Рішення

від 11.11.2014 по справі 910/21283/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21283/14 11.11.14

За позовом Комунального підприємства «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верона»

про стягнення 44 766,46 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Вербовецька Я.І. за довіреністю № 03 від 08.01.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верона» (далі - відповідач) про стягнення 44 766,46 грн., в тому числі 32 210, 11 грн. основного боргу зі сплати орендної плати, 5 581, 60 грн. основного боргу з відшкодування земельного податку, 4 270,75 грн. інфляційних втрат та 2 704,00 грн. 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва № 734 від 01.10.2010 р. він передав відповідачу в оренду нежитлове приміщення, яке 01.02.2012 р. було передане на баланс Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», проте орендна плата відповідачем не була сплачена в повному обсязі, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/21283/14 та призначено її до розгляду на 22.10.2014 р.

20.10.2014 р. та 22.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача на виконання вимог ухвали суду надано документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.10.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 22.10.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 11.11.2014 р.

10.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Представник відповідача в судове засідання 11.11.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Також судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 11.11.2014 р. від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він уточнює розмір основного боргу та просить стягнути його в сумі 32 210, 10 грн. Заява мотивована тим, що при написанні позовної заяви позивачем було допущено арифметичну помилку.

Судом було прийнято вказану заяву до розгляду, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в її редакції та відповідно має місце нова ціна позову.

У судовому засіданні 11.11.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення сьомої сесії V скликання Дарницької районної в м. Києві ради № 6 від 19.09.2007 р. «Про удосконалення структури Управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» було створено Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва.

Відповідно до розпоряджень Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 105 від 11.02.2008 р. та № 274 від 17.03.2008 р. всі будівлі, споруди, вбудовані та прибудовані приміщення нежитлового фонду Дарницького району м. Києва передано на баланс новоствореного підприємства, якому також було делеговано функції орендодавця.

01.10.2010 р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва № 734, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі Розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 01.10.2010 р. № 626 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади Дарницького у місті Києві району (об'єкт оренди), за адресою: Харківське шосе, буд. № 156, під офіс, кафе, їдальню, фотоательє та виробниче приміщення.

Згідно з п. 2.1 Договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 455,1 кв.м., в тому числі на 1, 2 поверсі 455,1 кв.м.

Відповідно до п. 3.1 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Дарницького району міста Києва, затвердженої рішенням Дарницької райради від 19.12.2007 р. № 13 та на дату підписання Договору становить 33,20 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 15107,37 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. Договору).

За умовами п. 3.5 Договору орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання - передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно з п. 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю плату за землю, яка припадає пропорційно на частину орендованої площі.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що строк його дії встановлений з 01.10.2010 р. до 01.11.2025 р.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу зазначене в п. 1.1 Договору приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі орендованого приміщення від 01.10.2010 р., підписаним сторонами без зауважень і заперечень та скріпленим печатками обох підприємств.

Рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 р. № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» та розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 р. № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» нежиле приміщення за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 156, загальною площею 455,1 кв.м. було закріплене на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та 01.02.2012 р. було передане на баланс вказаного підприємства відповідно до акту приймання-передачі основних засобів, про що позивача було повідомлено листом від 16.02.2012 р. № 216.

За твердженням позивача, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти сплати орендних платежів та плати за землю відповідно до умов Договору у відповідача за період з листопада 2011 р. по лютий 2012 р. виникла заборгованість у розмірі 32210,10 грн., у зв'язку з чим 29.02.2012 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 273 від 28.02.2012 р. з вимогою погасити заборгованість зі сплати орендної плати та плати за землю.

Також, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, позивач 13.09.2012 р. направив на адресу відповідача лист № 804, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт для підпису та акти звірки взаєморозрахунків, однак його вимоги щодо погашення існуючої заборгованості були залишені без задоволення.

З огляду на те, що відповідач так і не оплатив в повному обсязі орендну плату позивачу, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів та просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 32210,10 грн. за період з листопада 2011 року по лютий 2012 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Як зазначалось вище, умовами укладеного між сторонами Договору було визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю плату за землю. Яка припадає пропорційно на частину орендованої площі.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу в зазначеному вище розмірі.

Таким чином, оскільки відповідач в обумовлені строки та у повному обсязі не сплатив позивачеві орендну плату та плату за землю за період з листопада 2011 року по лютий 2012 року, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді в сумі 37 791,70 грн. (32 210,10 грн. орендна плата та 5 581,60 грн. плата за землю) має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 4 270,75 грн. інфляційних втрат, 2 704,00 грн. 3 % річних, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо сплати орендних платежів, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верона» (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 156; код ЄДРПОУ 25286138) на користь Комунального підприємства «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» (02121, м. Київ, вул. Вербицького, буд. 32, код ЄДРПОУ 35660296) основного боргу по орендній платі в розмірі 32 210 (тридцять дві тисячі двісті десять) грн. 11 коп., 5 581 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одну) грн. 60 коп. основного боргу по відшкодуванню земельного податку, 4 270 (чотири тисячі двісті сімдесят) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 2 704 (дві тисячі сімсот чотири) грн. 00 коп. 3% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2014 р.

Суддя В.С. Ломака