Рішення

від 18.11.2014 по справі 920/1766/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.11.2014 Справа № 920/1766/14 За позовом: Державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" інституту рослинництва ім. В. Я. Юрьєва Національної академії аграрних наук України, с. Іванівка, Великописарівський район, Сумська область

до відповідача: Приватного підприємства "Агропром Рута", м. Суми

про стягнення 121 460 грн. 25 коп.

Суддя Зражевський Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: представник Єфіменко Л.І. довіреність б/н від 04.11.2014 року;

від відповідача: не з'явився;

За участю секретаря судового засідання Кас'ян А.О.

Суть спору : позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки б/н від 27.08.2013 року у розмірі 103 500 грн. 00 коп., 3309 грн. 16 коп. - 3% річних, 14651 грн. 09 коп. - інфляційних витрат, а також стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого судового спору в розмірі 2429 грн. 21 коп.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке повернуте на адресу господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4 3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу.

Представник позивача подав до суду клопотання № 316 від 18.11.2014 року в якому просить суд долучити до матеріалів справи копію довіреності № 27/08 від 27.08.2013 року на отримання гороху відповідачем та копію довідки державного реєстратора від 11.11.2014 року.

На підставі вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів даної справи надані позивачем документи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки зерна гороху врожаю 2013 року.

Позивачем на адресу відповідача на виконання умов договору поставки (б/н) від 27 серпня 2013 року згідно товарно-транспортних накладних №004081 від 27.08.2013 року та № 004083 від 30.08.2013 року поставило товар, а саме зерно гороху урожаю 2013 року у кількості 68,45 тон по ціні 2500,00 грн/тону на загальну суму 171 125грн.00коп.

Згідно умов договору, зокрема п. 5.3 вказаного вище договору: «Покупець здійснює оплату вартості Товару на розрахунковий рахунок Продавця протягом 5 банківських днів з дня відвантаження товару, притому 50% вартості протягом 2 банківських днів».

Виходячи з наведеної умови про порядок проведення розрахунку, відповідач повинен був сплатити на розрахунковий рахунок позивача повну суму заборгованості - 171 125.00грн. в термін до 06.09.2013року.

Як зазначає позивач, фактично розрахунки були проведені лише частково та несвоєчасно. Так, перераховано 34000.00 гривень - виписка банку від 30.08.13 р., 18625,00 гривень - виписка банку від 1.11.13 р., 15000,00 гривень - виписка банку від 05.11.13 р., копії яких додані до матеріалів справи.

Залишок заборгованості за поставлений горох станом на 30.09.2014 року складає 103500 грн. 00 коп.

До даного часу відповідачем зобов'язання по договору не виконані, розрахунки по сумі заборгованості не проведені, чим порушуються умови договору та фінансові інтереси позивача.

Відповідач визнає існування вказаної заборгованості, про що свідчить те, що сторонами підписано акт звірки розрахунків станом на 21.06.2014 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 103 500 грн. 00 коп. (копія акту додана до позовної заяви).

Згідно із статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України), яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 названого Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт поставки та отримання товару уповноваженою особою відповідача, повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: товарно-транспортними накладними № 004081 від 27.08.2013 року та № 004083 від 30.08.2013 року а також актом звірки розрахунків станом на 21.06.2014 року, які підписано представниками сторін за даним спором та скріплено їх печатками.

Таким чином, в порушення вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідач в супереч діючого законодавства, зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, не надав суду доказів сплати даної заборгованості та не надав обґрунтованого заперечення щодо позовних вимог, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за отриманий товар в розмірі 103500 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача 14651 грн. 09 коп. інфляційних збитків та 3309 грн. 16 коп. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 14651 грн. 09 коп. інфляційних збитків та 3309 грн. 16 коп. - 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобов'язань є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору у розмірі 2429 грн. 21 коп.

Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про судовий збір» статтями 44, 49, пунктом 4 статті 80 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агропром Рута" (40000, м. Суми, вул. Гагаріна, буд. 11, код 35799271) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" інституту рослинництва ім. В. Я. Юрьєва Національної академії аграрних наук України (42839, Сумська область, Великописарівський район, с. Іванівка, вул. Іванівська, буд. 1, код 00497727) 103500 грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки б/н від 27.08.2013 року, 3309 грн.16 коп. - 3% річних, 14651 грн. 09 коп. - інфляційних витрат та 2429 грн. 21 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.11.2014 року.

Суддя Ю.О. Зражевський