Постанова

від 12.11.2014 по справі 910/6962/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р. Справа№ 910/6962/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання Волошиній З.В.

та представників:

від позивача: Гуцал М.М. (дов. від 31.12.2013 № 10);

від відповідача: не з'явилися;

від третьої особи: Горєв В.О. (дов. від 01.09.2014);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евровест"

на рішення господарського суду м. Києва від 28.08.2014

у справі № 910/6962/14 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Партнери"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Евровест"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.08.2014 у справі № 910/6962/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" було задоволено; визнано недійсним договір на виконання № БВ-033-12 (договір купівлі-продажу цінних паперів) від 19.04.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Партнери"; стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Партнери", з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" 1 218,00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Евровест" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 28.08.2014 у даній справі та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Партнери" про визнання недійсним договору від 19.04.2012 № БВ-033-12, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Партнери".

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Евровест" (далі за текстом - ТОВ "Евровест") посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з обґрунтуванням на порушення судом першої інстанції норм ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній з 19.01.2013).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 у даній справі прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евровест" на вказане рішення господарського суду м. Києва від 28.08.2014 у даній справі та призначено її розгляд на 06.10.2014 (з урахуванням ухвали про виправлення описки).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 розгляд справи було відкладено на 22.10.2014.

22.10.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи та про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 розгляд справи було відкладено на 12.11.2014.

12.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суд першої інстанції - без змін.

12.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові докази по справі.

12.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли додаткові докази по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТОВ "Евровест".

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У судовому засіданні 12.11.2014 представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача не визнав апеляційну скаргу і просив її відхилити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

В судове засідання 12.11.2014 представник відповідача не з'явився. Про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В матеріалах справи міститься конверт повернений від товариства відповідача, на якому міститься довідка (причина повернення), в якій зазначено, що лист повернено "за закінченням строку зберігання".

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даного спору судом першої інстанцій встановлено наступні обставини справи.

19.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Партнери" в даному правочині представлене повіреним - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний радник (продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" (покупець) було укладено договір на виконання №БВ-033-12 (договір купівлі-продажу цінних паперів), умовами якого передбачено, що відповідач за посередництвом брокера як своєї уповноваженої особи продає і зобов'язується передати у власність позивача, а позивач придбає і зобов'язується прийняти від сторони продавця та оплатити цінні папери на умовах визначених Договором (п.1.1 Договору).

Під цінними паперами розуміються векселі українських емітентів, а саме: простий вексель; емітент ТОВ "Енерго-Проект" за кодом ЄДРПОУ 32828147, номінальною вартістю 1 000 000,00 грн., загальна номінальна вартість векселя становить 1 000 000 грн. (п.1.2 Договору).

Згідно п.1.3 договору, за згодою сторін вартість цінних паперів, які є предметом Договору та зазначені в п.1.2 Договору становить 935 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору, розрахунки за договором здійснюються на умовах оплати після поставки шляхом перерахування позивачем грошових коштів в розмірі суми договору безпосередньо на банківський рахунок відповідача. Оплата цінних паперів здійснюється позивачем протягом 2 робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі цінних паперів.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що передача векселів супроводжується оформленням акту приймання-передачі цінних паперів, який підписується уповноваженими представниками позивача, відповідача та брокера.

Згідно п. 2.3. Договору, перехід права власності - позивач набуває права власності на векселі з моменту фактичного їх отримання від сторони відповідача згідно з умовами п. 2.2, п. 2.3 Договору.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань за Договором.

19.04.2012 між сторонами було складено акт приймання-передачі цінних паперів, яким сторони підтвердили факт виконання взаємних зобов'язань за договором.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 24.04.2012 між ТОВ "Консалтингова компанія "Партнери" (первісний кредитор) та ТОВ "Евровест" новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги від 24.04.2012 № УПВ-24/04-12, відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги первісного кредитора і стає кредитором за договором на виконання від 19.04.2012 № БВ-033-12, укладеного між ТОВ "Консалтингова компанія "Партнери" та ТОВ "Консультаційне бюро НТТ". Відповідно до п. 1.5. цього Договору право вимоги, що передається за цим Договором, складає право нового кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов'язань по виплаті заборгованості за придбаний простий вексель ТОВ "Енерго-проект", код ЄДРПОУ 32828147 (вексель серії АА 2420015, номінал 1 000 000,00 грн., дата виписки 29.02.2012, строк платежу за векселем 28.02.2015).

24.04.2012 між ТОВ "Консалтингова компанія "Партнери" та ТОВ "Евровест" було складено акт приймання-передачі документів.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судовою колегією встановлено, що суд першої інстанції в даному випадку прийняв рішення про права та обов'язки ТОВ "Евровест", якого не було залучено до участі у справі, що у розумінні ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення та на підставі ст. 103 ГПК України прийняття нового рішення.

Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції ухвалою від 12.11.2014 залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТОВ "Евровест".

Судом першої інстанції було встановлено, що ухвалою господарського суду м. Києва від 26.04.2012 порушено провадження у справі №5011-72/5282-2012 за заявою ВАТ "Гідромеханізація" до ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" про банкрутство за загальною процедурою банкрутства, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Заєвського Віталія Геннадійовича та призначено підготовче засідання суду на 15.05.2012.

Судова колегія, дослідивши подані додаткові докази та заслухавши пояснення сторін, встановила, що у справі №5011-50/5282-2012 TOB "Консультаційне бюро "НТТ" банкрутом не визнавалось, отже, триває процедура розпорядження майном в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що спірний договір було укладено 19.04.2014, тобто за один рік до моменту порушення провадження у справі про банкрутство позивача, а тому на підставі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній з 19.01.2013) такий договір підлягає визнанню недійсним з моменту його вчинення.

Суд першої інстанції, задовольнивши позовну вимогу, визнав, на підставі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній з 19.01.2013), недійсним Договір на виконання №БВ-033-12 (договір купівлі-продажу цінних паперів) від 19.04.2012, укладеного сторонами у справі, обґрунтувавши тим, що наведений договір укладений в період за один рік до порушення справи про банкрутство боржника, що призвело до значного погіршення фінансового стану боржника, неможливості залучення інвестицій та додаткового фінансування, що в свою чергу призвело до неможливості розрахуватися з ВАТ "Гідромеханізація", яке в подальшому стало ініціюючим кредитором в справі про банкрутство TOB "Консультаційне бюро "НТТ".

Однак із такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на наступне.

У ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вже зазначалося вище, звертаючись із даним позовом, позивач вважає, що Договір слід визнати недійсним саме зі спеціальних підстав, що передбачені у ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній з 19.01.2013).

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній з 19.01.2013) встановлено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав, зокрема, того, що боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013, не передбачено права розпорядника майна подавати до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

Відповідно до п. 1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка діє з 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення вказаного Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки, як попередньо встановлено, справа про банкрутство позивача №5011-50/5282-2012 порушена ухвалою господарського суду м. Києва від 26.04.2012, до набрання чинності нової редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013), знаходиться на стадії розпорядження майном, процедура проходить в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013, то колегія суддів вважає неправомірним застосування до спірних правовідносин приписів ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній з 19.01.2013), у якості спеціальних підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що визнання правочинів недійсними, на підставах, які визначені у ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній з 19.01.2013), може відбуватись лише в межах справи про банкрутство, про що зазначено безпосередньо у наведеній нормі, а не у позовному провадженні, як помилково вважає господарський суд першої інстанції.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 25.09.2014 у справі № 910/6963/14.

Посилання суду першої інстанції на ст. 233 Цивільного кодексу України, як на підставу визнання договору недійсним, є неправомірним, оскільки позивач у своїй позовній заяві та у поясненнях по справі на такі підстави, як передбачені ст. 233 Цивільного кодексу України, не посилається, під час розгляду даної справи підстав позову не змінював. Підставою позову в даному випадку позивач зазначив виключно ті підстави, що передбачені ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній з 19.01.2013), обгрунтовуючи можливість застосування судом нової редакції вказаного Закону. Такі доводи позивача судовою колегією відхилені з мотивів, зазначених вище. Також безпідставним в даному випадку є посилання суду першої інстанції на ст. 35 ГПК України та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 у справі № 910/6963/14.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Евровест" від 08.09.2014 підлягає задоволенню, оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Судовою колегією, відповідно норм ГПК України, приймається нове рішення, за яким слід відмовити у задоволенні позовних вимог, поклавши судові витрати у справі на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статями 4-1, 33, 34, 43, 99, 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евровест" від 08.09.2014 задовольнити.

2. Рішення господарського суду господарського суду м. Києва від 28.08.2014 у справі № 910/6962/14 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 12-А, ЄДРПОУ 23530597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Евровест " (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 51-Б, ЄДРПОУ 32162185) судовий збір у сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп., сплачений за подання апеляційної скарги, відповідно до квитанції № 10 від 08.09.2014".

5. Доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 910/6962/14 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 12.11.2014.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Л.Л. Гарник

В.О. Пантелієнко