами та актами виконаних робіт, а тому у відповідачів наявне солідарне зобов'язання по сплаті вказаних послуг саме перед позивачем.

Однак з 01.01.2005 року по 31.01.2013 року включно відповідачами надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, централізованого опалення оплачувалися не регулярно, на даний час виникла заборгованість у вказаному розмірі, а тому просить позов задоволити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному об'ємі, доповнив, що не зважаючи на той факт, що в 2013 році Львівською міською радою ухвалено рішення про приєднання ЛКП «Віра» до інших комунальних підприємств, на даний час ЛКП «Віра» наділене правом вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги по січень 2013 року включно, оскільки на даний час відомостей про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб не внесено. Крім цього вказав, що для заявлених позовних вимог позовна давність не сплила, оскільки зазначені житлово-комунальні послуги відповідачам надавалися належним чином і відповідачі ними користувалися, борг визнавали вносячи оплату за житлово-комунальні послуги, а тому просить стягнути із них солідарно зазначену суму заборгованості у повному розмірі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов заперечив, суду пояснив, що позивачем безпідставно йому нараховано заборгованість за вказані житлово-комунальні послуги, оскільки вважає, що оплату таких послуг здійснював виключно за ті послуги, які йому були фактично надані по лічильнику. В іншій частині послуги не надавалися, або надавалися не належної якості, оплата визначалася неправильно на підставі знятих показників, а відтак в цій частині заборгованість йому нараховувалася безпідставно. Крім цього вважає, що по жовтень 2010 року спір з приводу оплати послуг з централізованого опалення вже вирішувався судом і з приводу цього існує судове рішення. Крім цього зазначив, що заборгованість за послуги централізованого теплопостачання йому нараховувалися безпідставно по двоставковому тарифу, що складається із плати за спожиті гігакалорії та приєднаного теплового навантаження (ПТН), в той час, як на його думку тариф за ПТН може встановлюватися лише в будинках з гарячим водопостачанням, якого у їхньому будинку не має. Також вважає, що позивачем в частині вимоги подано після спливу позовної давності тривалістю три року, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Інший відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомила, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутності.

Представник третьої особи виконавчого комітету Львівської міської ради ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, суду пояснив про те, що на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1189 20.10.2006 року було встановлено двоставковий тариф для населення та інших споживачів теплової енергії. В подальшому рішеннями виконкому від 03.11.2006 року №1304, від 23.03.2007 року №140 вносилися зміни у первинне рішення №1189 в частині розміру тарифів, а 02.09.2008 року прийнято нове рішення №930 яким було встановлено двоставкові тарифи на теплову енергію для централізованого опалення із змінами у це рішення згідно рішення від 28.12.2011 року №1083. Переконаний, що встановлення двоставкового тарифу є законним, і законність цих рішень підтверджена судовими рішеннями за результатами їх оскаржень в суді. Зазначив, що нарахування централізованого теплопостачання позивачем проведені законно і правильно у відповідності до методики визначеної рішенням органу місцевого самоврядування, тариф ПТН не має жодного відношення до гарячого водопостачання, а є складовою тарифу за надання послуги з теплопостачання централізованого опалення, а тому вважає позовні вимоги підставними. Крім цього зазначив, що позивач наділений правом вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги, оскільки не зважаючи на той факт, що на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.01.2013 року №30 будинок, в якому проживають відповідачі переданий на баланс ЛК «Господар», процедура ліквідації ЛКП «Віра» на даний час не завершена, відомості про виключення з реєстру вказаного підприємства не внесені, і підприємство має право на стягнення з боржників заборгованості за надані, але не оплачені послуги.

Представник третьої особи ЛМКП «Львівтеплоенерго» ОСОБА_6 в судовому засіданні 23.09.2014 року позовні вимоги підтримав, пояснив, що вони у відповідності до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» являючись виробником послуг з теплопостачання на підставі укладених угод надавали ЛКП «Віра», як балансоутримувачу послугу з теплопостачання централізованого опалення, які в свою чергу надавали їх мешканцям будинку по вул. Чернігівська, 29 в м. Львові у спірний період, в тому числі і відповідачам. Зазначив, що дійсно починаючи з 20.10.2006 року оплата послуги здійснюється за двоставковим тарифом, згідно якого протягом цілого року споживачі послуги оплачують плату за приєднане теплове навантаження (яка є сталою величиною), а в опалювальний сезон оплачують розмір фактично спожитої теплової енергії. Рішення виконкому, яким встановлено вказані тарифи та методику розрахунку оплати за послугу були предметом розгляду у судах, рішенням касаційної інстанції залишені в силі, а тому є законними. На підставі наведеного вважає нарахування позивачем заборгованості відповідачам правильним, а позовні вимоги підставними.

В останнє судове засідання представник третьої особи ЛМКП «Львівтеплоенерго» не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив, а тому суд вважає за можливе завершувати розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представників третіх осіб, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

Судом безспірно встановлено, і дані обставини підтверджуються довідкою ЛКП «Господар» (а.с.5), що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проживають та є власниками квартири АДРЕСА_1.

Як вбачається із представлених розрахунків від 23.01.2014 року (а.с.6-9) станом на 01.02.2013 року заборгованість відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3 за надання послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 становила в розмірі 6230 грн. 70 коп., за надання послуги з утримання будинку та прибудинкової території - в розмірі 1264 грн. 60 коп.

В розумінні ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_3 є споживачами, як фізичні особи, які отримують або мають намір отримати житлово-комунальну послугу, якою у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.13 Закону являється послуга з централізованого опалення, а відповідно до п.2 п.1 вказаної статті - послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідач ОСОБА_3 заперечуючи свій обов'язок оплачувати нараховані послуги з централізованого опалення за спірний період, вважає, що такі послуги ЛКП «Віра» були надані неналежної якості, а також посилається на неправильність їх нарахування, а також неправомірне врахування тарифу приєднаного теплового навантаження, через ненадання їм послуги з гарячого водопостачання.

В той же час, у відповідності до ст.31 Закону «Про житлово-комунальні послуги» тарифи на житлово-комунальні послуги встановлюються рішеннями органів місцевого самоврядування в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.10.2006 року №1189, із змінами та доповненнями внесеними рішеннями виконкому від 03.11.2006 року №1304, від 23.03.2007 року №140 органом місцевого самоврядування на території м. Львова було встановлено двоставковий тариф для населення та інших споживачів теплової енергії з централізованого опалення. Рішенням від 02.09.2008 року №930 було встановлено нові двоставкові тарифи на теплову енергію для централізованого опалення із змінами у це рішення згідно рішення від 28.12.2011 року №1083.

Як встановлено в судовому засіданні, рішення органу місцевого самоврядування м. Львова про встановлення двоставкового тарифу за оплату послуг з централізованого опалення, представниками територіальної громади м. Львова було оскаржене до адміністративного суду, однак постановою Галицького районного суду м. Львова від 29.01.2013 року, залишеного в силі ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 24.07.2014 року, вказане рішення визнано законним, а затверджені тарифи на послуги з централізованого опалення та підігрів води економічно обґрунтованими та сформованими відповідно до Постанови кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року №955.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що відповідачам послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_2 нараховувалися виключно на підставі діючих у розрахунковий період рішень виконавчого комітету Львівської міської ради у відповідності до укладених угод з виробником житлово-комунальних послуг. Крім цього зазначив, що послуги з утримання будинку та прибудинкової території також позивачу надавалися належним чином забезпечуючи укладання угод із спеціалізованими підприємствами, що надають послуги з дератизації та дезінфекції, освітлення місць загального користування, вивезення сміття, аварійними службами, прибирання будинку та прибудинкової території, їх оплата нараховувалася відповідно до діючих тарифів встановлених на відповідний період рішеннями Львівської міської ради.

Однак відповідачі в судове засідання, у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, не представили жодних доказів того, що застосовані позивачем тарифи для розрахунку заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг були скасовані або визнані недіючими.

Таким чином, суд приходить до переконання про те, що відповідачі отримавши за спірний період послуги з централізованого опалення належної їй на праві власності квартири, а також послуги утримання будинку та прибудинкової території зобов'язані були нести солідарний обов'язок по оплаті їх вартості розрахованої на підставі тарифів визначених діючими рішеннями органу місцевого самоврядування.

При цьому судом не враховуються заперечення відповідача про те, що позивачем безпідставно при нарахуванні оплати за послугу враховувався тариф приєднаного теплового навантаження, оскільки у відповідності до додатку №1 до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.10.2006 року №1189 так і рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.09.2008 року №930 передбачено, що двоставковий тариф по оплаті за централізоване опалення складається із тарифу за одиницю фактично спожитої теплової енергії з розрахунку грн./Гкал. та тарифу Річна плата за одиницю приєднаного теплового навантаження з розрахунку грн./Гкал./год. При цьому приєднане теплове навантаження розраховується з розрахунку за 1 кв. м. опалюваної площі у місяць, незалежно від наявності у будинку централізованого підігріву води.

Крім цього суд вважає, що ЛКП «Віра» є належним позивачем у справі і вправі звертатися до суду із даним позовом, оскільки як встановлено в судовому засіданні на даний час воно не втратило своєї цивільної правоздатності в силу положень ч.4 ст.91 ЦК України, так як на даний час запис про її припинення до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не внесений.

Одночасно вирішуючи питання про підставність позовних вимог в частині стягнення заборгованості по централізованому опаленню квартири АДРЕСА_1 суд враховує, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 23.07.2012 року (а.с.21-22) задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3, скасовано рішення Личаківського районного суду м Львова від 23.01.2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги гарячого водопостачання та теплопостачання квартири №6 житлового будинку №29 по вул. Чернігівська у м. Львові за період з 01.07.2010 року по 01.10.2011 року на загальну суму 4400 грн. 09 коп. скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову ЛКП «Віра».

Таким чином, оскільки з представленого в судовому засіданні розрахунку від 22.10.2014 року вбачається, що заборгованість відповідачів по оплаті централізованого опалення на загальну суму 5494,90 грн. утворилася за період з 01.12.2006 року по 01.02.2013 року, що включає заборгованість в сумі 4400 грн. 56 коп., яка утворилася станом на 01.10.2011 року, і в частині стягнення якої судом уже вирішено спір, а відтак підстав для задоволення позовних вимог про солідарне стягнення із відповідачів цієї заборгованості за вказаний період немає. У зв'язку із цим суд приходить до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині за безпідставністю вимог.

В той же час судом встановлено, що за період з 01.10.2011 року по 01.02.2013 року відповідачі отримували належної якості послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1, оплата за які нараховувалася у встановленому чинним законодавством порядку, відповідачі безпідставно допустили заборгованість по їх оплаті на суму 1094 грн. 34 коп., а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Крім цього, вирішуючи питання про підставність позовних вимог в частині стягнення заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території суд враховує, що відповідно до положень ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як встановлено в судовому засіданні, заборгованість відповідачів перед позивачем по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території почала виникати з 01.01.2005 року, що поза межами передбаченого законом строку для звернення позивача до суду за захистом свого права.

Однак, положеннями ч.1 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з представленого розрахунку від 22.10.2014 року відповідачі протягом спірного періоду з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року, за який виникла заборгованість, періодично оплачували нараховані послуги з утримання будинку та прибудинкової території частинами, що перевищували нарахування за поточний місяць, чим частково погашали заборгованість за попередні місяці.

Таким чином, відповідачі здійснюючи періодичне погашення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, визнавали наявний борг по оплаті послуги перед позивачем, у зв'язку із чим переривали перебіг позовної давності для заявлених позовних вимог. З моменту останнього платежу, здійсненого в січні 2013 року трирічний строк для подачі позову не сплив, а тому суд вважає, що підстав для відмови у задоволенні позову в цій частині у зв'язку із спливом позовної давності не має.

В той же час, оскільки частина вимог про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2005 року по 01.01.2007 року на суму 643 грн. 12 коп. заявлена до відповідачів після спливу позовної давності, позивачем обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку для звернення до суду із позовом в цій частині не наведено, даних про те, чи оплачувалися за цей період будь-які послуги відповідачами не має, а відповідач ОСОБА_3 настоює на застосуванні наслідків спливу позовної давності до спірних правовідносин, а відтак в цій частині позовні вимоги підлягають до відхилення за спливом позовної давності.

Задовольняючи позов про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року та централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 за період з 01.10.2011 року по 01.02.2013 року, суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що надані послуги були неналежної якості, оскільки у відповідності до положень ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» факт надання неякісних житлово-комунальних послуг встановлюється актами-претензіями, оформленими у встановленому Законом порядку. В той же час відповідачами таких доказів суду не представлено, наявний в матеріалах справи акт-претензія від 04.11.2010 року (а.с.20) не може бути належним доказом у справі, оскільки відповідачами не представлено доказів про те, що в силу вимог ст. 18 названого Закону вони подали зазначений акт виконавцю послуг у визначений законом термін та, що у випадку відмови виконавця у здійсненні перерахунку нарахованих але не наданих послуг, зверталися до суду для задоволення спору щодо вирішення претензії.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст.ст.10,60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_3, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Львівського комунального підприємства «Віра», ЄДРПОУ 20819374 заборгованість за надані послуги: з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року в розмірі 523 грн. 36 коп., централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 за період з 01.10.2011 року по 01.02.2013 року в розмірі 1094 грн. 34 коп., а всього заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 1617 грн. 70 коп.

В задоволенні позовних вимог Львівського комунального підприємства «Віра» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третіх осіб: виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2005 року по 01.01.2007 року в розмірі 643 грн. 12 коп. відмовити за спливом позовної давності.

В задоволенні позовних вимог Львівського комунального підприємства «Віра» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третіх осіб: виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 в розмірі 4400 грн. 09 коп. по 01.10.2010 року відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_3, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Львівського комунального підприємства «Віра», ЄДРПОУ 20819374, в рівних частинах понесені позивачем судові витрати по справі - судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ст. 294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

Суддя: Гирич С. В.