Рішення

від 12.11.2014 по справі 910/17206/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17206/14 12.11.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар», м.Вінниця, ЄДРПОУ 36423480

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», м.Київ, ЄДРПОУ 21680915

про стягнення 117 600 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від Приватного підприємства «Спецюрінвест»: Мотрук В.В. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар», м.Вінниця звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», м.Київ про стягнення 117 600 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар» умов договору №0408-2 від 04.08.2011р. купівлі-продажу в частині здійснення оплати товару у строки та в розмірі, які передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

У відзиві б/н від 12.09.2014р. відповідач проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» надав запернчення з огляду на ненадання заявником належних доказів виникнення у Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» перед позивачем заборгованості за договором №0408-2 від 04.08.2011р. в розмірі 117 600 грн.

У судовому засіданні 12.11.2014р. сторони не з'явились, представників не направили. Вказані учасники судового процесу були належним чином обізнані про дату та час розгляду справи з огляду на наступне.

Згідно із п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4, ч.2 ст.81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За таких обставин, враховуючи присутність представників обох сторін під час розгляду справи 22.10.2014р., що підтверджується протоколом судового засідання, суд вважає, що позивач та відповідач були повідомлені про дату та час розгляду справи.

За висновками господарського суду, клопотання №15 від 12.11.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» та №2849/121-04-50 від 11.11.2014р. Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» про відкладення розгляду справи є необґрунтованими та підлягають залишенню без задоволення. При цьому, суд виходить з наступного.

За змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Наразі, клопотання заявника обґрунтоване неможливістю Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» напривити свого представника у судове засідання.

Одночасно, обґрунтовуючи свою заяву, Приватне акціонерне товариство «По виробництву інсулінів «Індар» посилалось на те, що повноважний представник відповідача перебуває на лікарняному, а також те, що іншими судами також розглядаються справи за участю Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», а отже останній не може забезпечити присутність кваліфікованого представника у судовому засіданні 12.11.2014р.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Наразі, жодною зі сторін не представлено до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів неможливості направити у судове засідання свого представника, як і не надано доказів перебування представника на лікарняному.

Позивачем та відповідачем в порядку ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України не доведено неможливості заміни уповноважених представників, як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ними трудовими відносинами.

Судом також враховано, що у матеріалах справи містяться декілька довіреностей на представників відповідача, строк дії яких не закінчився.

При цьому, суд зазначає, що п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» також передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

За висновками суду, з 21.08.2014р. (дата отримання ухвали від 18.08.2014р. про порушення провадження відповідачем) та 22.08.2014р. (дата отримання ухвали про порушення провадження позивачем) у сторін було достатньо часу для надання на підтвердження своїх вимог та заперечень доказів.

Суд також зазначає, що представники обох сторін були присутніми у попередніх судових засіданнях, неодноразово надавали пояснення по справі, що свідчить про висловлення останніми своєї правової позиції по суті спору.

Господарським судом також прийнято до уваги, що відповідачем неодноразово подавались клопотання про відкладення слухання справи (б/н від 03.09.2014р., б/н від 22.10.2014р.), з урахуванням яких судом судові засідання переносились. Як вказувалось вище, кожна зі сторін повинна добросовісно користуватись наданими їй процесуальними правами, тоді як неодноразове заявлення клопотань про відкладення розгляду справи може свідчити про намагання відповідача затягнути строки розгляду спору.

Наразі, суд зазначає, що справа №910/17206/14 розглядається з 15.08.2014р., а отже подальше відкладення може призвести до порушення приписів господарського процесуального законодавства України та вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків судового розгляду спору.

Крім того, судом також враховано, що ухвалою від 22.10.2014р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що сторони в процесі розгляду справи 12.11.2014р. так і не скористались всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого наведені клопотання №15 від 12.11.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» та №2849/121-04-50 від 11.11.2014р. Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» підлягають залишенню без задоволення, а справа - розгляду за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» (продавець) та Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар» (покупець) було укладено договір №0408-2 купівлі-продажу, згідно з п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця трометамін (тріс або гідроксіметил), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору.

Зі змісту п.3.1 договору №0408-2 від 04.08.2011р. вбачається, що ціна товару в специфікації вказується в гривнях.

Відповідно до змісту специфікації №1 від 04.08.2011р. до вказаного правочину вартість товару, що поставляється відповідачу складає 117 600 грн.

За умовами п.7.1 договору №0408-2 від 04.08.2011р. останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до виконання контрагентами своїх зобов'язань.

У судовому засіданні 12.11.2014р. судом було оглянуто оригінал спірного правочину та встановлено, що останній підписано представниками обох сторін та скріплено печатками господарських товариств.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №0408-2 від 04.08.2011р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п.2.1 договору №0408-2 від 04.08.2011р. передача товару від продавця до покупця здійснюється після підписання сторонами даного правочину.

Кількість та ціна товару вказується у специфікації, яка є невід'ємною частиною спірного правочину.

У специфікації №1 від 04.08.2011р. контрагенти визначили, що на підставі договору №0408-2 від 04.08.2011р. поставляється трометамін (тріс або гідроксіметил) у кількості 700 кг загальною вартістю 117 600 грн.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №0408-2 від 04.08.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» було поставлено, а представником Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» Об’єдковою Оленою Григорівною на підставі довіреностей №228384 від 05.09.2011р. та №228332 від 15.08.2011р. прийнято товар на загальну суму 117 600 грн., що підтверджується представленими до матеріалів справи видатковими накладними №ТД-0000305 від 05.09.2011р. на суму 113 400 грн. та №ТД 0000285 від 15.08.2011р. на суму 4200 грн.

Наразі, господарський суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на відсутність оригіналів документів, які б засвідчували факт передачі Приватному акціонерному товариству «По виробництву інсулінів «Індар» товару на підставі договору №0408-2 від 04.08.2011р. на загальну суму 117 600 грн., є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами. При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначати наступне.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ст.36 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 2.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом №55 від 07.04.2003р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Пунктом 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого Наказом №55 від 07.04.2003р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики передбачено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Одночасно, згідно з п.2.2 наведеної вище Постанови Пленуму Вищого господарського суду України якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

У випадку коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, то суд долучає копії до матеріалів справи, зазначивши про таку відповідність в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи. Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування заявлених позовних вимог заявником представлено до матеріалів справи копію спірного правочину, специфікації, видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які засвідчено печаткою Приватного підприємства «Спецюрінвест».

Ухвалою від 18.08.2014р. про порушення провадження судом було зобов'язано позивача надати оригінали доданих до позовної заяви документів. Вимоги щодо надання всіх документів стосовно укладення договору №0408-2 від 04.08.2011р. у вказаному процесуальному документі було також поставлено і до відповідача.

У поясненнях №02-10/1138 від 27.08.2014р. ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» (призначений ухвалою від 06.08.2013р. господарського суду Вінницької області по справі №5/30/2012/5003 про банкрутство) зазначив, що надання суду оригіналів договору №0408-2 від 04.08.2011р., специфікації №1 від 04.08.2011р., видаткових накладних №ТД-0000305 від 05.09.2011р., №ТД 0000285 від 15.08.2011р. та довіреностей №228384 від 05.09.2011р. та №228332 від 15.08.2011р. арбітражним керуючим не вбачається можливим, оскільки всупереч приписам чинного законодавства на вимогу останнього службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар», яке постановою від 06.08.2013р. господарського суду Вінницької області по справі №5/30/2012/5003 визнано банкрутом, не було надано оригінали, в тому числі, що підтверджували б поставку товару Приватному акціонерному товариству «По виробництву інсулінів «Індар» за спірним правочином.

При цьому, у наведених поясненнях представником заявника наголошено, що засвідчені копії вказаних вище документів було надано Приватним підприємством «Спецюрінвест», яке відповідно до витягу №067001 від 13.03.2012р. є одним з засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар». За твердженнями відповідача, викладеними у відзиві б/н від 12.09.2014р., оригінал спірного договору у Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» не зберігся.

05.09.2014р. до господарського суду надійшло клопотання №02-10/1198 від 04.09.2014р. позивача про витребування у Приватного підприємства «Спецюрінвест» оригіналів договору №0408-2 від 04.08.2011р., специфікації №1 від 04.08.2011р., видаткових накладних №ТД-0000305 від 05.09.2011р., №ТД 0000285 від 15.08.2011р. та довіреностей №228384 від 05.09.2011р. та №228332 від 15.08.2011р.

Керуючись приписами ст.38 Господарського процесуального кодексу України, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалою від 22.10.2014р. господарським судом було зобов'язано Приватне підприємство «Спецюрінвест» надати оригінали перелічених вище документів.

На виконання вимог господарського суду, у судовому засіданні 12.11.2014р. представником Приватного підприємства «Спецюрінвест» було представлено оригінали документів, копії яких було наданого позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог. Зокрема, представником Приватного підприємства «Спецюрінвест» надано оригінал договору №0408-2 від 04.08.2011р., специфікації №1 від 04.08.2011р., видаткових накладних №ТД-0000305 від 05.09.2011р., №ТД 0000285 від 15.08.2011р. та довіреностей №228384 від 05.09.2011р. та №228332 від 15.08.2011р.

Як встановлено судом, видаткові накладні №ТД-0000305 від 05.09.2011р. та №ТД 0000285 від 15.08.2011р. на загальну суму 117 600 грн. було підписано представниками обох сторін без жодних зауважень та заперечень. При цьому, як вказувалось вище, повноваження представника Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» підтверджуються відповідними довіреностями, оригінали яких також надано до матеріалів справи.

Договір №0408-2 від 04.08.2011р. підписано посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» та Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», а також скріплено печатками господарських товариств.

Наразі, суд зазначає, що доказів викрадення чи зникнення печаток юридичних осіб матеріали справи не містять.

Отже, суд приймає до уваги наведені первинні бухгалтерські документи, як належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази поставки позивачем відповідачу продукції за договором №0408-2 від 04.08.2011р.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» належним чином виконало свої обов'язки за договором №0408-2 від 04.08.2011р. в частині передачі у власність Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» трометаміну (тріс або гідроксіметил) у кількості 700 кг загальною вартістю 117 600 грн.

Як вказувалось вище, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Пунктом 3.2 договору №0408-2 від 04.08.2011р. передбачено, що покупець здійснює оплату протягом 15 робочих днів після отримання товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Отже, враховуючи визначені контрагентами в договорі порядок та строки оплати поставленої продукції, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази передання покупцю товару за спірним правочином, господарський суд встановив, що строк оплати продукції, яку було поставлено на підставі договору №0408-2 від 04.08.2011р. за видатковими накладними №ТД-0000305 від 05.09.2011р. та №ТД 0000285 від 15.08.2011р., настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар» поставлений товар оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 117 600 грн.

Ухвалами від 18.08.2014р., 03.09.2014р., 22.10.2014р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх грошових зобов'язань за договором №0408-2 від 04.08.2011р.

Однак, відповідачем витребуваних доказів не представлено, факту наявності заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» за спірним правочином не спростовано.

При цьому, за висновками суду з 21.08.2014р. (дата отримання ухвали про порушення провадження по справі №910/17206/14) у Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» було достатньо часу для надання витребуваних судом доказів.

Наразі, господарський суд зазначає, що відповідно до п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Одночасно, господарський суд не приймає до уваги подану Приватним підприємством «Спецюрінвест» до матеріалів справи заяву б/н від 09.07.2014р. Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» про зарахування зустрічних однорідних вимог у справі №5/30/2012/5003 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар».

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Наразі, у представленій Приватним підприємством «Спецюрінвест» до матеріалів справи заяві зазначено, що Приватне акціонерне товариство «По виробництву інсулінів «Індар» має перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» грошові зобов'язання, які виникли на підставі договору №58-110-11 від 01.04.2010р. в сумі 17 255 277 грн. (п.1 заяви б/н від 09.07.2014р.), тоді як Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» має перед Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар» грошові зобов'язання, які виникли, в тому числі, за договором №0408-2 від 04.08.2011р. в сумі 117 600 грн. (п.2 заяви б/н від 09.07.2014р.).

Враховуючи встановлені вище обставини, щодо наявності у відповідача непогашеного грошового зобов'язання перед позивачем за договором №0408-2 від 04.08.2011р. в сумі 117 600 грн., суд дійшов висновку, що зміст заяви б/н від 09.07.2014р. Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» про зарахування зустрічних однорідних вимог у справі №5/30/2012/5003 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» не відповідає фактичним відносинам сторін та обсягу боргових зобов'язань контрагентів, зокрема, за спірним договором. Як встановлено судом вище, саме відповідач має невиконані грошові зобов'язання перед позивачем за вказаним правочином, а не навпаки, як зазначено у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, судом також прийнято до уваги, що всупереч приписам ст.36 Господарського процесуального кодексу України Приватним підприємством «Спецюрінвест» подана заява не засвідчена належним чином, зокрема, невідповідність копії документу пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом №55 від 07.04.2003р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, полягає у відсутності назви посади особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Як вже зазначалось, п.2.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що у разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору. Аналогічну позицію наведено у постанові від 01.10.2014р. Вищого господарського суду України по справі №5017/2053/2012.

Оригіналу заяви б/н від 09.07.2014р. Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» про зарахування зустрічних однорідних вимог учасниками судового процесу до матеріалів справи не представлено.

Отже, наведена заява не може бути прийнята судом, як належний доказ припинення між сторонами зобов'язань, які виникли на підставі договору №0408-2 від 04.08.2011р.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, з огляду на встановлені умовами спірного правочину строк та порядок здійснення оплати товару, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів погашення відповідачем заборгованості з оплати поставленої за договором №0408-2 від 04.08.2011р. продукції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» до Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» про стягнення 117 600 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно клопотання Приватного підприємства «Спецюрінвест» про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача господарський зазначає наступне.

Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

За змістом п.1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Наразі, заявником не наведено належного обґрунтування впливу рішення по даній справі на права та обов'язки Приватного підприємства «Спецюрінвест» як одного з засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар». При цьому, за висновками суду, внаслідок прийняття судового рішення по розглядуваній справі на вказаного суб'єкта господарювання не буде покладено нових обов'язків та не виникне нових прав.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що клопотання Приватного підприємства «Спецюрінвест» про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на відсутність у ліквідатора повноважень на подання позовної заяви про стягнення з Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» заборгованості за договором №0408-2 від 04.08.2011р. суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Згідно зі ст.40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута

Ліквідатор - це фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, в тому числі, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута (ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Як вказувалось вище, постановою від 06.08.2013р. господарського суду Вінницької області Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» визнано банкрутом та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Гонту Оксану Олексіївну.

Отже, враховуючи приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд дійшов висновку, що подання арбітражним керуючим позивача заяви про стягнення з відповідача заборгованості за договором №0408-2 від 04.08.2011р. в повному обсязі відповідає нормам чинного законодавства та не виходить за межі повноважень ліквідатора суб'єкта господарювання.

Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір в розмірі згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар», м.Вінниця до Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», м.Київ про стягнення 117 600 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» (02099, м.Київ, Дарницький район, вул.Зрошувальна, буд.5, ЄДРПОУ 21680915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» (21022, Вінницька обл., м.Вінниця, Замостянський район, вул.Тарногродського, буд.21, ЄДРПОУ 36423480) основний борг в сумі 117 600 грн., а також судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.11.2014р.

Суддя М.О.Любченко