Постанова

від 29.10.2014 по справі 826/9560/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 жовтня 2014 року №826/9560/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Сепараторсервіс» додержавної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2014 № 0002492208 та від 18.03.2014 № 0002502208, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сепараторсервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2014 № 0002492208 та від 18.03.2014 № 0002502208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 03.03.2014 № 1117/26-58-22-08-11/38214249 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Альта-Ком», необґрунтовано прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.03.2014 №0002492208 та від 18.03.2014 №0002502208. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 03.03.2014 № 1117/26-58-22-08-11/38214249 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 18.03.2014 № 0002492208 та від 18.03.2014 № 0002502208 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Сепараторсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Альта-Ком» за період з 01.09.2012 по 30.04.2013.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Сепараторсервіс» пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 150 903,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на суму 151 044,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 03.03.2014 №1117/26-58-22-08-11/38214249 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 18.03.2014 №0002492208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 188 629,00 грн., у тому числі: 150 903,00 грн. - основний платіж, 37 726,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 18.03.2014 №0002502208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 188 805,00 грн. у тому числі: 151 044,00 грн. - основний платіж, 37 761,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 03.03.2014 №1117/26-58-22-08-11/38214249 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Сепараторсервіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Альта-ком» за договором поставки від 08.10.2012 № -08-10/12.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Альта-Ком» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сепараторсервіс» (покупець) укладено договір поставки від 08.10.2012 №-08-10/12, відповідно до якого постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується поставити/передати у власність покупцю належний постачальнику на праві власності товар, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору поставки від 08.10.2012 № -08-10/12; рахунків-фактури за відповідні періоди; видаткових та податкових накладні за відповідні періоди; копії платіжних доручень.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в основу висновків акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 03.03.2014 № 1117/26-58-22-08-11/38214249 покладено вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2013 в кримінальній справі №761/19615/13-к, який набрав законної сили, відповідно до якого засновника товариства з обмеженою відповідальністю «Альта-ком» ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів передбачених частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зі змісту вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2013 в кримінальній справі №761/19615/13-к вбачається, що судом встановлений факт створення ОСОБА_1 товариства з обмежено відповідальністю «Альта-ком» без мети здійснення господарської діяльності шляхом з метою прикриття незаконної діяльності (складання фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів).

Висновків вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2013 в кримінальній справі №761/19615/13-к позивачем не спростовано.

Натомість, з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 03.03.2014 № 1117/26-58-22-08-11/38214249 (сторінка 15) вбачається, що внаслідок взаємовідносин товариства з обмеженою відповідальністю «Сепараторсервіс» та товариства з обмеженою відповідальністю «Альта-ком» були порушені фіскальні інтереси держави (наявність відхилень задекларованих позивачем сум податкового кредиту за рахунок непідтверджених товариством з обмеженою відповідальністю «Альта-ком» сум податку на додану вартість).

За таких обставин, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сепараторсервіс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2014 № 0002492208 та від 18.03.2014 № 0002502208 не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до приписів статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 18.03.2014 № 0002492208 та від 18.03.2014 № 0002502208 позивачеві визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 188 629,00 грн. та 188 805,00 грн відповідно (разом 377 434,00), 2 відсотка від яких складає суму 7548,68 грн. Оскільки чинним законодавством максимально можливий судовий збір встановлено у розмірі не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, то сума яка підлягає сплаті позивачем становить 4 872,00 грн.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 487,20 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сепараторсервіс» (03061, місто Київ, проспект Відрадний, будинок 95, корпус 1-К, квартира 406, код ЄДРПОУ 38214249) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.