Рішення

від 08.07.2009 по справі 16-02/4070

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16-02/4070

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И               

         "08" липня 2009 р.                                                       Справа № 16-02/4070

          Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Спаських Н.М.,                               при секретарі судового засідання Буднік А.М., за участю представників сторін:

від позивача : не з'явився,

від відповідача:  Геращенко М.В. -  за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Закритого акціонерного товариства "Любава" до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "АВЕРС" про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

          Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2009 року справу було передано на новий розгляд. При новому розгляді справи було встановлено наступне:

          Позивачем пред'явлено позов про визнання недійсним на підставі статей 58, 224, 229 Цивільного кодексу УРСР договору купівлі-продажу від 14.07.2003 р. щодо частини нежитлового приміщення магазину "Торговий ряд",  розташованого в будівлі № 208 на бул. Шевченка в м. Черкаси, загальною площею 193,7 кв.м., на першому поверсі головного виробничого корпусу  ЗАТ "Любава", укладеного між ТОВ "Науково-виробнича комерційна фірма "АВЕРС" та ТОВ "Комерційно-виробнича фірма  "АВЕРС". В обґрунтуванні позову вказано, що спірний договір було укладено одноособово директором обох підприємств-сторін договору і без нотаріального чи біржового посвідчення, сам договір мав на меті прикрити іншу угоду купівлі-продажу, а позивача,  як співвласника приміщення, взагалі не було попереджено про укладення спірного договору.

          Позивач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, свого представника в жодне засідання не направив, про причини його неявки суду не повідомив, витребувані документи суду не надав.      

          Представник відповідача заперечив проти позову через його безпідставність та просить застосувати строк позовної давності до виниклого спору і відмовити позивачу у задоволенні позову.

          Суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника позивача  за наявними документами на підставі ст. 75 ГПК України, оскільки змін до позову не надано.

          Заслухавши доводи та пояснення  представника відповідача, суд вважає, що у задоволенні позову  слід відмовити повністю, виходячи з такого:

          Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень.

          Позивач ЗАТ "Любава" оспорює договір купівлі-продажу від 14.07.2003 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна науково-виробнича фірма  "АВЕРС" та товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма  "АВЕРС", за умовами якого ТОВ НВКФ "АВЕРС" продав, а відповідач по справі купив магазин "Торговий ряд" за адресою м. Черкаси, бульвар Шевченка, 208, загальною площею 193,7 кв.м. на першому поверсі головного виробничого корпусу.   

          Від імені продавця –ТОВ "Комерційна науково-виробнича фірма  "АВЕРС" спірний

договір підписаний головним інженером Моцним Сергієм Вадимовичем,  що діє на підставі Доручення та статуту, та від імені покупця –ТОВ  "Комерційно-виробнича фірма  "АВЕРС"- договір підписаний директором підприємства Цанцик Вадимом Анатолійовичем,  що діє  на підставі статуту.    

          Відповідно до наявних у справі доказів, сторони спірного договору купівлі-продажу були  самостійно діючими юридичними особами з різними назвами та різними ідентифікаційними кодами ( довідка з ЄДРПОУ а.с. 67).

          Крім того, документами, наданими Черкаською районною державною адміністрацією підтверджено, що ТОВ "Комерційна науково-виробнича фірма "Аверс", код ЄДРПОУ 14191015, було ліквідоване за рішенням засновників у травні 2004 року, про що зроблено запис у журналі обліку скасування державної реєстрації СПД - юридичних осіб від 21.06.2005 року реєстр. № 052.

          Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.12.2008 року у задоволенні позову про визнання недійсним спірного договору було відмовлено повністю в т.ч. і з підстав пропуску строку позовної давності для звернення до суду із вимогою про визнання договору недійсним. Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2009 року дане рішення було скасовано з підстав, що для застосування строку позовної давності при відмові у позові  рішення суду не містить конкретного висновку про відсутність або наявність факту порушення права позивача, за захистом якого він повинен звертатися до суду. ВГСУ констатовано, що у випадку відсутності порушеного права позивача, не дивлячись на заяву відповідача про застосування строку позовної давності, відмову у задоволенні позову слід мотивувати лише необґрунтованістю позову - відсутністю факту порушеного права.

          Дослідивши матеріали справи суд встановив, що обґрунтування своїх позовних вимог позивач для повторного розгляду справи не змінював і вказує наступне:

- спірний договір купівлі-продажу фактично укладено однією особою від продавця і від покупця, оскільки директором обох підприємств є Цанцик В.А., що є порушенням ст. 58 ЦК УРСР. Спірний договір є удаваною угодою, яка мала на меті  прикрити іншу угоду купівлі-продажу цього ж об'єкту, з приводу чого було порушено провадження у справі № 02/3672;

-  продане за спірним договором майно є спільною власністю з позивачем, якого не було попереджено про намір продати частину приміщення на 1 поверсі.

-  торги з продажу об'єкту не проводились і угоду не зареєстровано на товарній біржі "Українська біржа нерухомості" (Черкаська філія) і оспорюваний договір купівлі-продажу не посвідчений нотаріально, що є порушенням вимог чинного законодавства;

         Ухвалою від 26.05.2009 року для повторного розгляду справи (а.с. 2 том 2) позивача було зобов'язано  надати суду письмове пояснення того, яке право захищається  пред'явленим позовом та вказати дійсні причини виникнення спору. Крім того, суд зобов'язував позивача вказати яким нормативним документом передбачено нотаріальне посвідчення  спірної угоди  від 2003 року , надати обґрунтування яку угоду приховує спірний договір купівлі-продажу для доведення його удаваності, пояснити, чому з вересня 2003 року позивачем не ставилося питання про визнання спірного договору недійсним і чому це питання виникло у 2008 році і чи пов'язано воно з невиконанням договору № 316 від 05.09.2003 року на надання послуг з експлуатації приміщення? На доводи про те, що позивача не було повідомлено про продаж приміщення суд вимагав пояснення про те, кому належить підпис на листі від 03.07.2003 року з  повідомленням  підприємства-позивача про продаж приміщення.

        Відповіді на ці питання суд від позивача не отримав, представник позивача в засідання жодного разу не з'явився, що суд розцінює як втрату інтересу до заявленого позову.

              Матеріалами справи доводиться  наступне:

      Спірний договір ( а.с. 19-21)  було укладено представниками самостійних господарюючих суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб ТОВ "Комерційна науково-виробнича фірма Аверс" ( код 14191015) - головний інженер Моцний С.В. та ТОВ "Комерційно-виробнича фірма  Аверс" (код 32291417)- генеральний директор В.А. Цанцик, що спростовує доводи позивача про те, що продавець і покупець збігаються в одній особі і спірний договір не має своїх сторін.

            Згідно діючого на момент укладення спірного договору ЦК УРСР, угода  купівлі-продажу нерухомого майна між юридичними особами не вимагає нотаріального посвідчення, а тому спірний договір не може бути  визнаний недійсним через відсутність нотаріального посвідчення ( ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР).

         Спірний договір є виконаним сторонами - згідно акту приймання-передачі майна від 14.07.2003 року ( а.с. 22) придбаний об'єкт було передано покупцю-відповідачу і в подальшому зареєстровано ним на праві власності в органах БТІ ( витяг про реєстрацію права власності а.с. 23).

           Позивач не надав суду ніяких доказів  того, що при укладенні спірного договору його сторонами переслідувалася мета приховати якусь іншу угоду, щоб суд міг об'єктивно оцінити та перевірити ці доводи. З тексту спірного договору не вбачається ознак укладення його сторонами іншого договору, ніж угоди купівлі-продажу.

              В справі також знаходиться копія  пропозиції КНВФ "Аверс"  придбати житло від 03.07.2003 року ( а.с. 70), якою позивача, як співвласника майна, було попереджено про намір ТОВ "КНВФ Аверс" продати належний йому магазин "Торговий ряд" на 1 поверсі приміщення по бул. Шевченка, 208. На аркуші пропозиції мається напис від руки від імені ЗАТ "Любава" про те, що позивач не має фінансової можливості придбати об'єкт і не заперечує проти його продажу третім особам. За доводами представника відповідача, наданими в засіданні, даний підпис належить колишньому голові правління ЗАТ "Любава" Арутюнову. Даний довод позивачем суду не заперечний і не спростований.

            Таким чином, суд  розцінює даний доказ як належне підтвердження повідомлення позивача, як співвласника приміщення, про продаж об'єкта, який став предметом спірного договору купівлі-продажу.            

            При цьому суд також зазначає, що згідно ч. 3 ст. 114 ЦК УРСР при продажі частки з порушенням прав привілейованої купівлі інший учасник спільної власності протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про перевід на нього прав і обов'язків покупця. Таким чином, враховуючи посилання позивача на порушення його права привілейованої покупки у майні часткової власності при укладенні спірного договору купівлі-продажу, суд констатує, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки законодавець визначає в такому випадку захист права способом переведення права покупця, а не через визнання договору недійсним.

           Суд погоджується із доводами відповідача про те, що позивач не довів жодної обставини, яка могла б стати підставою для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним. Договір, що оспорюється, укладений при відповідності його нормам чинного законодавства, при необхідному обсязі дієздатності сторін, при вільному їх волевиявленні, при досягненні згоди по всіх істотних умовах, а сам договір  спрямований  на реальне настання правових наслідків, які випливають саме із договору купівлі-продажу. Спірний  договір виконаним обома сторонами, а перехід права власності до відповідача зареєстровано у встановленому чинним законодавством порядку в органах БТІ.

            Суд погоджується із доводами відповідача про те, що позивач своєчасно взнав про   укладення спірного договору купівлі-продажу і не заперечував проти його укладення і виконання, що підтверджується також і наявною у справі копією  договору № 316 від 05.09.2003 року між позивачем та відповідачем по справі на надання послуг по експлуатації будівлі (а.с. 45-48 том1), у якому чітко вказано, що відповідач є власником приміщення першого поверху площею 193,7 кв.м ( п. 2.1) і з це визнає позивач.

        В ході розгляду справи відповідач заявив про застосування строку позовної давності до вимог позивача, оскільки позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений сторонами 14.07.2003 року, а з позовом до суду з цього приводу він звернувся лише 15.08.2008 року та не подавав клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності і не пояснював причини його пропуску.

        За результатами розгляду справи суд не застосовує позовну давність для відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного:

      В порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

         Виходячи зі змісту положень ч. 4,5 ст. 267 ЦК України, суд застосовує інститут позовної давності лише у разі, якщо ним буде встановлено факт порушення прав позивача. А за відсутності підстав для визнання права позивача порушеним, не дивлячись на заяву сторони про застосування строку позовної давності, суд повинен мотивувати відмову у задоволенні позову лише його необґрунтованістю та самою відсутністю факту порушення права позивача.

          На це було звернуто увагу місцевого суду прийнятою Вищим господарським судом України  постановою по даній справі від 14.04.2009 року.

         Позивач не вказав у позові, яке його право є порушеним укладенням оспорюваного ним договору купівлі-продажу від 14.07.2003 року і не надав суду письмового пояснення з цього приводу при повторному розгляді справи.

         При вирішенні спору суд враховує, що позивач належним чином був ознайомлений з фактом укладення спірного договору від 14.07.2003 року,  добровільно відмовився від придбання приміщення як частини спільної власності,  укладав з відповідачем договір № 316 на надання послуг з експлуатації споруди від 05.09.2003 року, отримував плату за надані комунальні послуги по цьому договору  і не звертався до суду із позовом про визнання спірного договору недійсним аж до 2008 року.

       Зміна керівництва підприємства позивача сама по собі також не може слугувати підставою для визнання недійсними угод, укладених попередніми керівниками і не свідчить про порушення прав позивача.           

      Суд вважає, що позивач не вказав законних підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.07.2003 року, укладеного ТОВ "Науково-виробнича комерційна фірма  "АВЕРС" та  ТОВ "Комерційно-виробнича фірма  "АВЕРС"; не довів, що оспорюваний договір порушує його права і не надав ніяких пояснень про дійсні причини виникнення спору між сторонами.

      Оскільки позов ЗАТ "Любава" є необґрунтованим і позивач не довів, а суд не встановив факту порушення права позивача, на захист якого подано позов про визнання недійсним купівлі-продажу від 14.07.2003 року, укладеного ТОВ "Науково-виробнича комерційна фірма  "АВЕРС" та  ТОВ "Комерційно-виробнича фірма  "АВЕРС", то позов  ЗАТ "Любава"  до ТОВ "Комерційно-виробнича фірма "АВЕРС" задоволенню не підлягає (без застосування при вирішенні спору факту пропуску позивачем строку позовної давності).     

          На підставі ст. 49 ГПК України понесені позивачем  витрати  повністю покладаються на позивача і за рахунок відповідача йому не відшкодовуються.     

          Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд  

В И Р І Ш И В :

          У  задоволенні позову відмовити повністю.  

          Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного  апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

                       Суддя                                                                Н.М. Спаських