Рішення

від 20.11.2014 по справі 920/1722/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.11.2014 Справа № 920/1722/14 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульської Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1722/14

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будильський експериментальний завод», с. Будилка Лебединського району Сумської області,

до відповідача - Лебединської районної державної адміністрації, м. Лебедин Сумської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дочірнє агролісогосподарське підприємство «Лебединський агролісгосп», м. Лебедин Сумської області,

про визнання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою недійсним,

за участю представників:

позивача - директор Кочи А.Ю., довіреність б/н від 03.11.2014 року,

відповідача - Подолька С.В., довіреність № 01-44/818 від 04.04.2014 року,

третьої особи - директор Сердюк В.К., наказ № 10 «К» від 01.03.2010 року.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ 221059, виданий 20.06.2008 року Лебединською районною державною адміністрацією Дочірньому агролісогосподарському підприємству «Лебединський агролісгосп» для ведення лісового господарства, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030862100201.

Відповідач відзиву на позов не подав, проте в судовому засіданні 20.11.2014 року представник відповідача усно зазначив, що визнає позовні вимоги , оскільки до складу земельної ділянки, наданої в постійне користування третій особі - ДАП «Лебединський агролісгосп», помилково включено земельну ділянку, на якій розташована залізнична колія, яка належить позивачеві на праві власності, і виправити цю помилку можна лише шляхом визнання оспорюваного державного акту недійсним.

Ухвалою від 03.11.2014 року господарський суд за клопотанням відповідача залучив до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дочірнє агролісогосподарське підприємство «Лебединський агролісгосп», оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки.

Представник третьої особи письмових обґрунтувань щодо позовних вимог не подав, але усно зазначив, що визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам та третій особі для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4 3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам та третій особі створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Лебединської районної державної адміністрації про визнання державного акту на право користування земельною ділянкою ЯЯ 221059 недійсним, у зв'язку з невірним накресленням земельної ділянки.

Оспорюваний державний акт видано відповідачем 20.06.2008 року третій особі на підставі розпорядження голови Лебединської райдержадміністрації № 405 від 02.08.2007 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 26,2338 га у межах згідно з планом для ведення лісового господарства.

Зазначений акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030862100201.

Задля остаточного погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачеві для розміщення основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості під під'їзними коліями за межами населених пунктів на території Лебединського району Сумської області, складено протокол проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу, підписаного головним земельним спеціалістом Лебединської районної адміністрації, який засвідчив перетин проектної земельної ділянки під залізничною під'їзною колією ТОВ «Будильський експериментальний завод» з ділянкою Лебединського ДАП «Лебединський агролісгосп» з кадастровим номером 5922981200100020007.

Позивач в обґрунтування даного позову зазначає, що під час проведення робіт з виготовлення кадастрового плану вищезазначеної земельної ділянки було з'ясовано, що відповідачем було неправильно виготовлено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Внаслідок видачі відповідачем державного акту з невірним накресленням земельної ділянки порушуються законні права та інтереси позивача, який позбавлений можливості реалізувати своє право оренди земельної ділянки, яка має бути у платному користуванні для залізничної колії, яка належить відповідачеві на праві власності.

19.06.2014 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про внесення зміни до оспорюваного акту, та повідомив останнього про існування у позивача права власності на під'їзну колію на момент отримання третьою особою зазначеного акту.

Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, не передбачено можливості внесення змін у державний акт шляхом його виправлення, оскільки це тягне за собою переробку всієї технічної документації.

Отже, виходячи із порядку видачі державних актів та їх реєстрації, для того щоб внести зміни у державний акт слід його визнати недійсним (анулювати), а потім виготовити новий державний акт.

Необхідність визнання державного акту недійсним в судовому порядку обумовлюється також тим, що державні акти на землю підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до пункту 2 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав скасовується в разі винесення судом відповідного рішення.

Аналогічної правової позиції дотримується пленум Верховного Суду України у постанові від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», відповідно до якої, виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, статті 24 Цивільного процесуального кодексу України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України, судам підвідомчі справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсним державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими, такими, що повністю підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ 221059, виданий 20.06.2008 року Лебединською районною державною адміністрацією (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Сумська, буд. 12, ідентифікаційний код 04058172) Дочірньому агролісогосподарському підприємству «Лебединський агролісгосп» (42203, Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, буд. 42, ідентифікаційний код 23637206) для ведення лісового господарства, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030862100201.

3. Стягнути з Лебединської районної державної адміністрації (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Сумська, буд. 12, ідентифікаційний код 04058172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будильський експериментальний завод» (42238, Сумська область, Лебединський район, с. Будилка, вул. Заводська, буд. 1 «Г», ідентифікаційний код 00375177) витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.11.2014 року.

Суддя П.І. Левченко