Постанова

від 17.11.2014 по справі 804/16462/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 р. Справа № 804/16462/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О.

при секретарі судового засідання Пасічнику Т.В.

без участі сторін,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства Фірма "Вел" про накладення арешту на кошти та інші цінності, -

ВСТАНОВИВ :

Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства фірма «Вел», в якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності останнього, що знаходяться у банку, обслуговуючого вказаного платника податків.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач має податковий борг, який в добровільному порядку не погашається, а тому підлягає примусовому стягненню шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, оскільки майно для погашення такого боргу у платника податків відсутнє.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач конверт з ухвалою про відкриття провадження отримав, що підтверджується поштовим повідомленням, заперечень проти позову до суду не надав.

Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких підстав суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки судом вжито усіх заходів для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, дані про державну реєстрацію припинення юридичної особи станом на дату розгляду справи відсутні; як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зареєстрований у позивача.

Судом встановлено, що станом на 17.09.2014 підприємство відповідача має податковий борг з податку на прибуток підприємств в розмірі 96 899, 92 грн., який виник 12.06.2012р. внаслідок несплати у визначені законодавством строки суми узгодженого грошового зобов'язання.

У зв'язку з несплатою суми боргу самостійно, позивач направив відповідачу податкову вимогу №1732-25 від 29.04.2014 р. про обов'язок платника податків сплатити податковий борг в розмірі 96 899, 92 грн., яка надіслана 15.05.2014 р. рекомендованим листом з повідомленням та отримана відповідачем 18.05.2014р.

16.07.2014р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом задоволено подання Західно-Донбаськаської ОДПІ у справі №804/9993/14 щодо стягнення коштів з рахунків, що належать відповідачу в обслуговуючих банках, у розмірі податкового боргу в сумі 96 899,92 грн. Проте, платіжні вимоги повернуто невиконаними у зв'язку із відсутністю коштів для виконання рішення суду від 16.07.2014р.

Судом встановлено, що у підприємства відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу, оскільки:

- згідно довідки бази даних УДАІ ГУ МВС України Дніпропетровській області від 30.10.12 № 1505, автотранспорт за Приватним підприємством «Вел» не значиться.

- згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.08.2014о. №26187954, відомості щодо речових прав на нерухоме відповідача відсутні;

- згідно листа державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 18.06.2014р., сільськогосподарська техніка за Приватним підприємством фірма «Вел» не зареєстровано.

- згідно листа відділу Держземагенства у м. Павлограді Дніпропетровської області від 27.08.2014 р., земельні ділянки за Приватним підприємством фірма «Вел» не обліковуються

- згідно даних відділу обліку платників та обробки податкової звітності Західно-Донбаської обласної державної податкової інспекції, станом на 19.09.2014р., відповідач має відкриті рахунки в банківських установах: АТ «Місто Банк» МФО 328760, філія «ДРРУ» АТ «Банк Фінанси та кредит» м. Дніпропетровськ МФО 307231.

Тобто, встановлено, що будь-якого рухомого, нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано, проте в наявності рахунки в банківських установах.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлює Податковий Кодекс України.

Відповідно п. 20.1.33 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;

Згідно абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 96.6. ст. 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Розділ VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398 визначає саме особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна.

При цьому згідно з пунктом 7.3 цього Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Правило, передбачене нормою розглядуваного підзаконного нормативно-правового акта, застосовується в тому разі, якщо податковим органом визнано за необхідне застосувати адміністративний арешт як майна платника податків, відмінного від коштів, так і коштів на рахунку такого платника податків. Арешт майна та арешт коштів на рахунках платника податку за процедурою, визначеною пунктом 7.3 вказаного Порядку, накладається з підстав, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не повинна розглядатися судами як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому арешт із підстав, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.

За таких обставин звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може здійснюватися без урахування норми пункту 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398. Отже, таке звернення може відбуватися не лише в день прийняття рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.

Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Відповідна обставина повинна бути підтверджена під час судового розгляду.

При цьому суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

У свою чергу, відповідно до пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, податкові органи в силу підпункту пункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги. За встановлення відповідних обставин позов органу державної податкової служби підлягає задоволенню.

При цьому сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі № 642/12/13-13 від 29.04.2013 «Щодо застосування адміністративного арешту коштів».

Враховуючи викладене, суд встановив, що відповідач має податковий борг в розмірі 96899,92 грн.; у податкового органу виникло право на стягнення податкового боргу; у відповідача на цей момент відсутнє майно для погашення такого податкового боргу. З наведеного слідує, що позов податкової служби про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4-12, 41, 94, 128, 158-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства фірма «Вел» про накладення арешту на кошти та інші цінності, - задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти та інші цінності Приватного підприємства фірма «Вел» (код ЄДРПОУ 21924139, адреса 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Павлоградська, буд, 59а), що знаходяться на рахунках в банківських установах:

- 260050261401 в філії „ДРРУ» АТ „Банк Фінанси та кредит» м. Дніпропетровськ МФО 307231;

- №26002001030640 в АТ «МІСТО БАНК» МФО 328760.

Судові витрати по справі не стягуються.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Д.О. Власенко