Рішення

від 12.11.2014 по справі 910/19652/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р.Справа № 910/19652/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Національного університету фізичного виховання і спорту України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Малтіспорт", м. Луганськ про стягнення 119321,19 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Малтіспорт" про стягнення заборгованості за договором оренди № 2879 в розмірі 96003,69 грн. та за. Договором про відшкодування вартості комунальних послуг та податку на землю № 12 в розмірі 23317,50 грн.

Розглянувши позовні матеріали Господарським судом міста Києва було встановлено, що юридичною адресою відповідача зазначено: 91047, м. Луганськ, вулиця Оборонна, 34А, корпус 1.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України № 28-р від 02.09.2014, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014 № 8-4166/14 та від 29.08.2014 № 8-4211/14, керуючись статтею 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведення антитерористичної операції", статтею 34 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначити, що розгляд господарських справ, підсудним господарським судам, розташованим в районі антитерористичної операції, здійснюються такими судами: господарських справ, підсудних господарському суду Луганської області - господарським судом Харківської області.

Ухвалою суду від 01.10.14р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

17.10.2014 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.11.2014 року від позивача надійшло клопотання (вх.№34634) про розгляд справи без участі представника позивача.

Суд, розглянувши клопотання позивача про розгляд справи без його участі, вважає його таким, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, а тому задовольняє його.

Представник позивача в судове засідання 12.11.2014 року не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання 12.11.2014 року не з`явився.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2014 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається згідно ст.75 ГПК України, за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

13.03.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ "АНТЕЙ МАЛТІСПОРТ" (відповідач) був укладений договір оренди № 2879 нерухомого майна, що належить до державної власності (зміни внесені 16.02.2007 за № 1, 26.03.2009 за № 2879/02, 01.04.2010 за № 2879/03, 03.08.2010 за № 2879/04, 31.10.2011 за № 2879/05, 27.12.2012 за № 2879/06, 05.07.2013 за № 2879/07, 16.09.2013 за № 2879/08) (далі - Договір оренди), загальною площею 192,0 кв. м, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1, приміщення першого поверху, що знаходиться на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України. Національний університет фізичного виховання і спорту України (позивач) виступав як Балансоутримувач цього майна. Майно передавалося в оренду з метою розміщення магазину спортивного одягу.

Згідно Договору № 2879/04 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 13.03.2006 р., орендна плата перераховується до державного бюджету та позивачу у співвідношенні 50% до 50 % щомісяця не пізніше 10 числа наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з п. 5.14. Договору оренди, в разі закінчення терміну дії Договору оренди (його розірвання), Відповідач зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна Позивачу на підставі акту передачі-приймання.

Термін дії Договору оренди (з урахуванням внесених до Договору оренди змін) встановлено до 13.06.2014 року включно.

Також, в силу вимог п. 5.8. Договору оренди, 07.06.2006 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір № 12 про відшкодування вартості комунальних послуг та податку на землю (далі - Договір про відшкодування), який регламентує умови відшкодування вартості комунальних послуг та сум податку на землю, наданих балансоутримувачем Орендарю у період дії Договору оренди.

Згідно п. 2.1. Договору про відшкодування, обов'язок Відповідача - оплатити балансоутримувачу (Позивачу) вартість наданих комунальних послуг та податок на землю у розмірі та терміни, що зазначені у Договорі про відшкодування.

Згідно п 5.1. Договору про відшкодування, у випадку несвоєчасної оплати вартості комунальних послуг та сум податку на землю. Відповідач виплачує пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми боргу за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Термін дії Договору про відшкодування встановлено до закінчення строку дії Договору оренди.

13 травня 2014 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Києву та відповідачем підписаний Договір № 2879/09 про припинення Договору оренди. Відповідно до п. 2 зазначеного Договору № 2879/09 Договір оренди № 2879 від 13.03.2006 р. вважається припиненим з 15 квітня 2014 р.

Згідно Акта приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1, 1 пов., від 15 квітня 2014 року, відповідач повернув майно орендодавцеві. Акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна погоджено позивачем (а.с. 27).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 059-653 (а.с. 28) про сплату заборгованості за договором оренди та договором відшкодування, яка становить 101953,54 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, борг перед позивачем за договором оренди та договором відшкодування не погасив, що й стало підставою для звернення останнього до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи заборгованість в сумі 119321,19 грн. за договором оренди та договором відшкодування відповідачем сплачена не була.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Факт належного виконання відповідачем своїх зобов'язань по існуючим договорам на теперішній час не підтверджується.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов укладених між сторонами договорів, позовні вимоги правомірні, обґрунтовані, доведені матеріалами справи та такі що підлягають задоволенню у розмірі 119321,19 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.ст.44-49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 179, 193, 216-217, 230, 283, 284, 285, 286 ГК України, ст. ст. 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 11, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44-49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Малтіспорт" (Фактична адреса: 03039, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, к. 1 , юридична адреса: 91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, б. 34-А, корпус 1, р/р 26000164327001 в КРУ КБ "Приватбанк" м. Київ, МФО 321842, код ЄДРПОУ 24730039) на користь Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, б. 1, р/р 31256201313510, 35228201013510 в ГУДКСУ в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 02928433) 96003,69 грн. суму заборгованості за договором оренди № 2879 від 13.03.2006р., 23317,50 грн. суму заборгованості за договором про відшкодування комунальних послуг та податку на землю від 07.06.2006 року № 12 та 2386,42 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2014 р.

Суддя Л.В. Шарко