Постанова

від 17.11.2014 по справі 908/630/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 року Справа № 908/630/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Азарова І.Л. - дов. № 24 від 15.01.2014р.,

відповідача - ОСОБА_2 - дов. № 1059 від 28.07.2014р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2958 З/1-9) на рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2014 р. у справі № 908/630/14,

за позовом Комунального підприємства "Дніпрорудненський міський ринок" Дніпрорудненської міської ради, м. Дніпрорудне, Василівський р-н, Запорізька обл.,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпрорудне, Василівський р-н, Запорізька обл.,

про стягнення 15 776,96 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.07.2014 р. у справі № 908/630/14 (головуючий суддя Проскуряков К.В., суддя Давиденко І.В., суддя Смірнов О.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь КП "Дніпрорудненський міський ринок" Дніпрорудненської міської ради заборгованість за договором в„– 222 від 18.12.2010р. у розмірі 14 072,42 грн., пеню у розмірі 228,63 грн., 3% річних у розмірі 1 248,52 грн., інфляційні витрати у розмірі 40,19 грн. та 1 790,46 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, ФОП ОСОБА_3, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2014 р. по справі № 908/630/14 скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Позивач, КП "Дніпрорудненський міський ринок" Дніпрорудненської міської ради, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін перевіривши повноту встановлення господарським судом Запорізької області обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням 24 сесії четвертого скликання Дніпрорудненської міської ради від 14.04.2005р. № 16 "Про надання у постійне користування земельної ділянки для обслуговування міського ринку по вул. Леніна, 2 КП "Дніпрорудненский міський ринок" надано КП "Дніпрорудненський міський ринок" земельну ділянку площею 5 924 кв. м для обслуговування міського ринку по вул. Леніна, 2 у постійне користування, надано дозвіл на складання технічної документації з інвентаризації земельної ділянки для обслуговування міського ринку.

Рішенням 17 сесії п'ятого скликання Дніпрорудненської міської ради від 30.05.2007р. № 04 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки для обслуговування міського ринку по вул. Леніна, 2 КП "Дніпрорудненський міський ринок" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,4976 га для обслуговування міського ринку по вул. Леніна, 2 із земель житлової і громадської забудови Дніпрорудненської міської ради; передано КП "Дніпрорудненський міський ринок" земельну ділянку площею 1,4976 га для обслуговування міського ринку по вул. Леніна, 2 м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області (код згідно УКФВЗ - 1.11.4) у економіко-планувальній зоні № 1, кадастровий номер 2320910400:11:002:0029, за рахунок земель житлової і громадської забудови Дніпрорудненської міської ради.

07.06.2007р. КП "Дніпрорудненський міський ринок" видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 119773.

02.12.2013р. між Дніпрорудненською міською радою та КП "Дніпрорудненський міський ринок" було укладено договір оренди землі № 535, відповідно до якого в оренду надається земельна ділянка загальною площею 1,2980 га для обслуговування міського ринку.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області від 14.12.2010р. № 327 "Про затвердження плану схеми території КП "Дніпрорудненський міський ринок" було затверджено план-схему території КП "Дніпрорудненський міський ринок", рішення виконкому Дніпрорудненської міської ради від 21.07.2010р. № 179 "Про затвердження плану-схеми території Дніпрорудненського міського ринку" вважати таким, що втратило чинність.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області від 21.05.2013р. № 103 "Про затвердження плану схеми території КП "Дніпрорудненський міський ринок" було затверджено план-схему території КП "Дніпрорудненський міський ринок", рішення виконкому Дніпрорудненської міської ради від 14.12.2010 року № 327 "Про затвердження плану-схеми території Дніпрорудненського міського ринку" вважати таким, що втратило чинність.

18.12.2010р. між КП "Дніпрорудненський міський ринок" (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ФОП ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір в„– 222 оренди торговельного місця, відповідно до п. 1 якого предметом договору є торговельне місце НОМЕР_1 загальною площею 24 кв.м, що розташоване на території КП "Дніпрорудненський міський ринок" та надається орендодавцем у тимчасове користування орендареві для провадження торговельної діяльності.

Відповідно до п.п. 2-4 договору об'єкт оренди облаштовано тимчасовою нестаціонарною спорудою, право власності на яку має орендар. Місцезнаходження об'єкта оренди зазначається на плані території ринку. Орендар набуває права користування об'єктом оренди з дня підписання договору.

Пунктом 8 даного договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) об'єкта оренди з вини орендаря.

Згідно з п. 9-11 цього ж договору орендна плата за об'єкт оренди становить за місяць оренди 587,76 грн. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством. Розмір орендної плати за весь строк оренди становить 3 469,68 грн. Орендна плата обчислюється на підставі розрахунку згідно з додатком та вноситься до 20 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться плата.

Пунктом 16 вищевказаного договору передбачено, що договір укладено строком на шість місяців та діє з 18.12.2010 року до 18.06.2011 року.

Договір може бути автоматично продовжено, якщо орендар продовжує користуватися об'єктом оренди після закінчення строку дії договору за умови відсутності протягом одного місяця заперечень орендодавця. Договір підлягає автоматичному продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору (п.17-18 договору).

Як свідчать матеріали справи, 04.07.2012р. відповідач отримав лист позивача № 262 від 04.07.2012р. з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 5 452,05 грн. за договором в„– 222 від 18.12.2010р. та акт звірки на суму 5 452,05 грн., який було підписано відповідачем.

Як встановив суд першої інстанції, в матеріалах справи міститься акт обстеження території КП "Дніпрорудненський міський ринок", розташованої на земельній ділянці загальною площею 1,2980 га від 27.03.2014р., відповідно до якого, згідно затвердженої схеми торговельним місцем НОМЕР_1 площею 24 кв. м, яке розташоване на земельній ділянці площею 1,2980 га за кадастровим номером 2320910400:11:002:0097 переданої в оренду Дніпрорудненською міською радою позивачу відповідно договору оренди № 535 від 02.12.2013р., який був зареєстрований 22.01.2014р. відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права користувався ФОП ОСОБА_3 На зазначеному торговельному місці НОМЕР_1 знаходиться торговельний павільйон площею 24 кв. м, який належав відповідачу на праві приватної власності. 27.03.2014 року відповідач звільнив торговельне місце НОМЕР_1 від розташованого на ньому на праві приватної власності торговельного павільйону.

В-подальшому, торговельний павільйон відповідач продав, 27.03.2014р. покупець (ФОП ОСОБА_4) встановив зазначений павільйон на торговельному місці НОМЕР_2, що підтверджується договором в„– 211 про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі від 27.03.2014р., укладеним між КП "Дніпрорудненський міський ринок" та ФОП ОСОБА_4 Також, 27.03.2014р. між КП "Дніпрорудненський міський ринок" та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір в„– 222 про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі на торговельне місце НОМЕР_1 площею 8 кв. м.

Відповідно до наказу № 48 про застосування реєстраторів розрахункових операцій від 16.08.2012р. директора КП "Дніпрорудненский міський ринок" введено в експлуатацію реєстратори розрахункових операцій, введено в ЕККА найменування послуг, що надаються для забезпечення здійснення торговельної діяльності на території КП "Дніпрорудненський міський ринок", зокрема код 15 - оплата заборгованості за послуги по утриманню торгівельних (складських) місць по договором оренди торговельних місць.

Листами від 20.12.2012р. № 535 та від 05.06.2012р. № 206 позивач направив відповідачу два екземпляри договору про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі в„– 222 від 24.11.2011 р. Відповідач, в свою чергу, відмовився від укладання зазначеного договору, про що свідчать листи-відповіді від 17.01.2012 р. та від 19.06.2012 р.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Так, відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно зі ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 193 ГК України та статтею 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що висновок суду першої інстанції про те, що договір в„– 222 від 18.12.2010р. продовжує свою дію і по теперішній час не відповідає фактичним обставинам справи.

Однак, такі посилання судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки договір в„– 222 від 18.12.2010р. є типовим відповідно постанови кабінету Міністрів від 29.07.2009р. № 868 "Про деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків", умови продовження чи розірвання договору передбачені п. 17 цього договору (може бути автоматично продовжено, якщо орендар продовжує користуватися об'єктом оренди після закінчення строку дії договору за умови відсутності протягом одного місяця заперечень орендодавця), заперечення орендодавця були відсутні, відповідач продовжував користуватися торговельним місцем до 27.03.2014 р., тобто, до моменту продажу торговельного павільйону, встановленого на торговельному місці НОМЕР_1.

Більш того, спірний договір не розірваний, не визнаний недійсним в судовому порядку. Також, умовами договору не передбачалося укладення в письмовому вигляді додаткових угод про продовження строку його дії.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується те, що відповідач продовжував користуватися торговельним місцем до 27.03.2014р., тому, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 14 072,42 грн.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 228,63 грн., 3% річних у розмірі 1 248,52 грн., інфляційних витрат у розмірі 40,19 грн., то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд першої інстанції правомірно задовольнив дані вимоги та стягнув їх з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2014 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2014 р. у справі № 908/630/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 21.11.2014 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Россолов В.В.