Рішення

від 10.11.2014 по справі 910/18882/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18882/14 10.11.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Форум»

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесис"

Про стягнення 61 715,89 грн.

Суддя: Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Віценко А.Г. - представник (дов. № б/н від 07.10.2014 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство «ТОК Електронікс» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис» про стягнення заборгованості у розмірі 61 715, 89 грн. (52 000, 00 грн. - основний борг, 6 010, 36 грн. - інфляційні втрати, 3 705, 53 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною № РН-0001192 від 28.04.2011 р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 52 000, 00 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 6 010, 36 грн. - інфляційні втрати, 3 705, 53 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2014 р. порушено провадження у справі №910/18882/14, розгляд справи призначено на 03.10.2014 р.

У судове засідання 03.10.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість 03.10.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з недостатністю часу для виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Дане клопотання судом задоволено.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 20.10.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання 20.10.2014 р. представник відповідача повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 20.10.2014 р. подав суду клопотання про заміну сторони (позивача) у справі, а саме Дочірнього підприємства "ТОК Електронікс" на Товариство з обмеженою відповідальністю «Пласт-Форум», яке обґрунтоване укладенням між первісним позивачем та ТОВ «Пласт-Форум» договору про відступлення права вимоги від 06.10.2014 р., предметом якого є передача первісним кредитором (ДП «ТОК Електронікс») та приймання новим кредитором (ТОВ «Пласт-Форум») права вимоги, що належить первісному кредиторові за зобов'язанням ТОВ «Тесис» з оплати залишкової заборгованості в розмірі 52 000, 00 грн. з усіма штрафними санкціями, що виникла внаслідок неоплати поставки товару за видатковою накладною № РН-0001192 від 28.04.2011 р.

Суд, розглянувши клопотання про заміну позивача його правонаступником, вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно договором про відступлення права вимоги від 06.10.2014 р. первісним кредитором (ДП «ТОК Електронікс») передано на користь нового кредитора (ТОВ «Пласт-Форум») право вимоги, що належить первісному кредиторові за зобов'язанням ТОВ «Тесис» з оплати останнім залишкової заборгованості у розмірі 52 000, 00 грн. з усіма штрафними санкціями, що виникла внаслідок неоплати поставки товару за видатковою накладною № РН-0001192 від 28.04.2011 р. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання (п. 5.1.).

Відповідно до приписів ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, клопотання позивача про заміну сторони його правонаступником визнано судом обґрунтованим, суд вбачає підстави замінити первісного кредитора відносно боржника (відповідача) на нового , а тому вказане клопотання підлягає задоволенню.

Також у судовому засіданні 20.10.2014 р. представник позивача подав суду клопотання про продовження терміну розгляду справи на більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

Разом з тим, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд відповідно до ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 10.11.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу, якою замінив позивача по справі № 910/18882/14 - Дочірнє підприємство «ТОК Електронікс» його правонаступником - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пласт-Форум» та продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Представник відповідача у судове засідання 10.11.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/18882/14 від 08.09.2014 р. про порушення провадження у справі, від 03.10.2014 р. та від 20.10.2014 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3), яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі, так само, як і інші ухвали суду вручені відповідачу належним чином (повідомлення про вручення знаходяться в матеріалах справи).

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 20.10.2014 р. та 10.11.2014 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.11.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 10.11.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2011 р. Дочірнім підприємством «Елфа Електронікс» (найменування змінено на Дочірнє підприємство «Ток Електронікс») було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Тесис» (відповідач) плату управління тиристорами тип FC36MV A34428-DIN вартістю 84 915, 65 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001192 від 28.04.2011 р. Вказаний товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи про отримання товару.

Відповідачем було частково сплачено вартість поставленого за накладною № РН-0001192 товару в сумі 32 915, 65 грн., а саме: 22.03.2012 р. у розмірі 14 915, 65 грн., 26.03.2012 р. у розмірі 15 000, 00 грн., 05.04.2012 р. у розмірі 3 000, 00 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «УніКредитБанк» № 234/115 від 29.09.2014 р.

05.08.2014 р. Дочірнє підприємство «ТОК Електронікс» звернулось до відповідача з претензією про сплату заборгованості у розмірі 52 000, 00 грн. протягом 7-денного строку з моменту отримання претензії.

Разом з тим, ні станом на час звернення до суду з даним позовом, ні на момент розгляду справи відповідачем заявлена сума коштів не сплачена, доказів іншого суду не надано.

Судом також встановлено, що договором про відступлення права вимоги від 06.10.2014 р. первісним кредитором (ДП «ТОК Електронікс») передано на користь нового кредитора (ТОВ «Пласт-Форум») право вимоги, що належить первісному кредиторові за зобов'язанням ТОВ «Тесис» з оплати останнім залишкової заборгованості у розмірі 52 000, 00 грн. з усіма штрафними санкціями, що виникла внаслідок неоплати поставки товару за видатковою накладною № РН-0001192 від 28.04.2011 р. Отже, до нового кредитора (ТОВ «Пласт-Форум», позивач) перейшло право вимоги до відповідача з приводу стягнення заборгованості у заявленому в даній справі розмірі та з заявлених підстав.

За таких обставин, оскільки відповідачем лише частково виконано зобов'язання з оплати суми коштів за поставлений товар, позивач просить суд стягнути недоплачену суму у розмірі 52 000, 00 грн., а також 6 010, 36 грн. інфляційних втрат, 3 705, 53 грн. 3% річних .

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зокрема, згідно ч. 1-5 вказаної статті, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

З ч 2 ст. 206 ЦК України випливає, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у даному випадку вчинений правочин, який за своєю формою є усним. Зокрема, про це свідчить прийняття відповідачем за видатковою накладною № РН-0001192 товару, що був предметом усної домовленості між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, вказаний правочин ґрунтувався на вільному волевиявленні осіб, відповідав їх внутрішній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, внаслідок укладення зазначеного правочину між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором, а саме договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи з правової природи договорів купівлі-продажу (глава 54 ЦК України), особливістю останніх є їх виключно платний характер, а отже несплата однією із сторін договору погодженої суми коштів на користь іншої сторони є значним порушенням умов такого договору.

Відтак, за відсутності доказів сплати недоплаченої суми товару за видатковою накладною № РН-0001192 від 28.04.2011 р., вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 52 000, 00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача сума 3% річних відносно основної заборгованості в сумі 52 000, 00 грн. складає 3 705, 53 грн. та нараховується за період з 06.04.2012 р. по 20.08.2014 р., сума збитків від інфляції становить 6 010, 36 грн. та нараховується за період з квітня 2012 р. по липень 2014 р. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та інфляційних збитків відповідачем суду не надано.

З приводу визначеного позивачем періоду нарахування 3% річних та інфляційних збитків, суд зазначає, що за змістом ст. 530 ЦК України, зобов'язання підлягає виконанню у строк (термін), встановлений для його виконання; зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у постанові Верховного суду України від 30.09.2014 р. № 3-121гс14, зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Відтак, оскільки позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар за видатковою накладною № РН-0001192 28.04.2011 р., то обов'язок зі сплати вартості поставленого товару виник не пізніше 29.04.2011 р., а тому заявлений позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних збитків є таким, що відповідає чинному законодавству.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає, що він відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, отже позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 3 705, 53 грн. та інфляційних збитків в розмірі 6 010, 36 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, за таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3; ідентифікаційний код 32960748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Форум» (04123, м. Київ, вул. Світлицького, буд. 35, ідентифікаційний код 39356522) основний борг у розмірі 52 000 (п'ятдесят дві тисячі) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 3 705 (три тисячі сімсот п'ять) грн. 53 коп., суму збитків від інфляції в розмірі 6 010 (шість тисяч десять) грн. 36 коп., та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 17.11.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева