Постанова

від 09.10.2014 по справі 804/13034/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 р. Справа № 804/13034/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпро» про накладення арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ :

Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпро» в якому позивач просить накласти арешт на кошти, що знаходяться в банку, обслуговуючого Товариство з обмеженою відповідальністю «Уніпро» (код за ЄДРПОУ 33874126) у розмірі податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 1489,33 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у відповідача існує податковий борг в сумі 1489,33 грн., що виник внаслідок не сплати відповідачем податків та зборів у строки та у розмірах, встановлених діючим законодавством, внаслідок чого просить накласти арешт на кошти, які знаходяться в банку, обслуговуючого Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніпро" (код за ЄДРПОУ 33874126) у розмірі податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 1489,33 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Просив розглянути справу без участі представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніпро" зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 20.12.2005 року, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до довідки Криворізької центральної ОДПІ ТОВ "Уніпро" на облік платників податків в податковому органі поставлено 20.12.2005 року №2515.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніпро" має податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 1489,33 грн., в т.ч. пеня - 1489,33 грн., який виник 20.06.2013р. в наслідок несвоєчасної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Криворізькою центральною МДПІ внаслідок несвоєчасної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які виникли згідно податкового повідомлення-рішення від 27.05.09 №0001171502/0, прийнятого на підставі акту перевірки від 27.05.09 №13998/132/1640/33874126 та податкового повідомлення-рішення від 11.11.09 №0003141502/0, прийнятого на підставі акту перевірки від 11.11.09 №3432/435/1640/33874126 (постанова ДОАС від 27.10.10 №2а-5872/10/0470) в автоматичному режимі було здійснено нарахування пені з податку на додану вартість, у розмірі 1489,33 грн.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року №804/16536/13-а по справі за позовом Криворізької центральної ОДПІ до ТОВ «Уніпро» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 1489,33 грн. - задоволено в повному обсязі.

Згідно даних УДАІ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області транспортні засоби за ТОВ «Уніпро» не зареєстровані.

Згідно листа - відповіді Криворізького гірничопромислового територіального управління від 20.06.14 №12-13/1216 технологічні транспортні засоби ТОВ «Уніпро» на обліку не перебувають.

Згідно листа - відповіді Управління Держкомзему у м. Кривий Ріг від 11.07.14 №4142/7 згідно з обліковими даними Державної статистичної звітності ТОВ «Уніпро» як землекористувач (землевласник) у правлінні не зареєстровані.

До банку платника були направлені інкасові доручення (розпорядження), які були повернені без виконання у зв'язку з відсутністю на поточних рахунках боржника грошових коштів.

Враховуючи викладене, слід зазначити, що за ТОВ "Уніпро" рахуються розрахункові рахунки, а саме: р/р 2600500018062 (українська гривня) філія АТ "Укрексімбанк", м.Кривий Ріг, МФО 305589; р/р 2600500018062 (російський рубль) філія АТ "Укрексімбанк", м.Кривий Ріг, МФО 305589.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Поняття податкового боргу, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, включає в себе грошове зобов'язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений Податкового кодексу України строк.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п.20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004р. затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків, який має несплачений податковий борг в сумі 1489,33 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів сплати податкового боргу в сумі 1489,33 грн. відповідачем не надано.

Водночас, позивачем надано докази відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, обслуговуючого Товариство з обмеженою відповідальністю «Уніпро» (код за ЄДРПОУ 33874126) у розмірі податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 1489,33 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова