Рішення

від 19.11.2014 по справі 910/23302/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23302/14 19.11.14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київремтранс" пророзірвання договору та зобов'язання вчинити дії 1 401 211,67 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Дворник Н.І. - представник за довіреністю № ЭЛ/УКР-01/14 від 10.08.2014 від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 19.11.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київремтранс» про розірвання договору фінансового лізингу обладнання та зобов'язання повернути предмет лізингу вартістю 1 401 211,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.12.2007 року між сторонами було укладено договір фінансового лізингу обладнання № ЭЛ/Кив -01094/ДЛ, відповідно до якого позивач як лізингодавець за заявкою відповідача купує у продавця майно, і надає відповідачу як лізингоодержувачу право на час строку лізингу володіти й користуватися ним в порядку визначеному договором та на умовах фінансового лізингу, а відповідач зобов'язався оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів. За доводами позивача, останнім належним чином виконано зобов'язання за договором, придбано предмет лізингу та передано у відповідачу у користування. Проте відповідачем в порушення умов договору не вчасно сплачувалися лізингові платежі заборгованість, за якими складає 1580470,11 грн., у зв'язку з чим позивач просить розірвати договір фінансового лізингу обладнання № ЭЛ/Кив -01094/ДЛ та зобов'язати відповідача повернути предмет лізингу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/23302/14, розгляд справи призначено на 19.11.2014 року.

05.11.2014 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову, відповідно до якої останній просить зобов'язати відповідача повернути предмет лізингу обладнання Heidelberg Speedmaster чотириколірна листова офсетна машина вартістю 1 401 211,67 грн.

В судове засідання 19.11.14 з'явився представник позивача, який підтримав заяву про зміну предмету позову, що була прийнята судом до розгляду. Представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Відповідач у судове засідання 19.12.2014 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103031974538, відповідно до якого відповідач отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі 30.10.14.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в судове засідання 19.11.2014р., не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка деяких учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. При цьому, судом прийнято до уваги, що відповідачем було викладено свою правову позицію по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

05 грудня 2007 року між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу обладнання № ЭЛ/Кив -01094/ДЛ (далі - договір).

За умовами Договору лізингодавець зобов'язувався придбати у власність Предмет лізингу (Heidelberg Speedmaster чотириколірна листова офсетна машина, 1999 рік випуску) та надати його лізингоодержувачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах Договору і Правил (Додаток № 1) (п. 3. Договору).

Відповідно до п. 1.1. Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, які є додатком № 1 до Договору (далі - Правила) лізингоотримувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу зобов'язується оплатити лізингодавцеві: Лізингові платежі до оплати в строки, зазначені в Графіку лізингових платежів та інші, зазначені в статті 5 договору лізингу. Зобов'язання зі сплати лізингових платежів наступають із моменту передачі предмета лізингу лізингоотримувачеві, тобто з дати підписання сторонами.

В додатку № 3 до Договору сторонами визначено графік лізингових платежів.

06.02.2008 за Актом прийому-передачі предмета лізингу в лізинг лізингодавець передав лізингоодержувачу предмет лізингу - Heidelberg Speedmaster чотириколірна листова офсетна машина, 1999 рік випуску.

Відповідно до п. 2.3. Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (додаток № 1 до договору) передання предмета лізингу в лізинг Лізингоотримувачеві здійснюється на підставі акту прийому-передачі предмета лізингу в лізинг, що підписується уповноваженими представниками у день поставки (передання) предмету лізингу.

Згідно із п. 5.5 договору строк лізингу становить 48 місяців, починаючи з дати акта прийому-передачі предмета лізингу в лізинг.

Додатковими угодами № 5 від 31.08.12 та № 6 від 06.08.13 дія договору була продовжена до 06.10.2014 року (80 місяців починаючи з дати акта прийому-передачі предмета лізингу).

Оскільки станом на момент вирішення спору лізингоодержувач предмет лізингу всупереч умовам договору лізингодавцю не повернув, останній просить суд зобов'язати відповідача повернути предмет лізингу обладнання Heidelberg Speedmaster чотириколірна листова офсетна машина вартістю 1 401 211,67 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм статті 292 Господарського кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг». Одночасно, відповідно до ст.2 вказаного нормативно-правового акту відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг (ст.806-809), найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона передає або зобов'язується передати другій стороні у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Як передбачено ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що 06.02.2008 р. лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав Heidelberg Speedmaster чотириколірна листова офсетна машина, 1999 рік випуску, вартістю 3 649 230,08 грн. Вказана обставини підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу в лізинг від 06.02.08, що підписаний представниками обох сторін без зауважень та заперечень та скріплений печатками господарських товариств.

Згідно з довідкою позивача станом на 19.11.14 вартість предмету лізингу становить 1 401 211,67 грн.

Згідно з п. 5.5 договору (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами № 5 від 31.08.12 та № 6 від 06.08.13) строк дії договору закінчився 06.10.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що 03.11.14 позивач направив на адресу відповідача вимогу про негайне повернення предмету лізингу (вих. № 157).

Відповідно до п. 7 ч. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Згідно з ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням п. 5.5 договору фінансового лізингу обладнання № № ЭЛ/Кив -01094 та норм ч.1 ст. 530 ЦК України, строк виконання зобов'язання відповідача повернути об'єкт лізингу позивачу станом на момент винесення рішення у справі настав.

Відповідно до п. 3.1.12 договору лізингоодержувач зобов'язаний надавати повне та безумовне право агентам та співробітникам лізингодавця або іншим особам, що мають такі права, в будь-який розумний час доступу до своїх приміщень з метою перевірки та огляду місць використання предмета лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, представники сторін зафіксували технічно справний стан предмета лізингу та факт знаходження його у користуванні відповідача актом огляду від 11.08.14.

Доказів повернення об'єкту лізингу позивачу за актом приймання-передачі відповідачем не надано.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг» обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Це стосується відповідача, який мав протягом розгляду справи надати належні докази по справі на спростування позовних вимог.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст. 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Київремтранс» (02094, м. Київ, бульв. Верховної Ради, будинок 21-А, кв. 78; ідентифікаційний код: 32378665) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (03035, м. Київ, вул.. Митрополита В. Липківського, будинок 45, ідентифікаційний код: 34832663) предмет лізингу обладнання - Heidelberg Speedmaster чотириколірна листова офсетна машина вартістю 1 401 211,67 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київремтранс» (02094, м. Київ, бульв. Верховної Ради, будинок 21-А, кв. 78; ідентифікаційний код: 32378665) на користь Товариству з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (03035, м. Київ, вул.. Митрополита В. Липківського, будинок 45, ідентифікаційний код: 34832663) витрати по сплаті судового збору в розмірі 29 242 (двадцять дев'ять тисяч двісті сорок дві) грн. 23 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.2014 р.

Суддя Л.Г. Пукшин