Рішення

від 12.11.2014 по справі 910/20939/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/20939/14 12.11.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мелос-Центр"(в особі ліквідатора Микитьона В.В.) доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мелос-Сервіс" простягнення 195 315,11 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Шмуйло А.Д. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелос-Центр"(в особі ліквідатора Микитьона В.В.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелос-Сервіс" про стягнення 195 315, 11 грн. за договором №М-00000770 від 26.09.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2014 порушено провадження у справі №910/20939/14, розгляд справи призначений на 20.10.2014.

Ухвалою від 20.10.2014 відкладено розгляд справи на 12.11.2014, в порядку ст. 77 ГПК України.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про дату та час розгляд справи повідомлений належним чином. Ухвали суду направлялись на адресу зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та в позовній заяві.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.11.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелос-Центр" (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелос-Сервіс" (покупець за договором) укладений договір №М-00000770 (далі -Договір), за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець - оплатити та прийняти на умовах договору товар: комбикормовоз на автомобіль бортовий - (дав.авт-ль) + прицеп СЗАП 8357, ціна з ПДВ 160 800,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна вартість договору складає з ПДВ: 160 800,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 26 800,00 грн.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі операційного дня банку. Вартість товару та строки оплати вказані в рахунку на попередню оплату. Поставка товару здійснюється на склад продавця не пізніше 30 днів з моменту попередньої оплати, можлива дострокова поставка товару (п. 2.2, 2.3, 3.1).

Відповідно до п. 9.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань та врегулювання розрахунків.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині не оплати за товар.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за угодою належним чином та поставив відповідачу товар згідно накладних, які навяні в матеріалах справи, які підписані відповідачем та на яких міститься штамп.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

26.09.2011 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру за №М-00000770 на оплату обумовленого договором товару на суму 160 800,00 грн.

На виконання умов договору, позивач, в порядку п. 3.1 Договору - достроково, поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 160 800,00 грн., що засвідчується видатковою накладною № М-00000399 від 26.09.2011.

Зазначена видаткова накладна підписана без будь-яких зауважень та заперечень представниками сторін, зокрема, з боку позивача - генеральним директором Мінтян В.О. та скріпленою печаткою позивача, з боку відповідача - Субботовським Григорієм Григоровичем, який довіреністю №67 від 26.09.2011 (типова форма № М-2) був уповноважений відповідачем на отримання товару від позивача.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В свою чергу відповідач в порушення грошових зобов'язань за Договором, поставлений позивачем товар на суму 160 800,00 грн. - не оплатив.

У зв'язку з вищевикладеним у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 160 800,00 грн.

До матеріалів справи позивач додав довідку Центрального регіонального управління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" від 22.10.2014 №15-14/175 на підтвердження того, що у період з 26.09.2011 по 15.10.2014 сума боргу в розмірі 195 315,11 грн. не була перерахована ТОВ "Мелос-Сервіс" на розрахунковий рахунок ТОВ "Мелос-Центр".

Отже, з урахуванням вищевикладеного та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем на суму 160 800,00 грн., що не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, який направлявся відповідачу згідно опису вкладення у цінний лист від 15.08.2014 та фіскального чеку №5984 від 15.08.2014, однак з боку відповідача він не підписаний та є одностороннім.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості в сумі 160 800,00 грн. відповідача належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Таким чином, виходячи з наведених вище обставин, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Позивач також заявив до стягнення інфляційні втрати у розмірі 20 386,74 грн. (за період з 27.09.2011 по 01.09.2014), 3 % річних у розмірі 14 128,37 грн. (за період з 27.09.2011 по 01.09.2014).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд здійснив перевірку розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат дійшов висновку про їх обґрунтованість та вірність.

Тому 3 % річних підлягають задоволенню у розмірі 14 128,37 грн., інфляційні втрати - 20 386,74 грн., враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України та відсутність клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелос-Сервіс" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 37202557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелос-Центр" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 19478267) суму основного боргу у розмірі 160 800,00 грн. (сто шістдесят тисяч вісімсот гривень 00 коп.), 3 % річних - 14 128,37 грн. (чотирнадцять тисяч сто двадцять вісім гривень 37 коп.), інфляційні втрати - 20 386,74 грн. (двадцять тисяч триста вісімдесят шість гривень 74 коп.) та 3 906,30 грн. (три тисячі дев'ятсот шість гривень 30 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 13.11.2014.

Суддя М.Є. Літвінова