Ухвала

від 11.11.2014 по справі 804/14153/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2014 рокусправа № 804/14153/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Інтерпромресурс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Інтерпромресурс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Інтерпромресурс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Інтерпромресурс", не погодившись з вищезазначеною постановою суду подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції було прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 02.09.2013 року по 13.09.2013 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська на підставі наказу №123 від 19.08.2013 року, направлень на перевірку від 02.09.2013 року №61, 62, 71, 72 та згідно пп. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ПКФ "Інтерпромресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 19.04.2010 року по 31.12.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт №255/2201/37070597 від 27.09.2013 року.

В акті перевірки встановлено порушення допущені ТОВ «ПКФ «Інтерпромресурс»:

1) п. 44.1. ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. за №2755-VІ зі змінами і доповненнями, ст. 1, ст.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХIV від 16.07.1999р. (зі змінами та доповненнями), п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568 із змінами і доповненнями п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV (зі змінами та доповненнями), ст. 207 ГК України від 16.01.2003р. № 436-ІV, зі змінами та доповненнями, пп. 7.4.1, пп 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704 внаслідок чого завищено податковий кредит за період з 19.04.2010р. по 31.12.2012р. внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 328915 грн., в т.ч.: у серпні 2010 року в сумі 1750 грн.; у вересні 2010 року на суму 6538 грн., у і листопаді 2010 року на суму 6850 грн., у грудні 2010 року на суму 11069 грн., у лютому 2011 року в сумі 18286 грн., у квітні 2011 року в сумі 17033 грн.; у травні 2011 року 12900 грн.; у червні 2011 року в сумі 12100 грн.; у грудні 2011 року в сумі 6628 грн.; у березні 2012 року в сумі 26834 грн.; у квітні 2012 року в сумі 19837 грн., у травні 2012 року в сумі 32463 грн., учервні 2012 року в сумі 33576 грн., у липні 2012 року в сумі 29143 грн., у серпні 2012 року в сумі 49884 грн., у вересні 2012 року в сумі 11733 грн., у жовтні 2012 року в сумі 9131 грн., у листопаді 2012 року в сумі 16186 грн., у грудні 2012 року в сумі 6974 грн.;

2) п. 44.1. ст. 44, п. 138.2 ст. 138 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. за №2755-VІ зі змінами і доповненнями, ст. 1, ст. 2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. (зі змінами та доповненнями), п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568 із змінами і доповненнями п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV (зі змінами та доповненнями), ст. 207 ГК і України від 16.01.2003р. №436-ІV, зі змінами та доповненнями, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. «г» пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704 внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 368951 грн., в т.ч. за III квартал 2010 року в сумі 18923 грн., за IV квартал 2010 року в сумі 13837 грн., за І квартал 2011 року в сумі 32681 грн., за II квартал 2011 року в сумі 48338 грн., за IV квартал 2011 року в сумі 7622 грн., за І квартал 2012 року в сумі і 28176 грн., за II квартал 2012 року в сумі 90171 грн., за III квартал 2012 року в сумі 95298 грн., за IV квартал 2012 року в сумі 33905 грн..

На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 18.10.2013 року:

- №0000272201 з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 454474,00 грн. (основний платіж - 327165,00 грн., штрафні санкції - 127309,00 грн.);

- №0000262201 з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 447199,00 грн. (основний платіж - 368951,00 грн., штрафні санкції - 78248,00 грн.).

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом в повній мірі доведено обґрунтованість своїх висновків, викладених в акті перевірки та правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на підставі такого акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України №334/94-ВР, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України №168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналогічні положення передбачені пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.1, 44.3, 44.6, п. 198.3 ст. 198, ст. 201 ПК України.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Так, як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ «ПКФ «Інтерпромресурс» та програмного продукту «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» податковим органом було встановлено, що ТОВ «ПФК «Інтерпромресурс» у перевіряємий період мало взаємовідносини з ТОВ «Вінітекс», ТОВ «Гранд Буд Престиж», ТОВ «Союз Опт», ПП «Спейсез Ту Рент», ТОВ «Лігран», TOB «Шоковіта», ПП «Рембудкомплект - Плюс», ТОВ НВКФ «Вест-Пром», ТОВ «Стілтон», ПП «ТД Там», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Металургійна регіональна мережа», ТОВ «Мир-Інвест» та ТОВ «Інтерсервіс - постач».

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем не було надано як під час перевірки податковому органу, так і до суду, наступні документи: деякі договори, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, маршрутні листи на перевезення товару, акти прийому-передачі товарів (по деяким з договорів), документи, які б підтверджували зберігання придбаного ТОВ «ПФК «Інтерпромресурс» товару у постачальників та проведені розрахунки з ними за зберігання товару.

Варто зазначити, що відсутність зазначених первинних документів, підтверджуючих здійснення господарської операції з придбання і реалізації товару не дає можливості дослідити рух товару від постачальника до ТОВ «ПКФ «Інтерпромресурс», а в подальшому від ТОВ «ПКФ «Інтерпромресурс» до покупців. Неможливо визначити де і коли настає момент виконання обов'язку продавця щодо передачі товару, зміни права власності на товар.

Суд не може встановити доведеність реальності господарських відносин за участю позивача без дослідження договорів укладених позивачем з їх контрагентами, умов перевезення та зберігання товару, документів підтверджуючих транспортування товарів (товарно-транспортних накладних, маршрутних листів на перевезення товару тощо), документів підтверджуючих отримання товарів (книг виданих довіреностей на отримання товару тощо), пунктів навантаження товару, специфіки господарських операцій, калькуляції робіт, що проводились.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують показники, відображені позивачем у податковій звітності за період з 19.04.2010р. по 31.12.2012р. по взаємовідносинам з ТОВ «Вінітекс», ТОВ «Гранд Буд Престиж», ТОВ «Союз Опт», ПП «Спейсез Ту Рент», ТОВ «Лігран», TOB «Шоковіта», ПП «Рембудкомплект - Плюс», ТОВ НВКФ «Вест-Пром», ТОВ «Стілтон», ПП «ТД Там», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Металургійна регіональна мережа», ТОВ «Мир-Інвест», ТОВ «Інтерсервіс - постач», та як наслідок, угоди, укладені позивачем з ТОВ «Вінітекс», ТОВ «Гранд Буд Престиж», ТОВ «Союз Опт», ПП «Спейсез Ту Рент», ТОВ «Лігран», TOB «Шоковіта», ПП «Рембудкомплект - Плюс», ТОВ НВКФ «Вест-Пром», ТОВ «Стілтон», ПП «ТД Там», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Металургійна регіональна мережа», ТОВ «Мир-Інвест», ТОВ «Інтерсервіс - постач» не несуть факту передачі товару (робіт, послуг), а тому відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та з урахуванням не надання позивачем до перевірки, а також до суду належним чином оформлених первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Вінітекс», ТОВ «Гранд Буд Престиж», ТОВ «Союз Опт», ПП «Спейсез Ту Рент», ТОВ «Лігран», TOB «Шоковіта», ПП «Рембудкомплект - Плюс», ТОВ НВКФ «Вест-Пром», ТОВ «Стілтон», ПП «ТД Там», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Металургійна регіональна мережа», ТОВ «Мир-Інвест», ТОВ «Інтерсервіс - постач» за період з 19.04.2010р. по 31.12.2012р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо документального не підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з зазначеними контаргентами та як наслідок неможливості формування даних податкового обліку в зазначений період по визначеним контрагентам.

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів робить висновок про те, що податкові повідомлення - рішення від 18.10.2013 року №0000272201 та №0000262201 прийняті податковим органом правомірно, на підставі встановлених порушень податкового законодавства позивача, у зв'язку з чим порушення прав позивача, на які він посилається, відсутні, відтак, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та неправомірними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Інтерпромресурс" - залишити без задоволення .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко