Ухвала

від 13.11.2014 по справі 825/2359/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2359/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В.., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державна податкова інспекція у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-будівельний центр Нафтової галузі» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідно-будівельний центр Нафтової галузі» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служб, в якому просили суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області щодо зменшення ТОВ «ДБЦ Нафтогазової галузі» задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього на суму 2430866,00 грн., визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області щодо зменшення ТОВ «ДБЦ Нафтогазової галузі» задекларованого податкового кредиту на суму 2098933,00 грн., визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області щодо зменшення ТОВ «ДБЦ Нафтогазової галузі» задекларованих витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 9425333,00 грн., визнати протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області щодо зменшення ТОВ «ДБЦ Нафтогазової галузі» задекларованого доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування на суму 10199584,00 грн., визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «ДБЦ Нафтогазової галузі» в інформаційній базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», на підставі висновків зроблених в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 4/22/35385811 від 27.06.2014, зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області вилучити з інформаційної бази даних «Податковий блок» та «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформацію, внесену на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 4/22/35385811 від 27.06.2014, зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відновити в інформаційній базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» дані податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «ДБЦ Нафтогазової галузі» шляхом внесення показників, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за період з січня 2011 року по квітень 2014 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ДБЦ Нафтогазової галузі» (код 35385811) зареєстровано в якості юридичної виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, про що 03.10.2007 внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 2612280, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100072015.

Основними видами діяльності ТОВ «ДБЦ Нафтогазової галузі» є: діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, консультування з питань інформатизації, консультування з питань комерційної діяльності й керування, що підтверджується копією довідки АА № 605950 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Посадовими особами ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області на підставі направлення від 12.06.2014 № 1749 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ДБЦ Нафтогазової галузі» (код за ЄДРПОУ 35385811) з питань достовірності повноти нарахування ПДВ за період січень 2011 року - квітень 2014 року та декларацій з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди.

За результатами перевірки складено акт № 4/22/35385811 від 27.06.2014 (а. с. 24-78), яким встановлено порушення:

- п.п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, - ТОВ «ДБЦ Нафтогазової галузі» завищено (не підтверджено) доходи, що враховуються мри визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 10199584,00 грн, у т.ч.: за II квартал 2011 року - 372500,00 грн, за півріччя 2012 року - 614167,00 грн, за III квартали 2012 року 1205417,00 грн, за 2012 рік - 2744167,00 грн, за 2013 рік - 7082917,00 грн;

- п.п. 14.1.27 п.п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, - ТОВ «ДБЦ Нафтогазової галузі», завищено (не підтверджено) витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, декларації з податку на прибуток підприємства на загальну суму 9425333,00 грн, у т.ч.: за II квартал 2011 року - 253333,00 грн, за півріччя 2012 року - 341667,00 грн, за III квартали 2012 року - 815000,00 грн, за 2012 рік -2456667,00 грн, за 2013 рік - 6715333,00 грн;

- п. 44.6 ст. 44, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, - ТОВ «ДБЦ Нафтогазової галузі» не підтверджено (завищено) суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 2430866,00 грн, в т.ч.: за травень 2011 року - 57583,00 грн, за червень 2011 року - 16917,00 грн, за квітень 2012 року - 47067,00 грн, за травень 2012 року - 78267,00 грн, за липень 2012 року - 103250,00 грн, за вересень 2012 року - 12500,00 грн, за жовтень 2012 року - 107833,00 грн, за листопад 2012 року - 81333,00 грн, за грудень 2012 року - 158333,00 грн, за січень 2013 року - 99833,00 грн, за лютий 2013 року - 118333,00 грн, за березень 2013 року - 30000,00 грн, за квітень 2013 року - 18750,00 грн, за травень 2013 року - 114167,00 грн, за червень 2013 року - 127000,00 грн, за липень 2013 року - 149333,00 грн, за серпень 2013 року - 258833,00 грн, за вересень 2013 року - 96667,00 грн, за жовтень 2013 року - 170500,00 грн, за листопад 2013 року - 10667,00 грн, за грудень 2013 року - 222500,00 грн, за січень 2014 року - 8667,00 грн, за лютий 2014 року - 81250,00 грн, за березень 2014 року - 130450,00 грн, за квітень 2014 року - 130833,00 грн;

- п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. - ТОВ «ДБЦ Нафтогазової галузі» занижено (не підтверджено) суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 2098933,00 грн, в т.ч.: за травень 2011 року - 36333,00 грн, за червень 2011 року - 14333,00 грн, за квітень 2012 року - 13333,00 грн, за травень 2012 року - 55000,00 грн, за липень 2012 року - 65500,00 грн, за серпень 2012 року - 11667,00 грн, за вересень 2012 року - 17500,00 грн, за жовтень 2012 року - 167,00 грн, за листопад 2012 року - 75000,00 грн, за грудень 2012 року - 154167,00 грн, за січень 2013 року - 96167,00 грн, за лютий 2013 року - 105000,00грн, за березень 2013 року - 25833,00 грн, за квітень 2013 року - 17500,00 грн, за травень 2013 року - 110833,00 грн, за червень 2013 року - 121333,00 грн, за липень 2013 року - 145333,00 грн, за серпень 2013 року - 246667,00 грн, за вересень 2013 року - 86000,00 грн, за жовтень 2013 року - 166333,00 грн, за листопад 2013 року - 39567,00 грн, за грудень 2013 року - 182500,00 грн, за лютий 2014 року - 79167,00 грн, за березень 2014 року - 4533,00 грн, за квітень 2014 року - 130167,00 грн.

Наслідком складеного акту перевірки стало коригування відповідачем показників податкового кредиту та податкових зобов'язань у вищезазначених автоматизованих інформаційних системам, що не заперечується відповідачем.

Вирішуючи даний спір колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Таким чином, крім вищезазначених видів перевірок інших видів перевірок в ПК України не передбачено.

Відповідно до Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 78.5 ст. 75 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

Крім того, відповідно до ст. 83 ПК України підставами для висновків під час проведення перевірок, є: документи, визначені цим кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «ДБЦ Нафтогазової галузі», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту, що підтверджується актом перевірки.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

У перевіряє мий період позивач співпрацював із TOB «Грант Тайм», ТОВ «Квант-ресурс ТК», ТОВ «Крок трейд ВСТ», ТОВ «Профібілд», ТОВ «Ріал Трейд Компані», ТОВ «Функціонал Груп» відповідно до укладених договорів.

Наявність первинних документів по взаємовідносинам із контрагентами, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, виписок банків, підтверджується самим актом перевірки.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентами відповідач посилається на отримані акти перевірок інших ДПІ, а саме: від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Грант Тайм» код ЄДРПОУ 38123047 щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2013 по 28.02.2014 від 16.04.2014 № 1057/2659/22-02/38123047, від ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано довідку про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КРОК ТРЕЙД ВСТ» (код за ЄДРПОУ 38670227) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період листопад 2013 року від 10.04.2014 № 188/26-56-22-01-05/38670227.

Однак, такі посилання колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентом ТОВ «ДБЦ Нафтогазової галузі» та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в апеляційній інстанції, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отримані від TOB «Грант Тайм», ТОВ «Квант-ресурс ТК», ТОВ «Крок трейд ВСТ», ТОВ «Профібілд», ТОВ «Ріал Трейд Компані», ТОВ «Функціонал Груп» послуги були у повному об'ємі використані у господарській діяльності ТОВ «ДБЦ Нафтогазової галузі» для надання послуг своїм контрагентам, перелік яких зазначений в акті перевірки.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Посилання відповідача на наказ ДПА України від 18.04.2008 № 266, який затверджено Методичні рекомендації «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» щодо внесення інформації викладеної в акті перевірки до інформаційної системи «Податковий блок» та «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», зокрема, інформацію в частині податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «ДБЦ Нафтогазової галузі» за період січень 2011 року - квітень 2014 року, на підставі якого відповідач зменшив суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по вищезазначеним контрагентам до 0,0 грн., не приймаються судом до уваги, оскільки дані питання врегульовані ПК України, що має вищу юридичну силу.

Відповідно до п. 14.1.157 п. 14.1. Податкового кодексу України під податковим повідомленням-рішенням слід розуміти - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

З аналізу зазначених норм вбачається, що за результатами перевірки, у випадку встановлення порушення платником податків податкового законодавства, податковий орган зобов'язаний винести податкове повідомлення-рішення не лише на збільшення або зменшення сум податкових зобов'язань платника податків за результатами перевірки, а також щодо внесення відповідних змін до податкової декларації.

Таким чином, у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган зобов'язаний прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

В порушення вищезазначених норм податкові повідомлення-рішення не приймалися.

У відповідності до п. 71.1 ст. 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Відповідно до п. 74.1 ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Згідно п. 74.2 ст. 74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Інформаційні бази запроваджуються в органах державної податкової служби з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість, руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість в умовах запровадження системи подвійного контролю перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Згідно п. 2.14 Методичних рекомендацій інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Зі змісту п. 2.15 Методичних рекомендацій вбачається, що результатом автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість є розподіл платників ПДВ за наявності операцій з контрагентами у поданій ними податковій звітності за такими категоріями: нульова, перша та друга категорії. Результати автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість та проведений за ними розподіл платників ПДВ за категоріями враховуються при визначенні категорії уваги суб'єкта господарювання.

Таким чином АС «Податковий блок» та «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» є інформаційною базою обробки та використання податкової інформації, а результати її опрацювання використовуються в своїй діяльності органами державної податкової служби.

Відтак самостійна зміна відповідачем задекларованих показників у АС спотворює результати податкової звітності платника податку, оскільки декларуючи податкові зобов'язання та податковий кредит платник податків має право щоб задекларовані ним показники відповідали показникам відображеним в електронній базі податкової звітності.

Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Дії податкового органу по виключенню з електронних баз задекларованих платником податків податкового кредиту та податкових зобов'язань без прийняття податкових повідомлень-рішень є протиправними, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що вони повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника.

Суд звертає увагу на те, що доводи відповідача про те, що позовні вимоги про визнання протиправними вищезазначених дій не підлягають задоволенню, як такі, що не порушують права позивача, є безпідставними з огляду на правову позицію, висвітлену у постанові ВАС України від 15.01.2013 по справі № К/9991/4383/12, згідно якої «акт ревізії зазвичай не є актом індивідуальної дії та не породжує для підконтрольного підприємства обов'язків по усуненню виявлених контролерами порушень у випадку, коли підприємство не згідне з ним, а тому такий акт не може бути скасований в судовому порядку.

В той же час, висновки, що викладені в акті ревізії, дії ревізорів по складанню акту, а відтак і сам акт можуть буди визнанні в судовому порядку протиправними, тобто такими, що суперечать положенням чинного законодавства та фактичним обставин справи.

Оскільки органом КРУ перевірка проведена на виконання доручення правоохоронного органу та не прийнято будь-яких інших рішень, крім акта, оскарження якого є предметом позову, то відповідно прийняття цього акта є остаточною дією, за якою не передбачене винесення будь-яких інших документів, у результаті чого він породжує певні правові наслідки для осіб, що зазначені в акті.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога про визнання акту ревізії протиправним за встановленими по справі обставинами може бути окремим предметом розгляду в судовому порядку».

З наведеного вбачається, що оскаржуваний акт у даному випадку також може бути окремим предметом розгляду в судовому порядку, оскільки саме на підставі його висновків відкориговані показники податкової звітності позивача, а жодних податкових повідомлень-рішень не виносилось, що не заперечував представник відповідача під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року - залишити без задоволення .

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 18 листопада 2014 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.