Рішення

від 14.07.2014 по справі 756/2158/14-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14.07.2014 Справа № 756/2158/14-ц

№756/2158/14-ц

№2/756/1883/14

РІШЕННЯ

Іменем України

09 липня 2014 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Тітова М.Ю.

при секретарі Івановій І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Торговий дім «Український науково-дослідний інститут по будівництву трубопроводів» про зміну формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Торговий дім «Український науково-дослідний інститут по будівництву трубопроводів» про зміну формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.06.12 на посаду заступника головного бухгалтера ТОВ «Торговий дім «Український науково-дослідний інститут по будівництву трубопроводів» (за сумісництвом), відповідно до Наказу №21к від 21.05.12 вона була прийнята 22.05.13, відповідно до Наказу №О3к1 її звільнено з посади помічника головного бухгалтера. Впродовж всього строку перебування на своїй посаді вона сумлінно виконувала службові обов'язки, однак, це жодним чином не впливало на відповідальне ставлення відповідача стосовно здійснення виплат по заробітній платі. Затримки заробітної плати, почали набувати систематичний характер. 22.05.13 вона дізналась (усно) про те, що відповідно до Наказу № О3к1 вона звільнена за порушення трудової дисципліни. У свою чергу, вона намагалась з'ясувати: саме яким чином була порушена трудова дисципліна; в чому саме знайшло місце порушення дисципліни та чому вона дізналась про існування вказаного наказу вже після звільнення. Проте жодної відповіді від керівництва ТОВ «Торговий дім «Український науково-дослідний інститут по будівництву трубопроводів» не отримала. Вважає формулювання причин звільнення у наказі не законними не обґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. На момент звільнення з нею ніхто остаточно не розрахувався. Також, для відновлення порушених законних прав та інтересів щодо отримання винагороди за виконану роботу, а саме заробітної плати вона змушена була вживати додаткові заходи, а саме звертатися з позовом до суду, для чого попередньо зверталася за отриманням юридичної допомоги, подавати позовну заяву до суду. Так, відсутність заробітної плати, необхідність вживання заходів для її отримання призвело до змін у способі життя та такі зміни є тривалими. Отже, вважає, що їй була завдана моральна шкода у розмірі 10000 грн.

Просить суд відповідно до ст. 49-2, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 116, ч. 3 ст. 235, 237-1 КЗпП України визнати недійсним наказ №03к1 від 22.05.13 в частині причини звільнення, зобов'язати відповідача внести зміни до наказу №03к1 від 22.05.13 змінивши підстави звільнення на «за власним бажанням», стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 7938,54 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні позивач позову підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити.

Представник відповідача визнав позов лише в частині заборгованості по заробітній платі, в іншій частині позову просив відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

21.05.12 наказом №21к позивач прийнята за сумісництвом на посаду заступника головного бухгалтера з 01.06.12 з окладом 1600 грн. із розрахунку 1 година роботи на день.

22.06.13 наказом №03к1 позивача звільнено з роботи з посади помічника головного бухгалтера за порушення трудового розпорядку та нанесення підприємству грошового збитку в сумі 5000 грн. за неправильне подання даних по звіту до Пенсійного фонду з 22.05.13 (ст. 38 КЗпП України), підстава: службова записка директора ОСОБА_2 з візами.

14.06.13 комісією відповідача складено акт №7, за яким 14.06.13 в приміщенні ТОВ «Торговий дім «Український науково-дослідний інститут по будівництву трубопроводів» за адресою: м. Київ, вул. Автозавдська, 2/66, оф. 310, позивачу було вручено копію наказу про звільнення №03к1 від 22.05.13, на пропозицію розписатися про ознайомлення з наказом вона відмовилася.

19.06.13 позивач зверталася до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якому нею зазначалося, що відповідно до наказу від 22.05.13 її звільнено з роботи, у судовому засідання вона підтвердила, що дійсно на той момент вона отримала спірний наказ про звільнення. Даний позов ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19.09.13 був залишений без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

За інформацією відповідача до обов'язків ОСОБА_1 належало: розрахунки по заробітній платі, правильне нарахування та перерахування податків та зборів по заробітній платі; форми первинних облікових документів; форми документів внутрішньої бухгалтерської звітності; забезпечення порядку ведення господарських операцій та виконання поточних розпоряджень головного бухгалтера.

Так, ст. 38 КЗпП України передбачено розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк з ініціативи працівника.

У той же час, ч. 1 ст. 41 КЗпП України встановлено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках зокрема одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Згідно ч. 3 ст. 235 КпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Таким чином, оскільки в спірному наказі відповідач посилається на 38 КЗпП України, що передбачає підстави звільнення з ініціативи працівника, переконливих доказів того, що саме позивач нанесла шкоду відповідачу, та щодо порушення нею трудового розпорядку надано суду не було, крім звітності до Пенсійного фонду України, де стоїть підпис головного бухгалтера ОСОБА_3 (до речі звільнена за власним бажанням наказом в№03к01 від 20.05.13) та покази свідка ОСОБА_4, які не доводять вказані обставини, прийнята позивачка на посаду заступника головного бухгалтера, а звільнена з посади помічника головного бухгалтера, а тому суд вважає формулювання причини звільнення неправильним та таким, що не відповідає чинному законодавству.

Однак, ч. 1 ст. 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивач звернулася до суду з позовом 14.02.14, наказ їй було вручено 14.06.13, поважних причин поновлення строку судом не встановлено, тобто нею пропущено строк звернення до суду, а тому в частині вимог щодо зміни формулювання причини звільнення необхідно відмовити.

Крім того, позивачем не надано суду докази того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало її працевлаштуванню, а тому і в цій частині у задоволенні позову суд відмовляє, враховуючи також, позивачем пропущено строк звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Заперечення щодо розміру заборгованості по заробітній платі у відповідачу відсутні, а тому з нього підлягає стягненню 7938,54 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що неправомірними діями відповідача щодо незаконного звільнення позивача йому завдано моральні страждання, а тому з відповідача підлягає стягненню 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди

З викладеного, керуючись ст.ст. 1-11, 15, 57-66, 88, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Торговий дім «Український науково-дослідний інститут по будівництву трубопроводів» (код ЄДРПОУ 33346756) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 8938,54 грн.

Стягнути з ТОВ «Торговий дім «Український науково-дослідний інститут по будівництву трубопроводів» (код ЄДРПОУ 33346756) на користь держави судові витрати в розмірі 243,60 грн.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М.Ю. Тітов