Рішення

від 11.11.2014 по справі 910/21902/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21902/14 11.11.14

За позовом Приватного підприємства "Рємус-Декор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлід"

про стягнення 220296,74 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Гричаненко О.М. (дов. б/н від 08.04.2014)

Зелінський В.А. (дов.б/н від 21.10.2014)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 11.11.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Рємус-Декор" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлід" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованість за отриманий товар за договором поставки № 3 від 09.01.2013 у розмірі 220 296,74 грн., а також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/21902/14, розгляд справи призначено на 11.11.2014.

11.11.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від представника позивача надійшли витребувані документи, оформленні клопотанням про долучення документів до матеріалів до справи.

В судове засідання 11.11.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зробленого судом, адреса місцезнаходження відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 132.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2013 між позивачем - Приватним підприємством "Рємус-Декор", як постачальником за умовами договору, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлід", як покупцем за умовами договору, був укладений договір поставки №3 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується продати плитку керамічну глазуровану та неглазуровану в асортименті, сантехніку та інші будівельні матеріали - товар, а покупець оплатити та прийняти у власність даний товар. Загальна кількість товару, що є предметом поставки за договором, найменування та вартість кожної партії товару визначається в специфікації постачальника.

Згідно п. 2.1. договору постачальник відвантажує товар на адресу покупця за цінами, що визначені в специфікації постачальника та погоджені з покупцем. Ціна на товар зазначається і встановлюється в національній валюті України.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець проводить оплату за товар в безготівковій формі, згідно виписаних рахунків, за кожну партію товару з відстрочкою платежу не пізніше 45 календарних днів з моменту отримання товару. Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію у встановлений сторонами термін. Датою отримання товару є дата вказана постачальником у накладній.

Відповідно до п. 4.3. даного договору товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем згідно кількістю після підписання покупцем накладної. Після підписання покупцем накладної, претензії за кількістю товару постачальником не розглядаються.

Відповідно до п. 4.4. договору перехід ризиків на товар відбувається в момент переходу права власності.

Відповідно до п. 10.4. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання.

На виконання умов договору поставки № 3 від 09.01.2013 позивачем поставлено товар - плитку керамічну глазуровану та неглазуровану в асортименті, сантехніку та інші будівельні матеріали, а відповідачем прийнято даний товар у власність на загальну суму 258 796, 74 грн., що підтверджується № РН-0002063 від 14.10.2013 на суму 31723, 20 грн., № РН-0002066 від 15.10.2013 на суму 12 780,92 грн., № РН-0002194 від 31.10.2013 на суму 25 324,02 грн., № РН-0002275 від 14.11.2013 на суму 13 322, 38 грн., № РН-0002355 від 26.11.2013 на суму 31 937,75 грн., № РН-0002387 від 29.11.2013 на суму 42 597,40 грн., № РН-0002428 від 06.12.2013 на суму 25 558,70 грн., № РН-0002461 від 12.12.2013 на суму 44812,03 грн., № РН-0002507 від 19.12.2013 на суму 4 579,73 грн., № РН-0002539 від 25.12.2013 на суму 26 160,62 грн., а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

20.01.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлід" в оплату частини суму боргу наявного у нього перед позивачем, в тому числі і за поставлений йому позивачем товар в 2012 році, передав позивачу товар на суму 75 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1 від 20.01.2014, копія якої наявна в матеріалах справи. Суму переданого товару позивач зарахував відповідачу частково в оплату товару поставленого в 2012 році і частково в оплату товару поставленого по видатковим накладним № РН-0002063 від 14.10.2013 на суму 31723, 20 грн. (повністю) та № РН-0002066 від 15.10.2013 на суму 12 780,92 грн. (на суму 6 776, 80 грн.).

В січні 2014 сторони погодили та підписали Акт взаємних розрахунків за період: січень 2014 між позивачем та відповідачем за договором поставки, відповідно до якого станом на 31.01.2014 заборгованість відповідача на користь позивача складає 220 296,74 грн., що містить підписи уповноважених представників сторін та відтиски печаток позивача та відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки № 3 від 09.01.2013 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) за приписами ст. 530 ЦК України.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець проводить оплату за товар в безготівковій формі, згідно виписаних рахунків, за кожну партію товару з відстрочкою платежу не пізніше 45 календарних днів з моменту отримання товару. Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію у встановлений сторонами термін. Датою отримання товару є дата вказана постачальником у накладній.

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки №3 від 09.01.2013 позивачем поставлено товар - плитку керамічну глазуровану та неглазуровану в асортименті, сантехніку та інші будівельні матеріали, а відповідачем прийнято даний товар у власність на загальну суму 258 796, 74 грн., що підтверджується матеріалами справи. Крім того, в матеріалах справи наявні рахунки - фактури на оплату поставленого товару.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був частково оплачений на суму 38 500, 00 грн., станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 220 296,74 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідач, в свою чергу до суду не з'явився, заявлені позовні вимоги позивача не спростував, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявляв та доказів іншого суду не надав.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 220 296,74 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 220 296,74 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 220 296,74 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з огляду на задоволення позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлід" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 132; ідентифікаційний код 24081486; в порядку визначеному законом України "Про виконавче провадження") на користь Приватного підприємства "Рємус-Декор" (18001, м. Черкаси, вул. Енгельса, 50; ідентифікаційний код 30842641) 220 296 (двісті двадцять тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 74 коп. основного боргу та 4 406 (чотири тисячі чотириста шість) грн. 00 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2014.

Суддя Г. П. Бондаренко