Рішення

від 17.11.2014 по справі 914/3673/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2014 р. Справа № 914/3673/14

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантплюсбуд», м. Івано-Франківськ; до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Мегабуд», м. Львів; про:стягнення 30000,00 грн. боргу, розірвання договору поставки Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача:Микицей В.Р. - представник (довіреність б/н від 24.10.2014р.); від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

16.10.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантплюсбуд» (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Мегабуд» (надалі - Відповідач) про стягнення 30000,00 грн. боргу, розірвання договору поставки.

Ухвалою господарського суду від 17.10.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 30.10.2014р. У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи 30.10.2014р. відкладено на 17.11.2014р., про що судом винесено відповідну ухвалу.

Представник позивача в судове засідання 17.11.2014р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивує тим, що 04.08.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №04/08, відповідно до якого постачальник (відповідач) зобов'язувався окремими партіями поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) покупця (позивача) щебеневу продукцію, а покупець приймати та оплачувати його на умовах даного договору. Позивач, як покупець свої зобов'язання за Договором виконав повністю, на підставі виставленого відповідачем рахунку перерахував останньому авансовий платіж в розмірі 30000,00 грн. Оскільки після внесення позивачем авансового платежу товар поставлений не був, ТОВ «Гарантплюсбуд» двічі зверталося до відповідача з претензією, якої вимагало повернути кошти сплачені кошти або поставити товар, однак відповіді на претензії одержано не було. Оскільки врегулювати спір в досудовому порядку сторонам не вдалося, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Консалтинг Мегабуд» 30000,00 грн. та розірвати договір в судовому порядку.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 17.11.2014р. повторно не забезпечив, вимог ухвали суду від 17.10.2014р. та від 30.10.2014р. не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого про час, дату та місце судового розгляду представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.08.2014р. між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №04/08 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1.-1.2. якого постачальник (відповідач) на протязі дії даного Договору зобов'язується окремими партіями поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) покупця (позивача) щебеневу продукцію (надалі - Товар), а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного Договору. Документи на товар, які постачальник повинен передати покупцю: рахунок-фактура, накладна, податкова накладна.

Згідно п. 2.2. Договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі-отримання товару.

У відповідності до п. 3.2., 4.1. Договору покупець проводить оплату за кожну партію товару, згідно виставленого постачальником рахунку, на розрахунковий рахунок постачальника напротязі 7 банківських днів з моменту отримання ним товару. Передача (приймання) товару здійснюється в пункті поставки, що підтверджується відповідною накладною.

Судом встановлено, що в серпні 2014р. відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру №6/08 за щебінь гранітний фр. 5-8мм., фр. 2-5мм., на суму 54045,60 грн. (в т.ч. ПДВ 9007,60 грн.).

На виконання зобов'язань за Договором та на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури, позивачем 27.08.2014р. перераховано 30000,00 грн. в якості передоплати за товар, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №559 від 27.08.2014р.

У зв'язку з тим, що після перерахування грошових коштів товар відповідачем поставлений не був, позивач 20.09.2014р. звернувся до відповідача з претензією вих. №18/09 від 18.09.2014р., якою вимагав повернути грошові кошти. Вказана претензія була одержана відповідачем 29.09.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Крім цього, 31.10.2014р. позивач повторно звернувся до відповідача з претензією вих. №31/10 від 31.10.2014р., якою вимагав протягом семи днів з моменту пред'явлення вимоги повернути грошові кошти або поставити товар.

Проте, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, станом на день розгляду справи, товар відповідачем поставлений так і не був, грошові кошти не поверталися.

Станом на 17.11.2014р., докази поставки товару або докази повернення внесеної позивачем передоплати, в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За приписами статей 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Зі змісту укладеного між сторонами Договору вбачається, що такий не містить строків поставки товару відповідачем.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з тим, з долученої до матеріалів справи поштової квитанції (фіскального чеку) про направлення цінного (пріоритетного) листа та опису вкладання у цінний лист вбачається, що претензія про повернення грошових коштів або поставки товару направлена позивачем на адресу ТОВ «Консалтинг Мегабуд» 31.10.2014р.

Відповідно до пп. 2 п. 1., п. 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затв. Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2. Згідно примітки до п. 1 Нормативів, Д - це день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Враховуючи наведені строки пересилання поштових відправлень, встановлений семиденний строк для поставки відповідачем товару закінчився 11.11.2014р.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 1.7-1. Постанови від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Так як строк виконання зобов'язання відповідачем закінчився 11.11.2014р., тобто до прийняття судом рішення, товар поставлений позивачу не був, грошові кошти не повернуті, суд вважає, що внесені позивачем 27.08.2014р. грошові кошти в якості передоплати за товар підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку, в розмірі 30000,00 грн.

З приводу позовної вимоги про розірвання договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями ст. 651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем всупереч вимогам закону та виставленої претензії позивача не було поставлено товар та не повернуто позивачу суму попередньої оплати в розмірі 30000,00 грн. в строк, передбачений в претензії. На думку суду, така бездіяльність відповідача, як постачальника, свідчить про істотне порушення останнім умов Договору поставки. Відтак, позовна вимога про розірвання Договору поставки є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2.10. Постанови Пленуму ВСГУ №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем було заявлено майнову вимогу про стягнення суми попередньої оплати та немайнову вимогу про розірвання договору поставки.

Відповідно, судовий збір за подання такої заяви повинен становити 1827,00 грн. по майновій вимозі та 1218,00 грн. по вимозі немайнового характеру.

Проте, як свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №671 від 08.10.2014р., при поданні позовної заяви позивачем було сплачено лише судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Як встановлено в п. 2.23. зазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

У зв'язку з наведеним, суд зазначає, що судовий збір в розмірі 1827,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, натомість судовий збір в розмірі 1218,00 грн. за розгляд судом вимоги про розірвання договору, слід стягнути з відповідача в дохід державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Мегабуд» (79071, м. Львів, вул. В. Великого, 121/23; код ЄДРПОУ 37831600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантплюсбуд» (76008, м. Івано-Франківськ, вул. Юліана Целевича, 4; код ЄДРПОУ 37409912) 30000,00 грн. попередньої оплати.

3. Розірвати Договір поставки №04/08 від 04.08.2014р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Мегабуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантплюсбуд».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Мегабуд» (79071, м. Львів, вул. В. Великого, 121/23; код ЄДРПОУ 37831600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантплюсбуд» (76008, м. Івано-Франківськ, вул. Юліана Целевича, 4; код ЄДРПОУ 37409912) 1827,00 грн. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Мегабуд» (79071, м. Львів, вул. В. Великого, 121/23; код ЄДРПОУ 37831600) в дохід державного бюджету 1218,00 грн. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.