Рішення

від 17.11.2014 по справі 911/4576/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. Справа № 911/4576/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/4576/14

за позовом Заступник прокурора Чернігівської області, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, в інтересах держави в особі приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник», місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Щорса, 59-а, ідентифікаційний код: 01272976,

до Відповідача : товариство з обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНА АГРОУПРАВЛІНСЬКА КОМПАНІЯ», юридичне місцезнаходження: 15527, Чернігівська обл., Чернігівський район, с. Полуботки, вул. Лісова, 46, фактичне місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 4, ідентифікаційний код: 37198860,

про визнання недійсним договору, визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Кісілевич Ю.В., яка діє на підставі посвідчення від 01.07.2014 року за № 027018;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

до господарського суду Київської області надійшов позов заступника прокурора Чернігівської області (далі за текстом: Прокурор) в інтересах держави в особі приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник» (далі за текстом: Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» (далі за текстом: Відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.08.2013 року (далі за текстом: Договір) квартири № 38 у будинку № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, площею 57,1 м. кв. (далі за текстом: квартира або майно), визнання права власності на вказану квартиру та витребування цієї квартири з незаконного володіння.

Позовні вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що укладений Відповідачем Договір купівлі-продажу квартири у Позивача порушує публічний порядок через те, що цей Договір спрямований на протиправне заволодіння належним Позивачу майном, в зв'язку з чим службових осіб Позивача та Відповідача, які не мали права підписувати Договір з такою метою притягнуто до кримінальної відповідальності, внаслідок чого Прокурор просить визнати Договір недійсним, визнати за Позивачем право власності на майно у вигляді квартири та витребувати квартиру з незаконного володіння Відповідача.

Ухвалами господарського суду Київської області від 29.10.2014 року порушено провадження у справі № 911/4576/14, розгляд якої призначено на 17.11.2014 року; задоволено клопотання заступника прокурора Чернігівської області про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно у вигляді квартири №38 в будинку №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, площею 57,1 м. кв., що перебуває у власності товариства з обмеженою відповідальністю "НАЦІОНАЛЬНА АГРОУПРАВЛІНСЬКА КОМПАНІЯ".

17.11.2014 року в судове засідання з'явився Прокурор, який частково виконав вимоги ухвали суду від 29.10.2014 року, надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Позивач та Відповідач в судове засідання не з'явилися будучи повідомленими про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 29.10.2014 року не виконали.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Прокурора, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 17.11.2014 року.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Позивач та Відповідач про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, Відповідач доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

Прокуратурою Чернігівської області проведено перевірку фінансово-господарської діяльності приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник», за наслідками якої органами прокуратури встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Домобудівник» відповідно до статуту є підприємством, яке здійснює будівництво об'єктів житлового фонду, соціальної інфраструктури області за державні кошти по державним та регіональним програмах.

Позивачем здійснюється забудова житла у м. Чернігові під державні програми для інвалідів Великої Вітчизняної війни та потерпілих внаслідок ЧАЕС, внаслідок чого не дивлячись на те, що Позивач має приватну форму власності, проте в господарській діяльності використовує переважно державні кошти, в зв'язку з чим в даному випадку зачіпаються і порушуються державні інтереси.

Одночасно встановлено, що відповідно до додаткової угоди за № 3 до договору від 04.06.2007 року за №279, ТОВ «Бобрик-Град» в рахунок погашення боргу на суму 3 258 218,96 грн. передав ВАТ «Домобудівник» майнові права на частину квартир, а саме: № 6, № 12, № 14, № 20, № 22, № 26, № 28, № 30, № 34, № 36, № 38 у будинку №17 по вул. Гвардійській у с. Шевченкове Броварського району Київської області, загальною площею 650 кв.м.

Згідно із актом розподілу, вартість переданих квартир становить за 1 м.кв. 5 030,44 грн. Загальна вартість складає 3 258 218,96 грн.

Позивачем отриманні свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 19.12.2012 року серії САЕ за номерами 400226-400231 та за номерами № 400267-400271.

Згідно Статуту Позивача, затвердженого загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Домобудівник» від 15.07.2011 року (протокол №21), товариство змінило свою назву на приватне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Домобудівник».

Судом встановлено, що ПАТ «БК «Домобудівник» в особі виконуючого обов'язки генерального директора Ковтуна В.В. 12.08.2013 року та 13.08.2013 року уклало з ТОВ «Національна агроуправлінська компанія» в особі директора Мхцієва Ч.М. договори купівлі-продажу квартир № 6, № 12, № 26, № 30, № 36, № 14, № 20, № 22, № 28, № 34, № 38 в будинку № 17 по вулиці Гвардійська в с. Шевченкове Броварського району Київської області, загальною вартість яких складала 1 684 020 грн.

Зокрема, на підставі договору купівлі-продажу від 13.08.2013 року між ПАТ «Домобудівник» та ТОВ «Національна агроуправлінська компанія» було відчужено спірну квартиру № 38 у будинку №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області. Продаж зазначеної квартири вчинено за 148 460 грн.

Разом з цим, перевіркою установлено, що відповідно до п. 12.4.4 Статуту ПАТ «БК «Домобудівник», у разі тимчасової неможливості виконання генеральним директором своїх повноважень або у разі його відсутності, його повноваження виконує (здійснює) перший заступник генерального директора. При виконанні функцій генерального директора перший заступник має право без довіреності здійснювати юридичні дії від імені товариства в межах компетенції, визначеної статутом.

Згідно довідки ПАТ «БК «Домобудівник» від 12.09.2013 року, генеральний директор Роговий А.М. за 2013 рік перебував у відпустках з 25 травня 2013 року по 6 червня 2013 року, з 29 червня 2013 року по 3 липня 2013 року, з 8 по 30 липня 2013 року та приступив до виконання своїх обов'язків 31.07.2013 року.

Суд приходить до висновку, що позиція Прокурора є обґрунтованою і доведеною суду за допомогою належних і допустимих доказів з приводу того, що за вищевказаних обставин перший заступник генерального директора ПАТ «БК «Домобудівник» Ковтун В.В. під час укладення спірної угоди від 13.08.2013 року не виконував обов'язки генерального директора ПАТ «БК «Домобудівник», внаслідок чого діяв всупереч вимогам п.12.4.4 Статуту ПАТ «БК «Домобудівник», що в свою чергу свідчить про відсутність у нього повноважень на підписання і укладення спірного Договору та відсутність згоди Позивача на підписання і укладення від його імені спірного Договору.

У вказаному договорі визначено вартість спірної квартири № 38 в сумі 148 460 грн. на підставі довідки від 12.08.2013 року, яка складена та видана головним бухгалтером ВАТ «БК «Домобудівник» Пилипець Л.В.

Однак, органами прокуратури в ході проведення перевірки встановлено, що зазначена довідка не відповідає бухгалтерським даним ПАТ «БК «Домобудівник» внаслідок того, що вартість відчужених першим заступником генерального директора ПАТ «БК «Домобудівник» Ковтун В.В . від імені товариства 11 квартир на користь ТОВ «Національна агроуправлінська компанія» суттєво відрізняється від їх вартості за договором від 04.06.2007 року за №279, укладеним з ТОВ «Бобрик-Град». Дана різниця становить 1 574 198,96 грн.

Суд погоджується з позицією Прокурора внаслідок її доведеності суду за допомогою належних і допустимих доказів з приводу того, що вищевказаною перевіркою встановлено те, що кошти за відчужену квартиру на ПАТ «БК «Домобудівник» не надходили.

Прокурором доведено суду належними і допустимими доказами те, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 13.08.2013 року укладено від імені Позивача особою, яка діяла з перевищенням наданих їй повноважень без відома та згоди Позивача грубо порушуючи публічний порядок з метою протиправного заволодіння Відповідачем належним Позивачу майном.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи зобов'язана не перевищувати своїх повноважень.

Враховуючи наслідки вищевказаної перевірки прокуратурою Чернігівської області 21.08.2013 року порушено кримінальне провадження відносно Ковтуна Віктора Володимировича та Мхцієва Чермена Махарбековича, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013260020000233 від 21.08.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України.

Новозаводським районним судом м. Чернігова 13.06.2014 року за наслідками розгляду матеріали вказаного кримінального провадження винесено вирок, відповідно до якого Ковтун Віктор Володимирович та Мхцієв Чермен Махарбекович визнанні винними у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 20.08.2014 року апеляційні скарги учасників вказаного кримінального провадження залишено без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.06.2014 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, факти укладення Договору без відома та згоди Позивача, без мети реального отримання Позивачем коштів за Договором та укладення Договору з метою протиправного заволодіння Відповідачем майном Позивача в силу вимог ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вважаються встановленим, внаслідок чого новому доведенню та доказуванню не підлягають.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, право власності - є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо особа створила річ зі своїх матеріалів на підставі договору, то вона є власником цієї речі, і суд може визнати цю особу власником новоствореної речі. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підставі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового і немайнового права або інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним та визнання права, зокрема визнання права власності на майно.

Суд погоджується з позицією Прокурора, що у вказаний спосіб можливий захист інтересів держави в особі Позивача щодо вирішення питання про повернення у власність ПАТ «БК «Домобудівник» незаконно відчуженого об'єкту.

Позиція прокуратури щодо обраного способу захисту узгоджується із постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009 року за № 9.

Відповідно до п. 5 зазначеної Постанови, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Цивільний кодекс України в ст. 228 передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України, передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Крім того, Цивільний кодекс України в ч. 6 ст. 4 передбачає, що цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Судом береться до уваги, що договором купівлі-продажу від 13.08.2013 року порушено права та охоронювані законом інтереси ПАТ «БК «Домобудівник» в зв'язку з тим, що Позивач є власником майна, яке вибуло із його володіння без згоди та відома Позивача внаслідок скоєння службовою особою Позивача злочину, що в свою чергу свідчить про те, що цей Договір є таким, який порушує публічний порядок через те, що спрямований на протиправне позбавлення права власності Позивача на майно.

Одночасно суд погоджується з позицією Прокурора, що договір, укладений між Позивачем та Відповідачем щодо спірної квартири № 38 у буд. №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, не відповідає волевиявленню учасників договору та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки особи, які його уклали не мали намір здійснювати оплату, а також порушує публічний порядок в зв'язку з тим, що спрямований на протиправне заволодіння належним Позивачу майном.

Укладаючи договір, сторони мають на меті отримання взаємної вигоди, настання правових наслідків для обох сторін, однак, в даному випадку за Договором Позивач був позбавлений можливості отримати будь-які блага, а саме оплату за нерухоме майно.

Цивільний кодекс України в ст. 392 передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із частиною 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом .

Таким чином, ст. 388 Цивільного кодексу України, передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача. Такі випадки можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позиції Прокурора з приводу того, що особа, яка від імені Позивача підписала Договір, не мала права та повноважень на укладення від імені Позивача Договору з Відповідачем, а також цей Договір укладався без мети настання реальних правових наслідків, передбачених цим Договором, внаслідок чого даний Договір є таким, який порушує публічний порядок через те, що спрямований на протиправне заволодіння належним Позивачу майном, в зв'язку з чим в силу вимог ст.ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурори та їх заступники наділені правом звернення до господарського суду в інтересах держави. При цьому прокурор в позові самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36 1 Закону України «Про прокуратуру» передбачена підстава звернення прокурора до суду в інтересах держави в разі наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

Стаття 29 Господарського процесуального кодексу України передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовом в інтересах держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України, прокурор, звертаючись до суду, визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, спрямовані на захист інтересів держави.

Вищезазначене рішення Конституційного Суду України визначає (п. 3), що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державною власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Суд приходить до висновку, що Прокурором вірно та правильно визначено інтереси держави, які порушуються внаслідок укладення оспорюваного Договору, і спосіб захисту останніх.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Господарський кодекс України у ст. 5 передбачає, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Цивільний кодекс України у ст. 386 передбачає, що на державу покладений обов'язок забезпечувати рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Прокурора є обґрунтованими і доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, внаслідок чого підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, суд приходить до висновку, що Відповідач не намагалися вживати заходів щодо усунення виявлених в ході проведеної органами прокуратури перевірки вищевказаних порушень з метою відновлення прав Позивача на майно.

У судовому засіданні, надані Прокурором докази, спростовані не були та не заперечувались Відповідачем в ході розгляду справи.

На момент судового засідання Відповідачем не подано належних і допустимих письмових доказів, які підтверджують усунення порушень, які допущенні при укладенні Договору, та відновлення прав Позивача на майно.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Прокурором суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 49 Господарського кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

В зв'язку з викладеним та задоволенням позовних вимог Прокурора в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору в сумі 7156,40 грн. (сім тисяч сто п'ятдесят шість гривень 40 коп.) покладаються на Відповідача.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 року за №16, враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання , за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

За таких обставин, враховуючи те, що заходи до забезпечення позову заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник» до товариства з обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНА АГРОУПРАВЛІНСЬКА КОМПАНІЯ» про визнання недійсним договору, визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння, у вигляді накладення арешту на нерухоме майно - квартиру № 38 в будинку №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, площею 57,1 м. кв., що перебуває у власності товариства з обмеженою відповідальністю "НАЦІОНАЛЬНА АГРОУПРАВЛІНСЬКА КОМПАНІЯ", були вжиті з метою захисту прав Позивача та належного виконання рішення у справі, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заходів до забезпечення позову у вигляді арешту, накладеного ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник» до товариства з обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНА АГРОУПРАВЛІНСЬКА КОМПАНІЯ» про визнання недійсним договору, визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння, - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 13.08.2013 року квартири № 38 у будинку № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, площею 57,1 м. кв., укладений між приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник», місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Щорса, 59-а, ідентифікаційний код: 01272976, та товариством з обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНА АГРОУПРАВЛІНСЬКА КОМПАНІЯ», юридичне місцезнаходження: 15527, Чернігівська обл., Чернігівський район, с. Полуботки, вул. Лісова, 46, фактичне місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 4, ідентифікаційний код: 37198860.

3. Визнати за приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник», місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Щорса, 59-а, ідентифікаційний код: 01272976, право власності на квартиру № 38 в будинку № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, площею 57,1 м. кв.

4. Витребувати нерухоме майно у вигляді квартири № 38 у будинку № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, площею 57,1 м. кв., з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНА АГРОУПРАВЛІНСЬКА КОМПАНІЯ», юридичне місцезнаходження: 15527, Чернігівська обл., Чернігівський район, с. Полуботки, вул. Лісова, 46, фактичне місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 4, ідентифікаційний код: 37198860, на користь приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник», місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Щорса, 59-а, ідентифікаційний код: 01272976.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНА АГРОУПРАВЛІНСЬКА КОМПАНІЯ», юридичне місцезнаходження: 15527, Чернігівська обл., Чернігівський район, с. Полуботки, вул. Лісова, 46, фактичне місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 4, ідентифікаційний код: 37198860, в доход державного бюджету України, судовий збір у сумі 7156,40 грн. (сім тисяч сто п'ятдесят шість гривень 40 коп.).

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 20 листопада 2014 року