Рішення

від 18.11.2014 по справі 911/1930/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р.Справа № 911/1930/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прушиньскі", с. Згурівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белактріс", м. Луганськ про стягнення 67835,30 грн. за участю представників сторін:

позивача - Подуфалий Г.І., дов. № 1/Х/14 від 08.01.2014 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 41589,06 грн. основної заборгованості, 3630,47 грн. проценти за користування грошовими коштами, 2445,09 грн. пені, 18715,07 грн. суми перерахунку вартості неоплаченого товару та 1455,61 грн. інфляційного збільшення за договором поставки № ПШ-0492/П від 05 травня 2013 року.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд починає розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву суду не надав.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно Акту господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2014 року поштове відправлення господарського суду Харківської області за вихідним номером № 030963/2 по справі № 911/1930/14, адресовані до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белактріс", останньому не надсилалися, з посиланням на листи Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 23 липня 2014 року № 7-14 та від 26 вересня 2014 року № 7-14-608, якими поінформовано, що відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської області.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

05 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прушиньскі" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Белактріс" (відповідачем) було укладено договір поставки № ПШ-0492/П будівельних матеріалів та комплектуючих до них.

Згідно пункту 1.1 договору поставки № ПШ-0492/П постачальник зобов*язується забезпечувати виготовлення та передачу у власність покупця товару - будівельних матеріалів та комплектуючих до них ("товар"), а покупець зобов*язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених цим договором та додатками до нього.

Позивач свої обов*язки щодо поставки товару виконав у повному обсязі та згідно з умовами договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Прушиньскі" був поставлений відповідачу товар відповідно до видаткової накладної № ПШ-0019126 від 08 листопада 2013 року на загальну суму 10386,47 грн. (довіреностю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 947 від 07 листопада 2013 року, рахунку-фактури № ПШ-0008843 від 30 жовтня 2013 року.)

Відповідно до пункту 5.4. договору поставки від 05 травня 2013 року покупець здійснює 50% попередню оплату вартості товару протягом 3-х календарних днів після отримання рахунку-фактури та сплачує решту вартості партії товару протягом 5 робочих днів після її отримання.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не оплатив товар, що підтверджується банківською довідкою № 25.06-2220/14 від 31 січня 2014 року.

Видаткової накладної № ПШ-0019066 від 07 листопада 2013 року на загальну суму 46202,59 грн. (довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 929 від 31 жовтня 2013 року, рахунку-фактури № ПШ-0008668 від 25 жовтня 2013 року)

За цим рахунком-фактурою за товар відповідачем було сплачено 15000,00 грн., що підтверджується довідкою з банку ПАТ "Кредобанк" від 31 січня 2014 року № 25.06-2220/14. Несплаченими залишилися 31202,59 грн.

Згідно пункту 4.4. договору поставки № ПШ-0492/П перехід ризику видаткового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент виконання постачальником зобов*язання щодо поставки товару, що підтверджується підписами покупця в ТТН або видаткових накладних. Оскільки, видаткові накладні № ПШ-0019126 від 08 листопада 2013 року та № ПШ-0019066 від 07 листопада 2013 року були підписані відповідачем, то зобов*язання позивача щодо поставки товару є виконаним.

З матеріалів справи вбачається, що основна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Белактріс" перед позивачем складає суму у розмірі 41589,06 грн.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно статті 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № ПШ-0492/П від 05 травня 2013 року, на підставі якого виникло первісне грошове зобов'язання, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 41589,06 грн. задовольнити.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов*язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.8. договору поставки від 05 травня 2013 за прострочення оплати товару відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення без обмеження будь-яким терміном.

Згідно роз*ясненням, що містяться в пункті 8 Оглядового листа ВГСУ від 29 квітня 2013 року № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов*язань" застосування пені не виключає одночасного нарахуання проценів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов*язань, ані штрафною санкцією.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов*язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 6.9 договору поставки сторони встановили, що з першого дня прострочення оплати покупець зобов*язаний сплачувати проценти. Розмір процентів 20% річних. Проценти нараховують на суму заборгованості незалежно від нарахування неустойки. Обов*язок по сплаті процентів є безумовним і у випадку прострочення постачальник самостійно має право утримувати суми процентів з будь-яких коштів, що надходять від покупця відповідно до цього договору.

Відповідно до пункту 5.6 договору поставки № ПШ-0492/П в разі збільшення курсу гривні щодо євро згідно курсу НБУ постачальник має право перерахувати вартість неоплаченого товару.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3630,47 грн. процентів за користування грошовими коштами, 2445,09 грн. пені, 18715,07 грн. суми перерахунку вартості неоплаченого товару та 1455,61 грн. інфляційного збільшення задовольнити.

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 13, 19, 124, 129, Конституції України, статтями 6, 509, 525, 526, 536, 610, 625, 626, 627, 692, 694, 712 Цивільного кодексу України, статтями 216, 217, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Белактріс" (91000, м. Луганськ, вул. Радянська, буд. 67/А, код ЄДРПОУ 35612272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прушиньскі" (07600, Київська область, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Чкалова, буд. 135-А, розрахунковий рахунок 2600401319529 в ПАТ Кредобанк, МФО 325365, код ЄДРПОУ 32925902) 41589,06 грн. основної заборгованості, 3630,47 грн. проценти за користування грошовими коштами, 2445,09 грн. пені, 18715,07 грн. суми перерахунку вартості неоплаченого товару, 1455,61 грн. інфляційного збільшення за договором поставки № ПШ-0492/П від 05 травня 2013 року та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.11.2014 р.

Суддя П.В. Хотенець