Рішення

від 18.11.2014 по справі 922/4445/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р.Справа № 922/4445/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховою А.В.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська спеціалізована транспортна колона-2011", м. Ровеньки про стягнення коштів в розмірі 36 751,64 грн. за участю представників сторін:

не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська спеціалізована транспортна колона-2011", в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 36 571,64 грн., з яких: сума основного боргу за поставлену продукцію - 15 000,00 грн.; 3% річних за користування чужими коштами - 421,64 грн.; інфляційні втрати - 1 920,00 грн.; пеня за несвоєчасну сплату боргу за поставлений Товар - 10 230,00 грн.; штраф за несвоєчасну сплату боргу за поставлений Товар - 9 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 10.10.2014 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.11.2014 р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 18.11.2014 р.

17.11.2014 р. за вх. № 40659 до канцелярії суду від позивача надійшов супровідний лист від 13.11.2014 р. за вих. № 448 про долучення до матеріалів справи додаткових документів та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник позивача в призначене 18.11.2014 р. судове засідання не з'явився, про час і дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в призначене судове засідання 18.11.2014 р. не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про час і дату судового засідання повідомлений належним чином, докази повідомлення (телефонограма № 843 від 05.11.2014 р.) містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно із статтею 85 ГПК України у судовому засіданні 18.11.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне:

10.10.2013 р. між Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська спеціалізована транспортна колона-2011" (покупець) було укладено договір поставки № ЛВ-12891 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати та оплатити товар на встановлених договором умовах.

Згідно пункту 1.5. договору відомості про товар: гумові автопокришки (шини) та автомобільні диски.

Відповідно до п. 2.2. Договору поставка товару здійснюється на підставі цього договору, а також видаткових накладних, які складаються на кожну партію товару окремо.

Датою виконання постачальником обов'язків з поставки товару (датою поставки) є дата відмітки в видатковій накладній про прийняття товару покупцем (п.2.4. Договору).

За приписами п. 2.5. Договору передача товару здійснюється уповноваженому представнику покупця.

Пунктом 4.1. Договору сторони узгодили, що ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання партії товару.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриманий товар у термін 30 (тридцять) днів від дати поставки товару. Оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п. 4.5. Договору).

Відповідно до матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 40 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 7410 від 11.10.2013 р., а також надав рахунок на оплату №7803 від 08.10.2013 р.

Поставлений товар був прийнятий належним чином уповноваженою особою відповідача, зауважень щодо кількості та якості продукції на адресу позивача не надходило.

Відповідач за поставлений товар сплатив грошові кошти на користь позивача частково на суму 25 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 35, 36).

Залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 15 000,00 грн.

Враховуючи несплату відповідачем грошових коштів за поставлений товар в сумі 15 000 грн., позивач 12.06.2014 р. направив на адресу відповідача лист-вимогу, в якій зазначив про необхідність протягом 3 днів з моменту отримання вимоги сплатити суму заборгованості.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем існуючої суми заборгованості в розмірі 15 000,00 грн. в добровільному порядку.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 193 ГК передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншій строк оплати товару.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За таких обставин, враховуючи те, що сума заборгованості відповідача підтверджується зібраними у справі матеріалами та за відсутності доказів сплати відповідачем заборгованості за товар, позовні вимоги про стягнення коштів у сумі 15000 грн., судом визнаються обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем були нараховані: пеня за несвоєчасну сплату боргу за поставлений товар у розмірі 10 230,00 грн.; 3 % річних за користування чужими коштами в розмірі 421,64 грн.; інфляційні втрати в розмірі 1 920,00 грн. та штраф за несвоєчасну сплату боргу за поставлений товар у розмірі 9 000,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 10 230,00 грн. за період з 11.11.2013 р. по 26.09.2014 р. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів п. 6.2. Договору при порушенні термінів оплати, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від неоплаченої вартості товару за кожний день прострочення оплати. При цьому термін, у межах якого може бути витребувана сплата пені, неустойки, штрафу, визначений сторонами в три роки (п. 6.4. Договору).

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статті 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, статтею 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Відповідно до п. 2.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Здійснивши перерахунок пені, з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ, у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд прийшов до висновку, що пеня підлягає частковому стягненню з відповідача, в межах заявленого позивачем періоду нарахування з 11.11.2013 року по 26.09.2014 року з урахуванням сплачених сум боргу, в розмірі 2 416,85 грн. В решті цих вимог слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 421,64 грн. - 3 % річних за користування чужими коштами та інфляційних втрат у розмірі 1 920,00 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу 3% річних у сумі 421,64 грн. та встановлено, що нарахування здійснено обґрунтовано та є такою що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з розрахунку за отриманий товар, позивачем за період з грудня 2013 року по серпень 2014 року нараховано 1 920,00 грн. інфляційних втрат. Період нарахування інфляційних витрат обирався позивачем на власний розсуд.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена в п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Також, судом були враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, згідно якого, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця (за спірним Договором остаточний розрахунок здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат, арифметично вірний розрахунок, нарахованих за період з грудня 2013 року по серпень 2014 року (включно) інфляційних втрат, складає 2 025 грн. Відтак, вимога про стягнення 1920,00 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Позивачем за невиконання відповідачем зобов'язання за договором нарахована сума штрафу у розмірі 9 000,00 грн. за прострочення виконання зобов'язання за видатковою накладною № 7410 від 11.10.2013 р.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Пунктом 6.2. Договору сторони дійшли до згоди, що при простроченні оплати більше ніж на 14 днів, крім пені покупець сплачує штраф у розмірі 30 % від вартості неоплаченої партії товару, за кожен випадок такої несплати.

Перевіривши розрахунок позивача, нарахування штрафу судом визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволені позову судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 525, 530, 598, 599, 549, 610-612, 627-629, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 230, 265, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська спеціалізована транспортна колона-2011" (94701, Луганська обл., м. Ровеньки, вул. Леніна, буд. 42, кв. 85, код ЄДРПОУ 37953363) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) основний борг у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних за користування чужими коштами в розмірі 421 (чотириста двадцять одна) грн. 64 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп., пеню за несвоєчасну сплату боргу в розмірі 2416 (двi тисячi чотириста шiстнадцять) грн. 85 коп., штраф за несвоєчасну сплату в розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська спеціалізована транспортна колона-2011" (94701, Луганська обл., м. Ровеньки, вул. Леніна, буд. 42, кв. 85, код ЄДРПОУ 37953363) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1 436 (одна тисяча чотириста тридцять шiсть) грн. 68 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.11.2014 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/4445/14