Рішення

від 21.11.2014 по справі 927/1641/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 20 » листопада 2014 року Справа №927/1641/14

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Пако-Техніка"

юридична адреса: пр-т. Червонозоряний, 119, м. Київ, 03039

адреса для листування: пр-т Науки, 54-б/214, м. Київ, 03083

До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла"

вул. Паризької Комуни, 33, м. Борзна, Чернігівська область, 16400

Про стягнення 38883,19 грн.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Лошаков Д.С. - адвокат договір-доручення про надання правової допомоги адвокатом №87/05/2014 від 19.09.2014, ордер серія № 086846 від 09.10.2014.

Від Відповідача: Устинова І.П. - представник, довіреність № б/н від 15.12.2013, (присутня у судовому засіданні 11.11.2014, у судове засідання 20.11.2014 не з'явилась).

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пако-Техніка" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла" про стягнення 38883,19 грн., в тому числі 30624,85 грн. основного боргу, 2528,16 грн. пені, 4536,62 грн. інфляційних та 1193,56 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору купівлі-продажу №571П від 28.02.2013.

У судове засідання 30.10.2014 з'явився повноважний представник Позивача.

Представник Відповідача у судове засідання 30.10.2014 не з'явився, до початку судового засідання від представника Відповідача факсом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю з'явитися на засідання уповноваженого представника, оскільки він бере участь у судовому засіданні в апеляційному суді Чернігівської області, призначеному раніше на 30.10.2014. До клопотання додані копія судової повістки, копія наказу про призначення директора та копія довіреності на представника.

Ухвалою суду від 30.10.2014 розгляд справи було відкладено та призначено на 11.11.2014.

У судовому засіданні 11.11.2014 представник Позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, у судовому засіданні 11.11.2014 представник Відповідача визнала позовні вимоги в повному обсязі.

Також представник Відповідача надала клопотання, у якому просить суд, враховуючи часткове погашення боргу, розглянути можливість зменшення позовних вимог на суму 3% річних та інфляційних, розстрочення погашення боргу на 3 місяці рівними частинами, у зв'язку зі скрутним фінансовим та виробничим становищем Відповідача.

Представник Позивача заперечив проти клопотання представника Відповідача про розстрочення погашення боргу.

У судовому засіданні 11.11.2014 була оголошена перерва до 20.11.2014.

У судове засідання 20.11.2014 з'явився повноважний представник Позивача.

Представник Відповідача у судове засідання 20.11.2014 не з'явився, до початку судового засідання від представника Відповідача факсом надійшло клопотання, у якому зазначено, що Відповідач сплатив частково заборгованість за видатковою накладною №1615 від 29.08.2013 у розмірі 5000,00 грн. (із урахуванням ПДВ) одним платежем згідно із платіжним дорученням №1323 від 18.11.2014 разом із авансовою сплатою за майбутню поставку згідно рахунку №1995 від 18.11.2014, оскільки правовідносини між підприємствами тривають.

Одночасно, у вищевказаному клопотанні у зв'язку із неможливістю з'явитися на судове засідання представник Відповідача просить розглянути справу без його присутності та прийняти рішення із врахуванням попереднього клопотання та часткового погашення заборгованості у розмірі 5000,00 грн. (з ПДВ) згідно платіжного доручення №1323 від 18.11.2014, бухгалтерської довідки від 18.11.2014.

До клопотання додані бухгалтерська довідка про уточнення призначення платежу від 18.11.2014, платіжне доручення №1323 від 18.11.2014 на суму 36176,42 грн., рахунок-фактура №1995 від 18.11.2014 на суму 31176,42 грн.

У судовому засіданні представник Позивача усно підтвердив факт надходження коштів та не заперечив проти припинення провадження у справі в частині стягнення 5000,00грн. основного боргу на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пако-Техніка" (Позивач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 13.03.2000, дата та номер запису в ЄДР 05.02.2007 №10681200000018685.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла" (Відповідач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 14.02.2002, дата та номер запису в ЄДР 22.04.2011 №10421450000000602.

28 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пако-Техніка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла" укладений договір купівлі-продажу №571П (далі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору Постачальник (Позивач) зобов'язується поставляти на протязі всього строку дії цього договору Покупцю товар (пакувальне устаткування і видаткові матеріали), надалі - товар, а Покупець (Відповідач) зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.1., п.2.2. Договору асортимент і кількість кожної партії товару визначається в заявках Покупця та вказується в рахунку-фактурі Постачальника. Заявка Покупця узгоджується Постачальником та виконує функцію та має значення Специфікації. Строк поставки не більше 5 робочих днів з моменту отримання заявки Покупця та її узгодження відповідно до п.2.1. цього договору.

Згідно з п.2.3. Договору поставка продукції проводиться на умовах EXW, м. Київ, проспект Червонозоряний, 119.

За умовами п.2.5., п.2.6., п.2.9. Договору датою поставки партії вважається дата, зазначена у видатковій накладній Постачальника. Товар є власністю Постачальника і у власність Покупця переходить після повної оплати вартості поставленого товару. Риск випадкової загибелі переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі товару Покупцеві (при поставці на умовах EXW) або в момент передачі товару перевізнику (при поставці на умовах FCA).

Відповідно до 2.10. Договору Постачальник зобов'язан передати наступні документи: рахунок на оплату замовленої партії товару, податкова накладна, видаткова накладна на відпуск товару із підписом уповноваженої особи.

Згідно з п.п.3.1.-3.3. Договору оплату за поставлений товар Покупець проводить протягом 21 (двадцяти одного) банківських днів з моменту поставки партії товару. Оплата здійснюється платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок Постачальника. Дострокова оплата товару допускається.

За умовами п.4.1., п.4.2. Договору ціна товару на кожну партію товару встановлюється в рахунку-фактурі Постачальника та узгоджується сторонами в порядку, визначеному в п.2.1. цього договору. Сума договору визначається виходячи із загальної вартості поставленої продукції та орієнтовно складає 300000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.9.1., п.9.2. Договору він вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 та підлягає пролонгації на наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати завершення дії договору ні одна із сторін не заявить про намір його розірвати. Незалежно від положень цього розділу, договір вважається чинним до моменту завершення сторонами всіх взаєморозрахунків.

Позивачем відповідно до умов Договору було передано Відповідачу товар на загальну суму 42224,85 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1111 від 14.06.2013 на суму 13375,50 грн., №1112 від 14.06.2013 на суму 257,42 грн., №1615 від 29.08.2013 на суму 28231,93 грн., а також довіреностями: №346-М від 13.06.2013, №173278 від 28.08.2013, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач за отриманий товар розрахунок здійснив частково, сплативши 11600,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №121 від 03.03.2014 на суму 10000,00 грн. та №880 від 12.06.2014 на суму 1600,00грн., з яких 10000,00 грн. було зараховано Позивачем в оплату заборгованості за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 14.06.2013, а 1600,00 грн. - за товар, поставлений згідно видаткової накладної від 29.08.2013.

06.02.2014 Позивачем була направлена Відповідачу вимога від 05.02.2014 №1 про виконання грошових зобов'язань на суму 44659,22 грн., яка була отримана Відповідачем 10.02.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

У позовній заяві Позивач просив стягнути з Відповідача 30624,85 грн. основного боргу.

Як вбачається із наданих представником Відповідача платіжного доручення №1323 від 18.11.2014 на суму 36176,42 грн., рахунку-фактури №1995 від 18.11.2014 на суму 31176,42 грн., бухгалтерської довідки про уточнення призначення платежу від 18.11.2014, Відповідачем було сплачено 36176,42 грн., в тому числі 5000,00 грн. в погашення заборгованості за видатковою накладною №1615 від 29.08.2013.

Факт надходження коштів представник Позивача усно підтвердив у судовому засіданні.

Тобто, в період розгляду справи сторонами було врегульовано спір щодо стягнення 5000,00 грн. основного боргу і предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, а тому суд доходить висновку, що провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Таким чином, сума основного боргу на момент прийняття рішення становить 25624,85грн.

Згідно з ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

"За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму."

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

"Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться."

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.»

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

"Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором."

Згідно з ч.1 ст.216 ГКУ:

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

"Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. "

Згідно з ч.1 ст.218 ГКУ:

"Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. "

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

"Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. "

Згідно з п.1 ст. 546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.5.3. Договору за порушення термінів оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми не сплаченого, але поставленого товару за кожний календарний день прострочення платежу.

Враховуючи порушення Відповідачем обов'язку поставки товару, Позивач просить стягнути з Відповідача 2528,16 грн. пені за період з 17.07.2013 по 29.03.2014.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, враховуючи вищевикладене, обґрунтовано просить стягнути 3% річних у розмірі 1193,56 грн. за період з 17.07.2013 по 09.10.2014 та 4536,62 грн. інфляційних за період з 01.08.2013 по 30.09.2014 відповідно до наданих розрахунків.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.

Щодо клопотання представника Відповідача, у якому останній просить суд, враховуючи часткове погашення боргу, розглянути можливість зменшення позовних вимог на суму 3% річних та інфляційних , розстрочення погашення боргу на 3 місяці рівними частинами, у зв'язку зі скрутним фінансовим та виробничим становищем Відповідача, суд зазначає таке.

Згідно з п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України:

"Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. "

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України:

"У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. "

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України:

"Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. "

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, Відповідачем не наведено жодних норм чинного законодавства, у тому числі й норм Господарського процесуального кодексу України, якими б було передбачено право суду зменшувати розмір 3% річних та інфляційних.

Згідно з п.6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Тобто, можливість суду відстрочити або розстрочити виконання рішення безпосередньо під час його прийняття прямо передбачена вищенаведеною статтею чинного ГПК.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України:

«При наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.»

У п.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2013 №6 "Про судове рішення" зазначено, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Таким чином, ст.121 ГПК в даному випадку використовується судом для визначення не порядку розгляду, а підстав надання відстрочки або розстрочки, оскільки такі підстави не передбачені п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.п.7.1, 7.2. п.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №6 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України":

"Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке.

7.1.2. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

7.2. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо."

У вищевказаному клопотанні Відповідач просить розстрочити погашення боргу на 3 місяці рівними частинами у зв'язку зі скрутним фінансовим та виробничим становищем останньому.

Разом з тим, Відповідачем не надано жодних належних та допустимих письмових доказів, які б підтверджували його складний фінансовий стан, не наведено конкретних обставин, що можуть ускладнити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що клопотання Відповідача про зменшення позовних вимог на суму 3% річних та інфляційних, розстрочення погашення боргу на 3 місяці рівними частинами задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 25624,85 грн. основного боргу, 2528,16 грн. пені, 4536,62 грн. інфляційних збитків та 1193,56 грн. - 3 % річних.

Відповідно до абз.5 п.4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями) зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Згідно з ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У п.4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, частина суми основного боргу в розмірі 5000 грн. була сплачена Відповідачем після подання Позивачем позову, що свідчить про обґрунтованість позову в цій частині, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу судовий збір в повному обсязі має бути покладений на Відповідача.

Одночасно, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10000,00 грн., пов`язані з розглядом даної справи

В обґрунтування даних витрат Позивачем надані договір-доручення про надання правової допомоги адвокатом №87/05/2014 від 19.09.2014, свідоцтво №2143/10 від 27.12.2002 про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер серія КС №086846 від 09.10.2014, платіжне доручення №590 від 22.09.2014 на суму 10000,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає належним чином обґрунтованою та співрозмірною суму витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних з розглядом даної справи, в розмірі 10000,00 грн., що підлягає стягненню з Відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення 5000 грн. 00 коп. основного боргу припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла" (вул.Паризької Комуни, 33, м. Борзна, Борзнянський район, Чернігівська область, 16400, ідентифікаційний код 03588301, поточний рахунок 26007010080861 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пако-Техніка" (юридична адреса: пр-т Червонозоряний, 119, м. Київ, 03039, адреса для листування: пр-т Науки, 54-б/214, м. Київ, 03083, ідентифікаційний код 30779340, поточний рахунок 26002201231200 в ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005) 25624 грн. 85 коп. основного боргу, 2528 грн. 16 коп. пені, 1193 грн. 56 коп. - 3% річних, 4536 грн. 62 коп. інфляційних, 1827 грн. 00 коп. на відшкодування судового збору та 10000 грн. 00 коп. на оплату послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21 листопада 2014 року.

Суддя І.В. Кушнір