Справа № 2-а-7565/08/0470
П О С Т А Н О
В А
Іменем
України
12 лютого 2009 року о 08 годині 50 хвилин м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський
окружний адміністративний суд у складі:
головуючого
судді - Чабаненко С.В.
при
секретарі - Кошляк Ю.В.
за
участю представника позивача - Гаврюшина Ю.І.
представника відповідача - Бірюкова
С.В.
розглянувши у відкритому судовому
засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою
відповідальністю «Клубна система «Нове життя» про стягнення
адміністративно-господарських санкцій та пені, -
В С Т А Н О В
И В :
Позивач
звернувся до Дніпропетровського адміністративного суду з позовом про стягнення
з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3 700,00 грн. та
пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у
розмірі 156,88 грн., посилаючись на порушення відповідачем вимог ст. ст. 19, 20
Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме
невиконання встановленого даною нормою Закону нормативу працевлаштування
інвалідів, виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на відповідному
підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і
не зайняте інвалідом, а також несплату адміністративно-господарських санкцій за
кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом
і пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
В судовому
засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх
задовольнити у повному обсязі.
Представник
відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що підприємство
протягом 2007 року не повинно було створювати робочі місця для інвалідів та
відповідно звітувати до районного центру зайнятості про наявність вільних
робочих місць для інвалідів, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників
у 2007 році не перевищувала 8 осіб.
Заслухавши
пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази у справі судом
встановлено наступне.
Згідно
наданого позивачем звіту за формою № 10-ПІ, який надавався відповідачем за 2007
рік до центру зайнятості, зазначено, що середньооблікова чисельність штатних
працівників на підприємстві у 2007 році складала 8 осіб, середньооблікова
чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на
підприємстві відповідно до 4% нормативу становить 1 особу, кількість працюючих
інвалідів - 0 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 7,4
грн., сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів не
зазначена.
Як вважає
позивач та видно з наданого ним розрахунку суми позову - кількість не зайнятих
робочих місць для інвалідів складала 1 робочех місце, отже сума несплачених
адміністративно-господарських санкцій встановлена у розмірі 3 700,00 грн., сума
пені, що підлягає сплаті за прострочення з 15.04.2008 по 30.07.2008 включно, тобто
за 106 днів складає 156,88 грн.
Згідно листа
Ленінського районного центру зайнятості № 595 від 06.06.2008 відповідач не
надавав до центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про наявність вільних робочих
місць протягом 2007 року.
Відповідачем
не надано доказів, які б підтверджували надання щомісячних звітів до
Ленінського районного центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для
працевлаштування інвалідів у 2007 році за формою 3-ПН.
Згідно
наданих суду копій звітів про нарахування та перерахування страхових внесків до
Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на
випадок безробіття у першому півріччі 2007 року на підприємстві відповідача
працювало 7 осіб; у звіті за 9 місяців 2007 року середньооблікова чисельність
штатних працівників вказана 10 осіб, у звіті за 2007 рік - 9 осіб. Отже у ІІІ
кварталі 2007 року відповідач повинний був створити 1 робоче місце для
працевлаштування інваліда, про що подати звіт за формою 3-ПН до районного
центру зайнятості.
Статтею 17
(ч. 2, 3) Закону України «Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи і
організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за
рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності,
створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи
для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і
пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда. Відмова в укладенні трудового договору або в
просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення
інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається,
за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його
здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і
безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її
характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.
Згідно зі ст.
18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»
підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману
працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування
інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці
з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші
соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати
державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації
працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про
зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.
Відповідно до
ст. 18-1 вказаного закону саме державна служба зайнятості здійснює пошук
підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда
кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Державна служба зайнятості
може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію
роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів,
зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну
підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19
вищевказаного Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у
тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних
осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць
для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової
чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8
до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства,
установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських
організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю,
самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів
відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і
забезпечують працевлаштування інвалідів.
Згідно
Порядку подання підприємствами, установами,
організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про
зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для
організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 31 січня 2007 р. N 70, інформацію про наявність вільних робочих
місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають
центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за
формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Отже, нормами
чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні чітко
встановлений обов'язок підприємства по забезпеченню створення певної кількості
робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центри
зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Таким чином,
підприємством відповідача не вжито встановлених Законом заходів щодо створення
у 2007 році одного робочого місця для працевлаштування інваліда та інформування
інвалідів про наявність створеного на підприємстві робочого місця для інваліда.
З огляду на
досліджені у справі докази суд вважає вину відповідача у невиконанні вимог ст.
ст. 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні» доведеною.
Також судом
враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні» за порушення термінів сплати
адміністративно-господарських санкцій пеня обчислюється виходячи з 120
відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на
момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
На підставі
викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 18-1, 19, 20 Закону України «Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні», постановою Кабінету Міністрів
України, від 31 січня 2007 р. N 70, ст. ст. 2, 10, 11, 71, 94, 160-162, 163,
167, 186, 254 КАС України, суд -
П О С Т А Н О
В И В:
Позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Клубна система
«Нове життя» про стягнення
адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Клубна система «Нове
життя» (код ЄДРПОУ 33475410, р/р
26004050700616 банк - КБ «ПриватБанк», МФО 305299, юридична адреса: 49008, м.
Дніпропетровськ, вул. Робоча, 73/80) на користь Дніпропетровського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 25005978, р/р 31219230700004,
МФО 805012 УДКУ у Дніпропетровській області) адміністративно-господарські
санкції у розмірі 3700,00 грн., (три тисячі сімсот гривень), пеню за порушення
термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 156,88 грн.
(сто п'ятдесят шість гривень) 88 коп., а разом стягнути 3856,88 грн. (три
тисячі вісімсот п'ятдесят шість гривень) 88 коп.
На постанову протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі до
Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський
окружний адміністративний суд може бути подано заяву про її апеляційне
оскарження, а протягом двадцяти днів після подання заяви - апеляційна скарга на
постанову суду.
Апеляційна
скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,
у разі її подання протягом десяти днів з дня складання постанови у повному
обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви
про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано,
а у разі її подання - після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У
разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає
законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови буде виготовлено 18.02.2009.
Суддя
С.В.Чабаненко
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.02.2009 |
Оприлюднено | 29.07.2009 |
Номер документу | 4146905 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Чабаненко С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні