Рішення

від 05.11.2014 по справі 172/808/14-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/808/14-ц

Провадження № 2/172/402/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2014 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Порох К.Г.

секретаря - Голубенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка, у відсутність сторін, без фіксації судового засідання технічними засобами, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа - Державна реєстраційна служба України

Про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність, -

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що 16.09.2008 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11394029000.Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 50 000,00 доларів США, який зобов'язувалася повернути у повному обсязі в строк до 18.09.2023 року або достроково зі сплатою 14,00 відсотків річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором Іпотекодавець ОСОБА_1 передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; загальна площа: 99,4 кв.м.; житлова площа: 67,4 кв.м.; земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; загальна площа: 0,2500 га; цільове призначення земельної ділянки: обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; кадастровий номер 1220784400:04:001:0043. Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстровано Банком у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек. Через неналежне виконання умов договору про надання споживчого кредиту у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 69 934,96 доларів США, що за курсом НБУ складає 558 990,14 грн.

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УКРСИББАНК» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК».

08 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та ПАТ «Дельта банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

На підставі вказаного Договору до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Відповідно до вимог законодавства позивачем було направлено письмову вимогу про виконання зобов'язання, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, вимогу про виселення мешканців (у зв'язку із зверненням стягнення) та вимогу про направлення Іпотекодержателю усієї наявної документації на предмет іпотеки разом з ключами. Однак вимога позивача не виконана.

В зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду та просив в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 69 934,96 доларів США, що за курсом НБУ складає 558 990,14 грн. за договором про надання споживчого кредиту № 11394029000 від 16.09.2008 року, укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1, звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі Іпотекодержателю ПАТ «Дельта банк» права власності на зазначене майно, визнати за ПАТ «Дельта банк» право власності на предмет іпотеки, припинити право власності Іпотекодавця предмет іпотеки, в тому числі право володіння, користування та розпорядження цим майном, виселити з будинку Іпотекодавця та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані за вказаною адресою, витребувати від ОСОБА_1 та передати ПАТ «Дельта банк» технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на будинок та земельну ділянку, тягнути на користь ПАТ «Дельта банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654,00 грн.

У попередньому судовому засідання представник позивача Макаренко С.С. заявлені позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи - Державної реєстраційної служби України у судове засідання не з'явився. В письмових пояснення суду просив справу розглянути без його участі у відповідності до чинного законодавства.

В порядку ч.4 ст.169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, застосувавши вимоги ст.ст.224, 225 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

В ході судового розгляду встановлено, що 16.09.2008 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11394029000.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 50 000,00 доларів США, який зобов'язувалася повернути у повному обсязі в строк до 18.09.2023 року або достроково зі сплатою 14,00 відсотків річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором Іпотекодавець ОСОБА_1 передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; загальна площа: 99,4 кв.м.; житлова площа: 67,4 кв.м.; земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; загальна площа: 0, 2500 га; цільове призначення земельної ділянки: обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; кадастровий номер 1220784400:04:001:0043, що підтверджується Договором іпотеки № 11394029000/11394061000/11394061001/1 від 16.09.2008, укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1

Предмет іпотеки належить ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу домоволодіння, посвідченого 16.09.2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 13765, внесено запис в Державний реєстр правочинів за №3137632. Земельна ділянка є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 16.09.2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 13774, внесено запис в Державний реєстр правочинів за №3137653.

Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстровано Банком у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек.

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УКРСИББАНК» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК».

08 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

На підставі вказаного Договору до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Через неналежне виконання умов договору про надання споживчого кредиту у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 69 934,96 доларів США, що за курсом НБУ складає 558 990,14 грн., яка складається з: 47 750,53 доларів США, що за курсом НБУ складає 381 669,99 грн. - заборгованість за кредитом; 22 184,43 доларів США, що за курсом НБУ складає 177 320,15 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Відповідно до вимог законодавства позивачем було направлено письмову вимогу про виконання зобов'язання, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, вимогу про виселення мешканців (у зв'язку із зверненням стягнення) та вимогу про направлення Іпотекодержателю усієї наявної документації на предмет іпотеки разом з ключами.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України , Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Законом України "Про іпотеку» редакція якого діяла на момент укладення договору іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону , яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Встановлено, що кредитні зобов'язання у повному обсязі відповідачем не виконані.

При вирішенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмети іпотеки судом враховуються вимоги ст. ст. 35 , 39 Закону України «Про іпотеку» .

Частиною 1 статті 35 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону .

Відповідно до вимог ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» , у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду має бути зазначено: загальний розмір вимог та усі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації та початкова ціна предмета іпотеки.

В порушення вказаних вимог закону та вимог ч.4 ст.215 ЦПК України , позивачем не вказано спосіб реалізації та початкова ціна предмету іпотеки.

Слід зазначити, що шлях звернення стягнення на предмет іпотеки, як зазначений позивачем у позовній заяві, а саме шляхом передачі іпотекодержателю права власності на майно - не передбачений жодною нормою діючого законодавства України.

Таким чином, вимога про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом передачі іпотекодержателю права власності на майно не підлягає задоволенню.

Частинами 2, 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» регламентується певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці повинні на письмову згоду іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернено стягнення як на предмет іпотеки передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки судом не задоволена вимога щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності непорушно, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні, власник може бути позбавлений права власності або обмежений в його здійсненні тільки у випадках і в порядку, встановленому законом, примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване тільки як виняток по мотивах суспільної необхідності на підставах і в порядку, встановленому законом, і за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Об'єкт права власності (спірне домоволодіння) є житловим приміщенням, тому режим мешкання в ньому регулюється нормами Житлового кодексу України .

Відповідно до ст. 9 ЖК України , ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю. У відповідності зі ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується й розпоряджається приналежним йому майном. Власник має право робити відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. На підставі ст. 392 ЦК України , власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи вимогу позивача щодо визнання права власності на іпотечне майно, суд вважає що дана вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв'язку з посвідченням іпотечного договору приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 накладена заборона відчуження нерухомого майна що зазначено вдоговорі іпотеки, до припинення дії цього договору іпотеки, що підтверджується Договором іпотеки № № 11394029000/11394061000/11394061001/1 від 16.09.2008, укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1

Дійсно, з урахуванням положень ч.3 ст. 33 , ст. 36 , ч.1 ст. 37 Закону України " Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Однак, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно , яке є предметом іпотеки , є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотеко держателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому , в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч.3 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Проте в договорі іпотеки укладеному між сторонами такий спосіб не встановлено.

Слід зазначити, що договір іпотеки укладений між сторонами у справі не передбачає випадків звернення третьої особи з вимогою про припинення зобов'язання за цим договором. Також і ч.1 ст.59 ЦК України не передбачає право третьої сторони договору іпотеки звернутися з вимогою про припинення дії іпотеки з підстав переходу права власності.

Підстави припинення права застави визначені ст.593 ЦК України та ст..17 ЗУ «Про іпотеку» . Вказані норми не передбачають підставою припинення іпотеки перехід права власності на предмет іпотеки до іншої особи. Підстави припинення права застави та іпотеки відносяться до спеціальних умов припинення зобов'язань, встановлених законом.

Позивачем не доведено наявність передбачених законом чи договором підстав для припинення права власності за відповідачем, а тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Не підлягає задоволенню й вимога щодо витребування у громадянина України - фізичної особи певних правовстановлюючих документів та передача їх судом позивачеві, оскільки відсутні правові підстави задоволення даної вимоги та відсутній механізм виконання рішення суду у разі задоволення вказаної вимоги.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України , доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу .

Статтями 27 , 46 ЦПК України передбачено, що обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, що випливає зі змісту ст. 27 ЦПК України .

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України ), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З огляду на вищевикладене, оцінивши наявні в матеріалах докази, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття права власності, про припинення права власності, виселення та витребування правовстановлюючих документів.

На підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3654 грн. 00 коп. віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.41 Конституції України,ст.ст.16, 59, 319, 321, 392, 599 ЦК України, ст.ст.17, 33, 35-37, 39-40 Закону України "Про іпотеку", ст.73 Закону України "Про нотаріат", ст.ст.9,109ЖК України , ст.ст. 10, 11, 15, 27,46, 57-58, 60-61, 88, 209, 212, 214- 216, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його оголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: