Рішення

від 23.09.2014 по справі 910/16052/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16052/14 23.09.14

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м.Києва

до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" Деснянського району міста Києва

про стягнення боргу

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивачаУманська О.В. (дов. №б/н від 10.06.2014) від відповідачаКорякіна Л.П. (дов. №677 від 02.09.2014)

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Деснянського району міста Києва про стягнення боргу у розмірі 87 724,13 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 04.09.2014 року.

У судовому засіданні 04.09.2014 судом оголошено перерву до 23.09.2014 для надання додаткового часу сторонам для здійснення звірки взаємних розрахунків.

Під час судового засідання 23.09.2014 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові.

Представник відповідача у свою чергу надав усні заперечення на позов та акт звірки взаєморозрахунків.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Житлорембудсервіс» є виконавцем комунальних послуг в Деснянському районі міста Києва відповідно до п. 5 рішення Деснянської районної в місті Києві ради від 10.09.2009 року № 28.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, статтею 13 зазначеного Закону класифіковано житлово- комунальні послуги за призначенням, відповідно до якого житлово- комунальні послуги поділяються, зокрема, і на комунальні, до яких відноситься централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України визначено, що споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово- комунальну послугу.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за житлово- комунальні послуги.

Відповідно до статті 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово- комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Так, пунктом 18 зазначених Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З 01.01.2012 року в будівлі, що закріплено за КП «Житлорембудсервіс» на праві господарського відання відповідно до розпоряджень Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.05.2002 року № 581 та від 29.03.2012 року № 151, за адресою: м. Київ вул. Братиславська, 18 відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3», займає приміщення площею 93,50 м 2 , яке використовується відповідачем під розміщення амбулаторії лікарів загальної практики - сімейної медицини.

Разом з тим, починаючи з січня 2012 року відповідач - КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» взагалі не сплачує за отримані комунальні послуги та відшкодування плати за землю, внаслідок чого станом на 01.05.2014 року у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 87 724,13 грн.

Крім того, між відповідачем та позивачем було проведено звіряння нарахувань за 2012, 2013 та січень - квітень 2014 роки та підписано акти звіряння за вказаними періодами без жодних зауважень та приміток щодо нарахувань та існуючого боргу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ст. 20 ЗУ «Про житлово- комунальні послуги» споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за житлово-комунальні послуги.

Відповідач споживає послуги та повинен за них сплачувати. Відповідач, підписавши акти звіряння, визнав факт споживання ним послуг, їх кількість та вартість.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України зазначено, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положеннями частин 1, 2, 4 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до приписів статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, серед іншого:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № З», підписавши акти звіряння за період 2012, 2013, січень - квітень 2014 років, визнав факт споживання ним послуг, їх кількість та вартість.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки сторони не перебувають в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що поставлена відповідачеві теплова енергія на суму 36316,53 грн. є безпідставно набутою, а отже, вимоги позивача про відшкодування її вартості на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України є правомірними.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 16.05.2011 у справі № 15/147/10, яка відповідно до положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Деснянського району міста Києва про стягнення боргу у розмірі 87 724,13 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Деснянського району міста Києва (02156, місто Київ, вулиця Матеюка, будинок 3; ідентифікаційний код 38960413) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва (02217, місто Київ, вулиця Закревського, 15; ідентифікаційний код 31776030) 87 724 (вісімдесят сім тисяч сімсот двадцять чотири) гривні 13 копійок боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті 23.09.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 29.09.2014 року

Суддя К.В. Полякова