Постанова

від 24.10.2014 по справі 804/9281/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2014 р. Справа № 804/9281/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» 09 липня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому з урахуванням уточнень просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002491501 від 08 травня 2013 року;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007761501 від 06 грудня 2012 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає безпідставним проведення перевірки ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ВЕГА ПРІМ» (код ЄДРПОУ 33669196) за березень 2011 року, з ПП «ТОПАЗ-96 (код ЄДРПОУ 24237155) за травень 2011 року, з ТОВ «ТЕЛ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34980310) за січень 2011 року, висновки якої є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області за результатти розгляду скарги платника податків є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, 20 жовтня 2014 року подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив позовні вимоги ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на підставі наказу № 656 від 16 серпня 2012 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ВЕГА ПРІМ» (код ЄДРПОУ 33669196) за березень 2011 року, з ПП «ТОПАЗ-96» (код ЄДРПОУ 24237155) за травень 2011 року, з ТОВ «ТЕЛ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34980310) за січень 2012 року за результатами якої складено акт № 3894/22/13472597 від 20 вересня 2012 року, яким встановлено наступні порушення:

- ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст.ст. 216, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та наступному продажу товарів (послуг), «нереальність» проведення господарських операцій між ТОВ «МФ «Рейнфорд» з ТОВ «Вега Прім» березень 2011 року, з ПП «ТОПАЗ-96» (код ЄДРПОУ 24237155) за травень 2011 року, з ТОВ «Тел-сервіс» (код ЄДРПОУ 34980310) за січень 2012 року та юридичну дефектність первинних документів, здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб;

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 4 177 401,00 грн. за 1 квартал 2011 року;

- п. 198.3 ст. 198 п. 201.4, ст.201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 730 314,00 грн. в т.ч. за березень 2011 року суму 1519 055,00 грн., за травень 2011 року суму 178 798,00 грн., за січень 2012 року на суму 32 461,00 грн.

На підставі акту № 3894/22/13472597 від 20 вересня 2012 року відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0007741501 від 06 грудня 2012 року, форми «Р», яким ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану варстіть із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1 738 430,25 грн., з яких: за основним платежем + 712 788,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 025 642,25 грн.;

- № 0007761501 від 06 грудня 2012 року, форми «Р», яким ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 4 187 402,00 грн., з яких: за основним платежем + 4 177 401,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби у Дніпропетровській області № 1883/10/10-25 від 26 квітня 2013 року було:

- скасовано податкове повідомлення-рішення № 0007741501 від 06 грудня 2012 року в частині застосування штрафної санкції у сумі 1 017 526,00 грн. та збільшено суму основного платежу на суму 1 017 526,00 грн., в іншій частині залишено вказане повідомлення-рішення без змін;

- залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0007761501 від 06 грудня 2012 року про збільшення ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4 177 402,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» оскаржувало:

- наказ № 656 від 16 серпня 2012 року виданий Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС;

- дії податкової інспекції щодо проведення перевірки та складання акту № 3894/22/13472597 від 20 вересня 2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських правовідносин з ТОВ «ВЄГА ПРІМ» за березень 2011 р., з ПП «ТОПАЗ - 96» за травень 2011 р., з ТОВ «ТЕЛ-СЕРВІС» за січень 2012 р.»;

- дії податкової інспекції щодо встановлення нікчемності правочинів ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» висновками та іншими положеннями акту № 3894/22/13472597 від 20 вересня 2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських правовідносин з ТОВ «ВЄГА ПРІМ» за березень 2011 р., з ПП «ТОПАЗ - 96» за травень 2011 р., з ТОВ «ТЕЛ-СЕРВІС» за січень 2012 р.».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі № 804/10570/13-а адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ № 656 від 16 серпня 2012 року, виданий Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС;

- визнано протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо проведення перевірки та скасування акту № 3894/22/13472597 від 20 вересня 2012 року.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності у контролюючого органу прав на початок проведення документальної перевірки без попереднього належного направлення на адресу позивача або особистого вручення посадовій особі позивача наказу про призначення перевірки, та постановою від 19 червня 2014 року у справі № 804/10570/13-а - постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у справі №804/10570/13-а в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу № 656 від 16 серпня 2012 року - скасував і в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовив, в іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у справі № 804/10570/13-а залишив без змін.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при винесенні постанови від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13, яка відповідно до вимог ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України, дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Суд приймає до уваги дану правову позицію Верховного Суду України та вважає, що висновки, викладені в акті перевірки № 3894/22/13472597 від 20 вересня 2012 року, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів, у зв'язку з чим такі висновки аналізуються судом як одне з джерел доказової бази при перевірці правильності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Також суд наголошує, що приписами статті 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку, встановленими законом. Тому процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність встановлення реальності правовідносин між ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» з ТОВ «ВЕГА ПРІМ», ПП «ТОПАЗ-96», ТОВ «ТЕЛ-СЕРВІС».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що операції між ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» з підприємствами ТОВ «ВЕГА ПРІМ», ПП «ТОПАЗ-96», ТОВ «ТЕЛ-СЕРВІС» не мали реального характеру, тобто встановлено відсутність об'єктів оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між тими суб'єктами господарювання, які склали такі документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається зі змісту акта № 3894/22/13472597 від 20 вересня 2012 року висновок податкової інспекції полягає у нереальності здійснення господарських операцій з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) між ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» з підприємствами ТОВ «ВЕГА ПРІМ», ПП «ТОПАЗ-96», ТОВ «ТЕЛ-СЕРВІС».

У зв'язку з чим суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями саме між вказаними в первинній документації суб'єктами правовідносин, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладання угоди та її здійснення.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання-передачу тих чи інших активів саме учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Доказами наявності таких обставин можуть бути документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо. Докази, що можуть використовуватися при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким передавався та приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановлювати, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу у порівнянні із задекларованим.

Також у такому разі варто встановлювати технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника (наявність виробничих потужностей, персоналу, субпідрядників тощо) та фактичного змісту операції (чи необхідні спеціальні навички персоналу для її вчинення, чи потрібні для цього власні або залучені засоби, час та спеціальна обстановка тощо).

Згідно положень статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт укладення угод та їх фактичне виконання.

Позивач під час розгляду справи не навів суду обставин за яких відбувалися укладення угод, зокрема щодо того в якому місці, за участю яких осіб, в який спосіб, у який проміжок часу це відбувалося, а також не надав доказів, які б підтверджували такі обставини та в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, у своєму клопотанні про розгляд справи в порядку письмового провадження представник позивача зазначив, що жодних додаткових доказів в обгрутнування власної правової позиції надати не може, усі наявні у ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» первинні документи долучені до матеріалів справи.

Отже, оскільки, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач встановив порушення позивачем норм чинного законодавства, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З огляду на викладену вище норму, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 94, 128, 155, 158-163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.Б. Ляшко