Рішення

від 10.11.2014 по справі 916/3433/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2014 р.Справа № 916/3433/14

За позовом: Фермерського господарства "Товтри";

до відповідача: Приватного підприємства "Південний Експрес";

про стягнення 10 126 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Куковицький Д.В. - довіреність від 01.01.2014 року;

від відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Фермерське господарство "Товтри" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Південний Експрес", в якій просить суд стягнути з останнього суму основного боргу у розмірі 8 500, 00 грн., пеню у сумі 1063,00 грн., 3 % річних у сумі 563,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання транспортних послуг № 67/12 від 12.05.2012 року в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.08.2014р. було порушено провадження у справі №916/3433/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні 01.10.2014 року.

Ухвалою суду від 01.10.2014 року у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представників сторін, від яких не надходили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а також неподанням витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 27.10.2014 року.

Ухвалою суду від 27.10.2014 року строк розгляду справи, за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 10.11.2014 року.

У судове засідання 10.11.2014 року з'явився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, надав пояснення по справі. Щодо розрахунку пені та 3% річних зазначив, що не заперечує проти їх перерахування судом, з огляду на можливу наявність помилок.

Відповідач - Приватне підприємство "Південний Експрес" про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, шляхом надсилання судових ухвал на його юридичну адресу, що зазначена у спеціальному витязі з ЄДР (а.с.26-27), у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення ухвали про порушення провадження у справі від 28.08.2014 року було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи, «за відмовою адресата від одержання» (а.с.22), а ухвала від 01.10.2014 року була отримана відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.31), та однозначно свідчить про обізнаність відповідача стосовно наявності судового розгляду справи, за відсутності жодних клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2012 року між Фермерським господарством "Товтри" (виконавець) та Приватним підприємством "Південний Експрес" (замовник) було укладено договір про надання транспортних послуг №67/12 (а.с.6), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати від свого імені роботи пов'язані з перевезенням автотранспортом сільськогосподарської техніки з Запорізької області до Луганської області. Протягом всього терміну виконання робіт виконавцем право власності на товар належить замовнику.

Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012р. або до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, зроблених належним чином (п.8.1. договору).

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що оплата послуг виконавця здійснюється наступним шляхом: попередня оплата вартості робіт в безготівковій формі у розмірі 50% від суми договору, на момент підписання договору, залишок суми в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця перед фактом відвантаження вантажу.

Згідно п.2.2. договору вартість перевезення вантажу становить 8500,00 грн. від місця завантаження до місця відвантаження.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачу послуги з перевезення автотранспортом сільськогосподарської техніки з Запорізької області до Луганської області на загальну суму 8 500,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000165 від 14.05.2012 року (а.с.8).

Крім того, позивачем 14.05.2012р. було виставлено відповідачу рахунок-фактуру на оплату №СФ-0000165 (а.с.7), посилання на який міститься у вищевказаному акті надання послуг.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, Приватне підприємство "Південний Експрес" за надані послуги не розрахувалось.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 8 500,00 грн. відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Фермерського господарства "Товтри" в цій частині цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 1063,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Пунктом 7.2 договору сторони узгодили, що у випадку невиконання чи несвоєчасного виконання своїх зобов'язань за договором у терміни, обумовлені даним договором, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми невиконаного чи несвоєчасно виконаного зобов'язання за весь період прострочення.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказано на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст. ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, згідно із ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, судом, при перевірці розрахунку пені (а.с.16) було встановлено їх методологічну помилковість, що була пов'язана з неправильним визначенням початку періоду її нарахування.

Як слідує з розрахунку, позивач нараховує пеню в період з 22.05.2012 року по 22.11.2012 року, натомість, як зазначалося вище, відповідно до п. 2.1 договору, оплата послуг виконавця здійснюється наступним шляхом: попередня оплата вартості робіт в безготівковій формі у розмірі 50 % від суми договору, на момент підписання договору, залишок суми в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця перед фактом відвантаження вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення здійснювалося без попередньої оплати, а рахунок було виставлено на загальну суму, тобто своїми конклюдентними діями сторони змінили умови договору в частині розрахунків. При цьому, відвантаження товару, з яким договором пов'язується повна сплата за перевезення, відбулося 14.05.2012 року, що підтверджуються наявним в матеріалах справи актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) (а.с.8).

Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком періоду прострочення грошового зобов'язання є 15.05.2012 року.

З розрахунку слідує, що позивач нараховує пеню з 22.05.2012 року, при цьому, визначення саме цієї дати початком періоду нарахування є його правом, однак, кінцевим строком нарахування пені у відповідності до норм ч.6 ст. 232 ГК України повинно бути не 22.11.2012 року, а 15.11.2012 року.

З огляду на зазначене, судом з урахуванням приписів ч.6.ст.232 ГК України, за допомогою системи „Ліга-Закон", зроблено власний розрахунок пені.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 8500 22.05.2012 - 15.11.2012 178 7.5000 % 0.041 %* 620.08

З огляду на відсутність в матеріалах справи заяви відповідача, поданої в порядку ст.267 ЦК України, сума пені, що підлягає стягненню, становить 620,08 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 563,00 грн., суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку 3% річних (а.с.17) судом було встановлено його помилковість, з огляду на що судом за допомогою системи „Ліга-Закон", зроблено власний розрахунок, згідно з яким загальна сума процентів за договором складає 572.18 грн.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн.) Період прострочення Кількість днів прострочення Розмір процентів річнихЗагальна сума процентів 8500.0 22.05.2012 -18.08.2014 819 3 % 572.18

Разом з тим, приймаючи до уваги положення господарського процесуального законодавства, суд задовольняє вимоги про стягнення 3% в межах заявлених вимог - 563 грн.

Враховуючи часткове задоволення судом позову Фермерського господарства "Товтри", витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Південний Експрес" (67500, Одеська область, Комінтернівський район, селище міського типу Комінтернівське, вул. Шкільна, буд. 17, код ЄДРПОУ 35845720) на користь Фермерського господарства "Товтри" (31253, Хмельницька область, Волочиський район, с. Криштопівка, код ЄДРПОУ 32810318) суму основного боргу у розмірі 8 500 /вісім тисяч п'ятсот/грн. 00 коп., 620 /шістсот двадцять/ грн. 08 коп. пені; 563 /п'ятсот шістдесят три / грн. 00 коп. 3 % річних та 1 747 /одна тисяча сімсот сорок сім/грн. 09 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.11.2014р.

Суддя Ю.М. Щавинська