Ухвала

від 06.11.2014 по справі 826/5804/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5804/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабіт" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабіт" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Терабіт" (далі - ТОВ "Терабіт") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2014 р. №0001022207, №0001012207, від 27.11.2013 р. №0006812207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ТОВ "Терабіт" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі на виконання постанови старшого слідчого від 10.07.2013 р., згідно з п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу начальника ДПІ у Голосіївському районі №1406 від 07.11.2013 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Терабіт» щодо взаємовідносин з ТОВ «Макротех ЛТД», ТОВ «ТК «Міссурі», ТОВ «ТРК «ЮА Медіа», ТОВ «Глорі імперіал», ТОВ «Класік-відео» за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 15.11.2013 р. № 363/1/26-50-22-07-32658555.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.4 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 377316,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 376049,00 грн.

На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0006812207 від 27.11.2013 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 376049,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 16144,00 грн.

- №0001022207 від 12.02.2014 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 377316,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1481,00 грн.;

- №0001012207 від 12.02.2014 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 5120,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10980,00 грн.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для спростування порушень встановлених в акті перевірки, необхідно з'ясувати обставину наявності у позивача первинних бухгалтерських документів, які відповідають чинному законодавству та підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а також наявність зв'язку здійснених позивачем витрат з його господарською діяльністю.

Однак, позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано жодних первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських правовідносин з ТОВ «Макротех ЛТД», ТОВ «ТК «Міссурі», ТОВ «ТРК «ЮА Медіа», ТОВ «Глорі імперіал», ТОВ «Класік-відео» за перевіряємий період. Позивачем не обґрунтовано, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку) і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Посилання позивача на те, що належні первинні документи були надані відповідачу під час здійснення перевірки, у зв'язку з чим такі документи не підлягають додатковому поданню до суду є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу

При цьому, згідно ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно пункту 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державною пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджує керівник підприємства. Копія акта в 10-денний строк надсилається, зокрема, до органу державної податкової служби.

Позивачем не обґрунтовано жодними належними доказами відсутність можливості надати суду відповідні первинні документи.

Щодо твердження позивача про порушення відповідачем вимог п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що у зв'язку із внесеними до п. 86.9. Податкового кодексу України змінами, які набрали чинності з 04.01.2013 р., у разі проведення перевірки платника податків на підставі пп. 78.1.11 цього Кодексу, податкове повідомлення-рішення не приймається до набрання законної сили відповідним судовим рішенням лише у випадку, якщо відносно посадових осіб цього ж платника податків, який перевіряється, в рамках кримінального провадження розслідується кримінальне правопорушення, предметом якого є податки та/або збори. Відносно інших осіб (платників податків), перевірка яких проведена на підставі пп. 78.1.11 Податкового кодексу України, податковий орган не обмежений у праві прийняття податкових повідомлень-рішень, в тому числі і в даному випадку - відносно позивача.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому такі рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ "Терабіт" необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабіт" залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 11.11.2014 р.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.