Рішення

від 11.11.2014 по справі 910/20212/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20212/14 11.11.14 За позовом Прокурора залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі

департаменту економічної політики Львівської міської ради

до Приватного підприємства "Мале виробниче-торгове підприємство

"ІГАЛ"

про стягнення 1 053217,06 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від прокуратури: Ткаченко Т. М. (службове посвідчення № 015644 від 14.03.2013)

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 11.11.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Прокурор залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва із позовною заявою до Приватного підприємства "Мале виробниче-торгове підприємство "ІГАЛ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 053 217,06 грн. та вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти Приватного підприємства "Мале виробниче-торгове підприємство "ІГАЛ" на загальну суму 1 053217,06 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.09.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/20212/14, розгляд справи призначено на 21.10.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.10.2014 розгляд справи відкладено в порядку ст. 77 ГПК України на 11.11.2014, в зв'язку з неявкою представника позивача та відповідача в судове засідання.

10.11.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та про направлення копії рішення після його прийняття на адресу департаменту.

В судове засідання 11.11.2014 представники сторін не з'явились. Позивач про свою відсутність суд повідомив, відповідач про свою відсутність суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором про сплату інвестиційного внеску № 9 від 26.02.2009, в частині сплати інвестиційного внеску.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання жодного разу не з'явився.

Розглянувши в судовому засіданні заявлену прокурором в позовній заяві заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача на суму 1 053 217, 06 грн. суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, як необґрунтованій, з підстав викладених нижче.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до а. 2 п. 1 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 зазначеної постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У заяві прокуратурою не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надано, отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає. Доказів на підтвердження того, що відповідачем вживаються будь-які заходи та що майно відповідача може зникнути, позивачем до матеріалів справи не додано, а отже у суду відсутні підстави для накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача. При цьому, суд зазначає, що посилання прокуратури на значність суми боргу, не приймається судом у якості належного доказу на підтвердження обставин, які є підставою для вжиття заходів для забезпечення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову покладаються на позивача, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач пільгами щодо сплати судового збору не наділені.

Відповідно до поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, адреса місцезнаходження відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 21.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2009 рому між позивачем та відповідачем, як інвестором (замовником, забудовником) 26.02.2009 було укладено на виконання вимог Закону України «Про планування і забудову територій» договір про сплату інвестиційного внеску № 9 (далі за текстом - договір), предметом якого є відповідно до ст. 1 договору сплата інвестиційного внеску.

У відповідності до ст. 2 договору інвестор зобов'язався:

здійснити будівництво об'єкта (реконструкцію, перепрофілювання) відповідно до погодженої проектно - кошторисної документації з дотриманням державних будівельних норм і правил та інших нормативних вимог у терміни: початок 15 липня 2009 року завершення 31 грудня 2013 року (п. 2.1. договору);

сплатити кошти на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Львова в сумі 1 998 821, 04 грн., 50 000, 00 грн. до початку будівництва (реконструкції, перепрофілювання) до 15 липня 2009 року 1 948 821, 04 грн. до 31 грудня 2013 року (п. 2.2. договору).

В статті 3 договору сторони погодили примітку, відповідно до якої зазначили, що у зв'язку з необхідністю розробки а погодження інвестором у встановленому порядку робочого проекту будівництва (реконструкції) з техніко - економічними показниками (у т. ч. площею об'єкта розмір інвестиційного внеску буде відкорегований згідно з поданими під ставовими документами.

Сума пайового внеску визначена сторонами на основі попереднього розрахунку інвестиційного внеску на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова для МП ВТП «ІГАЛ» при наданні дозволу на будівництво 10 - ти поверхового з мансардним поверхом житлового будинку з вбудованими об'єктами соцкультпобуту, магазину а підземної автостоянки на вул. Круглій, 7-а проведеного 26.02.2009, відповідно до: ухвали міської ради від 03.04.2008 № 1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова»; наказу департаменту містобудування від 13.11.2008 № 842 «Про підготовку погоджувальної документації в департаменті містобудування»; показника опосередкованої вартості спорудження житла, розрахованої станом на 01.01.2009 по Львівській області, встановленого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.02.2009 № 56 - 4 313 грн./кв. м.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем будівництво 10 - ти поверхового з мансардним поверхом житлового будинку з вбудованими об'єктами соцкультпобуту, магазину а підземної автостоянки на вул. Круглій, 7-а було завершено в вересні 2012 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Львів обл. 27.09.2012 № ЛВ 14312175985.

На підставі заяви відповідача та наданих ним підставних документів, після завершення будівництва об'єкта, позивачем 04.02.2013 було здійснено перерахунок пайового внеску у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова для МПВТП «Ігал» при будівництві багатоповерхового житлового будинку із вбудованими не житловими приміщеннями на вул. Круглій, 7 а, і визначено розмір інвестиційного внеску у розмірі 1 053 217, 06 грн.

При цьому, як вбачається із довідки позивача від 19.09.2014 вих. № 23-2265, станом на 19.09.2014 від замовника/забудовника МП ВТП «Ігал» при вказаному будівництві по договору на розрахунковий рахунок міського бюджету кошти не надходили.

Матеріали справи доказів оплати відповідачем інвестиційного внеску за договором в розмірі 1 053 217, 06 грн. та/або в будь - якому іншому розмірі не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» у редакції, чинній на момент укладення договору, створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.

Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайда

Істотними умовами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є:

розмір пайового внеску;

- терміни (графік) оплати пайового внеску;

- відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Згідно ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Так, ухвалою Львівської міської ради від 03.04.2008 №1697 затверджено Положення про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова". Пунктом 1.3 вказаного Положення визначено, що інвестиційний внесок - розрахована згідно з вимогами цього Положення сума коштів, яка підлягає сплаті інвестором за право реалізації свого проекту будівництва (реконструкції) на території м. Львова та з метою відшкодування витрат міського бюджету на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста. Згідно з пунктом 2.2 Положення, якщо інше не встановлено законодавством України, граничний розмір інвестиційного внеску з врахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування, відповідає 20 відсоткам вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення).

Відповідно до примітки у п. 3 договору та примітки у попередньому розрахунку пайового внеску, який становить невід'ємну частину Договору, у зв'язку з необхідністю розробки та погодження інвестором у встановленому порядку робочого проекту будівництва з техніко-економічними показниками розмір інвестиційного внеску буде відкоригований згідно з поданими під ставовими документами.

Відтак, розмір пайового внеску підлягає сплаті відповідно до фактичних техніко-економічних показників, а отже і встановлення фактичної суми заборгованості з урахуванням приписів Закону України "Про планування і забудову територій" та Положення про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова.

Вказана правова позиція викладена зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 05.12.2013 у справі № 914/1665/13.

Згідно з перерахунком заборгованості від 04.02.2013 здійсненого на підставі фактичних техніко-економічних показників об'єкта згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 27.09.2012 №ЛВ 14312175985 розмір пайового внеску становить 1 053 217, 06 грн.

Відтак, станом на 19.09.2014 заборгованість відповідача перед позивачем, беручи до уваги перерахунок пайового внеску та довідку Департаменту економічної політики про сплату за договором № 9 від 26.02.2009 становить 1 053 217, 06 грн., доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Нормами Цивільного кодексу України, а саме статтями 526, 530 встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1 та п.7 ст.193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким чином, своїми діями по не сплаті пайового внеску за договором відповідач порушив умови укладеного ним з позивачем договору та вимоги законодавства щодо обов'язку сплати пайових внесків до місцевого бюджету міста Львова на створення соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури м. Львові.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 1 053 217, 06 грн. (сума основного боргу) відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 1 053 217, 06 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати пайового внеску, у відповідності до п. 2.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 053 217, 06 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача та стягуються до Державного бюджету України, оскільки позов у справі подано прокурором, який звільнений від сплати судового збору.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 25, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Мале виробниче-торгове підприємство "ІГАЛ" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 21; код ЄДРПОУ 13810893; в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження») на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, площа Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 34814859) 1 053 217 (один мільйон п'ятдесят три тисячі двісті сімнадцять) грн. 06 коп. заборгованості по оплаті пайового внеску.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Мале виробниче-торгове підприємство "ІГАЛ" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 21; код ЄДРПОУ 13810893; в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження») на користь Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримавача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 21 064 (двадцять одну тисячу шістдесят чотири) грн. 34 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.

4. Стягнути з Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 34814859) на користь Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримавача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову.

5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2014.

Суддя Г. П. Бондаренко