Рішення

від 17.11.2014 по справі 908/3792/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/100/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2014 Справа № 908/3792/14

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) в особі Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАНД ПЛЮС" (69014 м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 35Б, кв. 1)

про стягнення 10 152 грн. 53 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Коновалов Д.В., дов. № 9117/27 від 30.12.2013р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя в особі Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАНД ПЛЮС", м. Запоріжжя про стягнення 8 369 грн. 14 коп. основного боргу, 911 грн. 15 коп. втрат від інфляції, 152 грн. 48 коп. 3 % річних, 719 грн. 76 коп. пені.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 02.10.2014р., справу № 908/3792/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 03.10.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3792/14, присвоєно справі номер провадження 27/100/14 та призначено судове засідання на 10.11.2014р.

Ухвалою суду від 10.11.2014р. розгляд справи відкладався на 17.11.2014р., відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.

17.11.2014р. продовжено судовий розгляд справи № 908/3792/14.

17.11.2014р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 17.11.2014р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 8 369 грн. 14 коп. основного боргу, 911 грн. 15 коп. втрат від інфляції, 152 грн. 48 коп. 3 % річних, 719 грн. 76 коп. пені.

Відповідач у судові засідання, відкриті 10.11.2014р. та 17.11.2014р. не з'явився, письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивачем надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.11.2014р., відповідно до якого місцем знаходження юридичної особи відповідача у справі - ТОВ "ЕЛАНД ПЛЮС" є: 69014 м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 35Б, кв. 1. Дані про перебування юридичної особи в процесі припинення - відсутні.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 10.11.2014р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 17.11.2014р. надіслано на юридичну адресу відповідача: 69014 м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 35Б, кв. 1, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси ТОВ "ЕЛАНД ПЛЮС", згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Рішенням Запорізької міської ради "Про створення Комунальних підприємств теплових мереж" від 11.01.2002 року № 17 створено Концерн "Міські теплові мережі".

Основним предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій і її збут (п. 2.1, 2.2 статуту МТМ).

Концерн "Міські теплові мережі" відповідно до Закону України "Про природні монополії" відноситься до суб'єктів природної монополії. Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", позивач не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Господарським судом встановлено , що 01.10.2008р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "МТМ" Ленінського району (теплопостачальна організація) та ТОВ "ЕЛАНД ПЛЮС" (споживач) укладено договір № 102043 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 1.1 теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до додатку № 1а до договору, теплова енергія відпускалась до приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 22, яке відповідач орендує.

Відповідно до п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.3 договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.4 договору споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Згідно п. 6.7 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. 2а, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Згідно п. 6.7.1 договору отриманий акт приймання - передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області - 5- днів, по Україні - 7 днів).

Згідно п. 6.7.2 договору, у разі неотримання акту приймання - передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобов'язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений цим пунктом договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень.

Відповідач не з'явився до позивача для отримання зазначених документів в порядку, визначеному договором.

Позивач направив розрахункові документи за спірний період в необхідній кількості примірників на адресу відповідача поштовою кореспонденцією.

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу Концерну «МТМ» не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідні періоди. Позивачем були зроблені помітки на актах згідно п. 6.7.2 договору. Отже, оформлені таким чином акти є погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Пунктом 3.2.26 договору передбачено, що споживач зобов'язався щомісячно, у строки, визначені договором, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді, а пунктом 4.1.9 договору передбачено, що теплопостачальна організація має право вимагати повернення підписаних та належним чином оформлених актів приймання-передачі теплової енергії в термін передбачений умовами договору, а в разі неповернення актів вважати їх прийнятими споживачем в редакції теплопостачальної організації.

Відповідно до п. 3.2.6 договору споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені умовами договору № 102043.

Позивач у період з жовтня 2013р. по квітень 2014р. свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 8 369 грн. 14 коп.

В порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за спожиту в спірному періоді теплову енергію у сумі 8 369 грн. 14 коп., в результаті чого заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складає 8 369 грн. 14 коп.

Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов'язком відповідача є додержання вимог договору та нормативно - правових актів.

У відповідності п. 40 Правил відповідач зобов'язаний вчасно проводити розрахунок за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та Правил.

У відповідності до ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається здійснюється відповідно до умов договору.

Отже, Концерном "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "МТМ" Ленінського району були виконані всі умови договору, теплова енергія постачалась на адресу відповідача кожного місяця, починаючи з жовтня 2013р. по квітень 2014р. включно.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором на постачання теплової енергії в гарячій воді.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми заборгованості у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАНД ПЛЮС", м. Запоріжжя 8 369 грн. 14 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 911 грн. 15 коп. втрат від інфляції та 152 грн. 48 коп. 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 911 грн. 15 коп. втрат від інфляції та 152 грн. 48 коп. 3 % річних заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 719 грн. 76 коп. пені.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2.8 договору в разі несплати або несвоєчасної сплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого п. 6.4 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не більше суми обумовленої чинним законодавством за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до договору пеня у розмірі 719 грн. 76 коп. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАНД ПЛЮС", м. Запоріжжя 8 369 грн. 14 коп. основного боргу, 911 грн. 15 коп. втрат від інфляції, 152 грн. 48 коп. 3 % річних, 719 грн. 76 коп. пені.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 17.11.2014року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "МТМ" Ленінського району до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАНД ПЛЮС", м. Запоріжжя задовольнити у повному обсязі .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАНД ПЛЮС" (69014 м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 35Б, кв. 1, код ЄДРПОУ 33134913) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 8 369 (вісім тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 14 коп. основного боргу, 911 (дев'ятсот одинадцять) грн. 15 коп. втрат від інфляції, 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 48 коп. 3 % річних, 719 (сімсот дев'ятнадцять) грн. 76 коп. пені, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 19.11.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.