Постанова

від 17.11.2014 по справі 826/14976/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

17 листопада 2014 року 15:38 справа №826/14976/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача : Городецької А.Д.;

Оджиковського В.О.;

відповідача: Мельника А.А.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "ТЕТРА ПАК" доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проскасування податкового повідомлення-рішення На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 листопада 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "ТЕТРА ПАК" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ТЕТРА ПАК") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Подільському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2014 року №0007022203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/14976/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 17 листопада 2014 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 19 вересня 2014 року №0007022203 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 102.5 статті 102, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192, пункту 193.1 статті 193, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "ТЕТРА ПАК" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 796 427,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1 049 078,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 747 350,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 04 вересня 2014 року №4748/26-56-22-03-09/20016121 "Про результати проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "ТЕТРА ПАК" (код за ЄДРПОУ 20016121) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2014р." (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 102.5 статті 102, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192, пункту 193.1 статті 193, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 989 397,00 грн., у тому числі за лютий, березень, липень, жовтень 2012 року, січень, жовтень 2013 року, січень 2014 року та завищення податку на додану вартість на суму 1 940 319,00 грн., у тому числі за квітень-вересень 2011 року, листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовано наступним: 1) ТОВ "ТЕТРА ПАК" безпідставно коригувало податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість у зв'язку зі зміною компенсації їх вартості після закінчення 1095-денного строку, передбаченого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України; 2) до складу податкового кредиту ТОВ "ТЕТРА ПАК" неправомірно включало суми податку на додану вартість з вартості придбаних у ТОВ "РА "Кентаур", оскільки за даними акта перевірки вказаного підприємства не підтверджено реальність господарських операцій та встановлено відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання.

Позивач не погоджується висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: на момент здійснення господарських операцій ТОВ "РА "Кентаур" було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, та вчинені з метою використання придбаних послуг в господарській діяльності підприємства; строк давності у 1095 днів, передбачений пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, не застосовується до коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту; відповідач застосував штраф у розмірі 70%, що не відповідає розмірам штрафу, які встановлені у статті 123 Податкового кодексу України.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "ТЕТРА ПАК", виходячи з наступних мотивів.

Протягом 2011-2014 років ТОВ "ТЕТРА ПАК" проводило коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку із зміною цін та повернення товару по господарським операціям та на підставі розрахунків коригування, перелік яких наведено в акті перевірки (а.с. 92-100, 101-107 т. І), що відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Наприклад, відповідно до договору від 31 серпня 2009 року №51-09-45VG, укладеного позивачем із ТОВ "Юнімілк", останнє купує на умовах товарного кредиту та зобов'язується сплатити за обладнання Тетра Пак, перераховане у специфікації. За умовами вказаного договору загальна вартість товару враховує вартість обладнання, вартість упаковки та доставки обладнання до складу покупця та проценти за товарний кредит за ставкою трьохмісячного EURIBOR плюс 5% річних; загальна вартість договору та проценти за товарний кредит змінюються, якщо трьохмісячний EURIBOR на дату кожного платежу відрізняється на базову дату - 09 червня 2009 року.

У зв'язку зі зміною EURIBOR позивач виписував ТОВ "Юнімілк" кредит-ноти на зменшення вартості товару та відповідні розрахунки коригування кількісних та вартісних показників податкової накладної.

Копії первинних та податкових документів по операціям з коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: господарі договори, специфікації, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, накладні на повернення, кредит-ноти, розрахунки коригування кількісних та вартісних показників податкової накладної, долучено до матеріалів справи. Правильність складання таких документів та зміст операцій з коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідачем під сумнів не ставиться.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України визначено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

За правилами підпунктів 192.1.1, 191.1.2 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Згідно з пунктом 192.3 статті 192 Податкового кодексу України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Як свідчить зміст акта перевірки, відповідач вважає, що право на коригування податних зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість зберігається лише протягом 1095 днів з дня складання податкової накладної; після закінчення 1095 днів платник податку не має права здійснювати відповідні коригування.

Разом з тим, норми статті 192 Податкового кодексу України вказують, що у випадку будь-якої зміни суми компенсації вартості товарів/послуг після їх постачання, наприклад повернення товару або перегляд цін, постачальник та покупець зобов'язані відкоригувати відповідним чином податкові зобов'язання та податковий кредиту з податку на додану вартість, про що відобразити у відповідній податковій декларації.

При цьому суд звертає увагу, що стаття 192 Податкового кодексу України, яка регулює порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту, не встановлює граничних строків для зміни суми компенсації вартості товарів/послуг після їх постачання та проведення відповідних коригувань.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Буквальний зміст вказаної правової норми свідчить про встановлення граничних строків для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування.

Однак, у межах спірних правовідносин позивач не подавав заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування; суд звертає увагу, що коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість не є заявою про повернення чи відшкодування грошових зобов'язань.

Аналогічна право позиція підтримана Вищим адміністративним судом України, зокрема в ухвалах від 04 липня 2013 року №К/9991/67454/12, від 19 березня 2014 року №К/800/34248/13, від 07 серпня 2014 року №К/800/17417/14.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення ТОВ "ТЕТРА ПАК" пункту 102.5 статті 102, пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України щодо порушення строків давності повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або їх відшкодування є помилковими, а визнання суми грошового зобов'язання за даним епізодом порушення - протиправним.

В частині висновків акта перевірки про неправомірне формування податкового кредиту по відносинам із ТОВ "РА "Кентаур" суд звертає увагу на наступне.

Вищий адміністративний суд України неодноразово наголошував, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "ТЕТРА ПАК" та його контрагентом - ТОВ "РА "Кентаур"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що 30 січня 2012 року між ТОВ "ТЕТРА ПАК" (замовник) та ТОВ "РА "Кентаур" (виконавець) укладено договір №3/01, відповідно якого виконавець надає замовнику послуги і виконує роботи в галузі реклами на підставі доручень замовника; перелік послуг (робіт), вартість і порядок оплати, інші істотні мови надання послуг/робіт будуть обговорюватись сторонами у додатках або додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з додатком №9 від 14 вересня 2012 року виконавець зобов'язується надати рекламні послуг, метою яких є просування пакувального матеріалу Тетра Пак у роздрібних торгівельних мережах та забезпечення кращої представленості продукції в упаковці Tetra Prisma Aseptik, Tetra Brik Aseptik, Tetra Brik Edge, Tetra Gemina Aseptik, Tetra Fino Aseptik та в інших типах упаковки Тетра Пак, в торгівельних точках для підвищення обізнаності споживачів про переваги пакувального матеріалу Тетра Пак та збільшення продажів продукції в пакувальному матеріалі для ультра пастеризованого молока, сокової продукції та продукції дитячого харчування.

В період рекламної кампанії виконавець надає замовнику наступні послуги (виконує роботи): розробка дизайну та виготовлення 3-х видів рекламних носіїв з розміщенням на них рекламно-інформаційними матеріалами замовника (постери на плівці для оформлення рекламних носіїв, ПВХ з друком та ін.); монтаж рекламних носіїв замовника в торгівельні точки згідно адресної програми, вказаної в доповненні №1 вказаного додатку; розміщення рекламних носіїв в торгівельних точках, вказаних в адресній програмі, протягом періоду з 21 грудня 2012 року по 01 березня 2018 року, здійснення контролю за станом рекламних носіїв та ступенем зношення, забезпечення постійного розміщення на рекламних носіях упакованої у пакувальний матеріал Тетра Пак сокової продукції, молочної продукції або продукції дитячого харчування.

Згідно адресної прогарами рекламні послуги виконавець надає в торгівельних мережах "Краван", "Фуршет", "Амстор", "Обжора" та інших у містах України (Києві, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь, Кременчук).

Відповідно до видаткових накладних від 22 січня 2014 року №22/01-1 та від 30 січня 2014 року №30/01-14 ТОВ "РА "Кентаур" поставило позивачу рекламні носії (лайтбокси, стопери, накладки, обшивки каси, дисплеї з підсвічуванням тощо); згідно актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22 січня 2014 року та від 31 січня 2014 року виконавець виконав роботи з монтажу та розміщення рекламних носіїв в торгівельних точках згідно адресної програми.

ТОВ "РА "Кентаур" виписало позивачу податкові накладні від 22 січня 2014 року №2, від 22 січня 2014 року №3, від 30 січня 2014 року №7 та від 31 січня 2014 року №8 на загальну суму 1 657 011,95 грн., у тому числі податок на додану вартість - 276 168,66 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі шляхом перерахуванням на розрахунковий рахунок виконавця грошових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за перевірений період, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "РА "Кентаур", у зв'язку з придбанням робті/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "РА "Кентаур", був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ "ТЕТРА ПАК" здійснює діяльність у сфері продажу пакувальних систем та пакувальних матеріалів для рідких продуктів харчування, а також технологічного обладнання, про що також можна довідатись із ресурсів мережі Інтернет, наприклад http://www.tetrapak.com/ua. Позивач пропонує широкий асортимент упаковки, у тому числі асептичну, для пастеризованих продуктів, харчову упаковку (Tetra Prisma Aseptik, Tetra Brik Aseptik, Tetra Brik Edge, Tetra Gemina Aseptik, Tetra Fino Aseptik, Tetra Rek, Tetra Top Tetra Recart та інші види).

Як пояснив представник позивача, з чим погоджується суд, рекламні послуги у ТОВ "РА "Кентаур" замовлялись з метою просування пакувального матеріалу Тетра Пак в торгівельних точках для підвищення обізнаності споживачів про переваги пакувального матеріалу Тетра Пак та збільшення продажів продукції.

На підтвердження реальності господарських операцій та їх мети для здійснення господарської діяльності позивач надав суд наступні докази: копії господарського договору на виконання робіт, додатки та доповнення до нього, акти приймання виконаних робіт (наданих послуг), видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних, платіжні доручення по відносинам із виконавцем; копії господарських договорів та первинних документів по відносинам ТОВ "РА "Кентаур" з його контрагентами на виконання умов договору з позивачем; ескізи рекламної продукції, фотозвіти виконавця, роздруківку та диск із записом презентації про зростання продажів товарів в упаковках Тетра Пак.

Наведене вказує, що ТОВ "ТЕТРА ПАК" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "РА "Кентаур" робіт та послуг з метою використання їх у господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та вирішення спору ТОВ "РА "Кентаур" був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на висновки акта перевірки ТОВ "РА "Кентаур", оскільки ймовірні порушення по ланцюгу постачання не є підставою для позбавлення покупця прав на податковий кредит за умови доведення реальності господарських операцій.

Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання робі та послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту нормативно та документально не підтверджуються, а визначення позивачу суми податкового зобов'язання за даним епізодом порушення є протиправним.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням на позивача накладено штраф у розмірі 747 350,00 грн. на підставі абзацу другого пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Так, абзац другий пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачає, що повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з відповідного податку тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Сума визначеного позивачу податкового зобов'язання становить 1 049 078,00 грн., тобто штраф у розмірі 50% згідно абзацу другого пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України мав би становити 524 539,00 грн.; однак застосований штраф у розмірі 747 350,00 грн. складає більше 70% від суми нарахованого податкового зобов'язання; у свою чергу стаття 123 Податкового кодексу України не передбачає застосування штрафу в розмірах інших ніж 2% або 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання.

Крім того, відповідач не надав суду доказів того, що сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість протягом 1095 днів визначалась позивачу повторно.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 19 вересня 2014 року №0007022203 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ТЕТРА ПАК" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "ТЕТРА ПАК" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 19 вересня 2014 року №0007022203.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРА ПАК" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко