Рішення

від 11.11.2014 по справі 911/4362/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа № 911/4362/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Регіон-Постач",

09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, 359

до Фізичної особи-підприємця Попова Євгенія Івановича,

09631, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Острів, вул. Білоцерківська, буд. 63

про стягнення 25 607,81 грн.

за участю представників:

позивача - Обуховський В.А. (довіреність від 21.05.2014 № РП-007);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Регіон-Постач" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Попова Євгенія Івановича (далі - відповідач) про стягнення 25 607,81 грн., з яких: 20 465,60 грн. основного боргу, 2 068,04 грн. пені, 445,08 грн. 3 % річних та 2 629,09 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання від 20.01.2014 № 2014-66.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.10.2014 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 28.10.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 23966/14 від 28.10.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2014.

У судове засідання 28.10.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи відкладено до 11.11.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 24856/14 від 10.11.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2014.

У судовому засіданні 11.11.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву і нез'явлення у судове засідання його представника не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.11.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Приватним підприємством "Регіон-Постач" (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Поповим Євгенієм Івановичом (далі - покупець) укладено договір постачання від 20.01.2014 № 2014-66 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених Договором, передавати у власність покупця нафтопродукти (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його вартість постачальникові (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору, на підставі погодженої сторонами заявки і/або додатку, постачальником виставляється рахунок-фактура на оплату, який має бути сплачений покупцем протягом 1 банківського дня, якщо інше не обумовлене сторонами, але не пізніше дня відвантаження товару. При надходженні від покупця грошових коштів без заздалегідь виставленого рахунку, найменування, кількість і ціна товару визначаються на момент отримання письмової заявки, засвідченої підписом належним чином уповноваженого представника покупця.

Згідно з пунктом 3.3. Договору, зобов'язання постачальника з передачі товару покупцеві вважається виконаним у моменти передачі товару представникові покупця, що підтверджується відміткою представника покупця на товарно-транспортних накладних про приймання товару і дорученням покупця на отримання товару.

Відповідно до пункту 3.4. Договору, кількість відвантаженого товару визначається за калібрувальним паспортом автомобільної цистерни (секції автомобільної цистерни) і вказується в товаро-транспортних накладних, якщо інше не обумовлене сторонами в додатку. Вибірка товару здійснюється за наявності у представника покупця належної довіреності на отримання товару, дійсного калібрувального паспорта автомобільної цистерни (секції автомобільної цистерни) і відповідності автотранспорту, що подається під навантаження, вимогам пожежної безпеки і техніки безпеки на підприємствах нафтопродуктозабезпечення.

Згідно з пунктом 3.5. Договору, при поставці товару шляхом самовивозу покупцем право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту його передачі на підставі товаро-транспортної накладної і доручення покупця на отримання товару на гуртовому складі. При постачанні товару шляхом доставки постачальником право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту його передачі на підставі товарно-транспортної накладної і доручення покупця на отримання товару в місці, вказаному покупцем в заявці.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору, ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо. Товар передається покупцеві на умовах 100 % попередньої оплати за гуртовими цінами постачальника, що діють на дату виставлення рахунків-фактур, якщо інше не обумовлене сторонами у додатку.

Згідно з пунктом 5.4. Договору, ціна на товар узгоджується сторонами у додатку і вказується в рахунку на оплату, який має бути сплачений покупцем в повному обсязі впродовж 1 банківського дня, яким датований рахунок і фіксується тільки при оплаті рахунку впродовж 1 банківського дня, якщо інше не вказане в рахунку, але не пізніше дня відвантаження товару. Ціна, вказана в рахунку, дійсна протягом терміну рахунку.

Договір вступає в силу з моменту його підписання. Термін дії Договору складає 1 календарний рік з дати підписання. Цей термін автоматично продовжується на наступні періоди в 1 рік кожен, якщо жодна сторона із сторін не повідомить іншу сторону за 30 днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього Договору про намір припинення його дії (пункти 6.1., 6.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується наданими разом з позовною заявою в матеріали справи видатковими накладними від 20.01.2014 № 0000000024 на суму 21 315,60 грн. та від 05.03.2014 № 0000000135 на суму 1 2150 грн., що підписані уповноваженими представниками обох сторін, а відповідач вказаний товар отримав.

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження - відповідачем факту вчинення господарських операцій з поставок товару. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних.

Крім того, до матеріалів справи додано копії рахунків-фактур на оплату товару від 20.01.2014 № СФ-0000020, від 05.03.2014 № СФ-0000128, що складені уповноваженим представником позивача та скріплені відбитками його печатки.

Як зазначається позивачем та підтверджується банківською випискою від 03.03.2014, після поставки товару відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 13 000,00 грн.

Доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем також є довідка від 06.11.2014 № 332/5/50-36 з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком його печатки, за період з 01.01.2014 до 05.11.2014, відповідно до якої судом встановлено часткове перерахування відповідачем оплати вартості товару, що отриманий за спірними накладними, а, відтак, наявність заборгованості з оплати решти спірного товару.

Докази повної оплати товару за видатковими накладними, стягнення боргу за якими є предметом позову, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 20 465,60 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних на поставку товару, що складена на господарські операції з поставок товару за спірними видатковими накладними.

Податкові накладні, що надані позивачем, складені у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як доказ того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку - у якості письмового доказу для встановлення розміру платежів, що перераховані відповідачем позивачу за спірними видатковими накладними і, відповідно, наявності заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Товар відповідачем прийнято, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача та відбитками його печатки на вищевказаних видаткових накладних.

Матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором.

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 20 465,60 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, отже, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 7.4. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем у розмірі 2 068,04 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога нарахована надмірно, вірний розмір пені складає 2 044,21 грн., а вимога про стягнення пені у розмірі 23,83 грн. задоволенню не підлягає.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 445,08 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 629,09 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, що подані позивачем.

За результатами перевірки вказаних розрахунків, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме: 440,58 грн. 3 % річних та 2 585,21 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги про стягнення 4,50 грн. 3 % річних та 43,88 грн. нараховані надмірно та задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 20 465,60 грн., пені у розмірі 2 044,21 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 585,21 грн. та 3 % річних у розмірі 440,58 грн. підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Попова Євгенія Івановича (09631, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Острів, вул. Білоцерківська, буд. 63, ідентифікаційний номер 2041915596) на користь Приватного підприємства "Регіон-Постач" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, 359, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31179271) 20 465 (двадцять тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 60 коп. основної заборгованості, 2 044 (дві тисячи сорок чотири) грн. 21 коп. пені , 2 585 (дві тисячи п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 21 коп. інфляційних втрат , 440 (чотириста сорок) грн. 58 коп. 3 % річних та 1 821 (одна тисяча вісімсот двадцять одна) грн. 85 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 17.11.2014.

Суддя С.О. Саванчук