Постанова

від 05.03.2014 по справі 804/2331/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 р. Справа № 804/2331/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача - Корнєва Є.О., та представника відповідача - Гребенюк О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу -

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС - Д»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі

м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів

у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-Д» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008802203 від 20.12.2013 р.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «АВЕРС - Д» з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин з ТОВ «СЕЗАМ», дослідження їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2013 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а відтак винесене на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, подав заперечення на адміністративний позов, згідно яких зазначив, що в ході перевірки встановлено, що сформований підприємством позивача податковий кредит не підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, в результаті чого підприємством позивача за квітень 2013 року завищено суму податкового кредиту по податковій звітності з ПДВ на загальну суму 35566, 67грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 35566, 67 грн. Таким чином, відповідач вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є правомірними та підлягають, на думку відповідача, виконанню відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступні обставини.

На підставі службової довідки від 06.11.2013 р. № 14968/10/04-63-22-03 головним державним ревізором інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Андрейчиковим Андрієм Вікторовичем згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, пунктами 79.1, 79.2 статті 79, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ та відповідно наказу ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 08.11.2013 р. № 687 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АВЕРС-Д» з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин з ТОВ «Сезам» (контрагент - постачальник, код ЄДРПОУ 32650540), дослідження їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2013 року, за результатами якої складено акт від 15.11.13 №2110/04-63-22-03/38530905 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено: перевіркою ТОВ «АВЕРС-Д» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Сезам» (контрагент - постачальник, код ЄДРПОУ 32650540) за квітень 2013 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки; перевіркою ТОВ «АВЕРС-Д» встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з ТОВ «Сезам» (контрагент - постачальник, код ЄДРПОУ 32650540) за квітень 2013 року; в порушення п.п.14.1.36 5 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, ст..185, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200, п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, ТОВ «АВЕРС-Д» сформував податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами (актами, довідками, товарно - транспортними документами), а також не підтверджені перевірками Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області ТОВ «Сезам» (контрагент - постачальник, код ЄДРПОУ 32650540), в результаті чого за квітень 2013 року завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 35566,67 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 35566, 67грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 р. № 0008802203, яким ТОВ «АВЕРС-Д» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 44458,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 35567,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8891,75 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що протягом перевіряємого періоду між позивачем (замовник) та ТОВ «Сезам» (виконавець) укладено договір на отримання послуг від 01.03.2013 року № 1035/Т.

Так, позивачем на підтвердження реальності здійснення спірних операцій з ТОВ «Сезам» надано, а судом досліджено копії договору на отримання послуг від 01.03.2013 року № 1035/Т, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, податкові накладні.

Разом з тим, наданими позивачем документами неможливо підтвердити реальність отримання послуг за даними договорами, оскільки з документів не вбачається індивідуальна визначеність наданих послуг, їх вид, обсяг, якість, порядок розрахунків між сторонами та використання їх позивачем у власній господарській діяльності, відсутні докази зміни майнового стану підприємств.

Зазначене ставить під сумнів факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ «Сезам».

Також відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення тощо.

Судом встановлено, що одним з основних джерел, яке використовувалось під час перевірки TOB «АВЕРС-Д» був акт Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.09.2013 року №510/224/32650540 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сезам» (код за ЄДРПОУ 32650540) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Ден Енд Юджін» (код за ЄДРПОУ 38322534) за період квітень 2013 року.

Відповідно до висновків вказаного акту від 10.09.2013 року за результатами перевірки встановлено: «Нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Сезам», а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу: ТОВ (Ден Енд Юджін» - ТОВ «Сезам» Покупці (ТОВ «Тріотекс» (код за ЄДРПОУ 37213820), ТОВ «Сінтеко» (код за ЄДРПОУ 31477065), ТОВ «К.Є Торг» (код за ЄДРПОУ 38112852), ТОВ «Інтернафта» код за ЄДРПОУ 32447775), ТОВ «Фаворит Єталь» (код за ЄДРПОУ 37959082), ТОВ «Формат Д» (код за ЄДРПОУ 37959023), ТОВ «Аверс Д» (код за ЄДРПОУ 38530905), ТОВ «Фірма Тех Сервіс» (код за ЄДРПОУ ЄДРПОУ 38530016), ТОВ «НОВОХОЛДІНГ» (код за ЄДРПОУ 38531029).

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що висновки оскаржуваної перевірки не можуть ґрунтуватися лише на підставі акту перевірки ТОВ «Сезам» від 10.09.2013 року, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Разом з тим, суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Під час судового розгляду позивачем як і під час перевірки позивачем не надано достатньої кількості первинних документів для підтвердження реальності здійснення господарської операції. З наданих документів не вбачається даних про вид та обсяг господарської операції та обґрунтувань розміру оплати послуг.

Таким чином, відповідачем правомірно зроблені висновки про те, що сформований підприємством позивача податковий кредит не підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, в результаті чого підприємством позивача за квітень 2013 року завищено суму податкового кредиту по податковій звітності з ПДВ на загальну суму 35566,67 грн.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи та вищенаведених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «АВЕРС-Д», оскільки висновки акту від 15.11.2013 року відповідають фактичним обставинам та нормами діючого законодавства, а винесене на їх підставі податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0008802203 є законним та не підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» 3674-VIвід08.07.2011 р. ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно до ч. 3 ст. 4 вказаного Закону України під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем, відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», сплачено судовий збір в розмірі 182,70 грн.

В зв'язку з тим, що в задоволенні позову позивачу відмовлено, сума судового збору в розмірі 1 644,30 грн. підлягає стягненню з ТОВ «АВЕРС-Д» до державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 71, 86, 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-Д» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-Д» на користь державного бюджету України решту судового збору в сумі 1 644 грн. 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 10.03.2014 р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 10.03.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді П.О.Борисенко П.О.Борисенко І.В.Калита