Рішення

від 19.11.2014 по справі 910/14003/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14003/14 19.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРДОБА АЕТ Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лифар»

про стягнення 39 914,48 грн.

судді: Пукшин Л.Г. - головуючий

Грєхова О.А.

Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Собко Л.В. - представник за довіреністю від 26.06.14

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 19.11.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРДОБА АЕТ Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лифар» про стягнення 39 914,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.03.2012 р. між сторонами було укладено договір поставки № 4170, на виконання якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 36435,13 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4170 від 02.10.2013. За доводами позивача, відповідач взяті за договором зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав не в повному обсязі, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 32 653,58 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді 3 % річних у розмірі 715,50 грн., інфляційних втрат у розмірі 4 016,39 грн. та пені - 2529,01 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.07.2014 порушено провадження у справі № 910/14003/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 06.08.2014.

У судове засідання, призначене на 06.08.2014, з'явився представник відповідача, який виконав вимоги ухвали суду, надав документи, що були долучені до матеріалів справи. Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та подав письмове клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою суду від 06.08.2014 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/14003/14 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 17.09.2014.

У судовому засіданні 17.09.2014 представник позивача подала документи на виконання вимог ухвали суду та заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої повідомила суд про погашення відповідачем основного боргу в частині 2 300,00 грн, а тому просить суд стягнути з відповідача основну суму боргу у розмірі 30 353,58 грн, 3 % річних у розмірі 715,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 016,39 грн. та пеню - 2529,01 грн.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Дослідивши вказану заяву, суд встанови що вона подана із дотримання норм ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та надати час для врегулювання спору мирним шляхом.

Клопотання судом було задоволено та оголошено перерву у судовому засіданні до 24.09.2014 р.

У судовому засіданні, призначеному на 24.09.2014, було оголошено перерву до 01.10.2014 представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 вирішено здійснити розгляд справи № 910/14003/14 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 справу № 910/14003/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пукшин Л.Г. (головуючий), Грєхова О.А., Стасюк С.В.

Ухвалою від 01.10.2014 колегією суду прийняти справу № 910/14003/14 до свого провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 05.11.2014.

31.10.2014 позивач через канцелярію суду подав клопотання про долучення документів, та заяву про зменшення позовних вимог. Зокрема, позивач зазначив, що на підставі договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 293 823,22 грн, а відповідачем було оплачено на суму 264 169,64 грн. Також позивач зазначив, що на момент подачі позову до суду борг відповідача перед позивачем складав 32 653,58 грн. За час розгляду справи, відповідачем ще було сплачено суму у розмірі 3 000,00 грн, а тому борг відповідача становить 29 653,58 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 715,50 грн., інфляційних втрат у розмірі 4 016,39 грн. та пені - 2529,01 грн.

У судовому засіданні 05.11.2014 представник позивача просила суд прийняти заяву про зменшення до розгляду.

Судом встановлено, що заява про зменшення позовних вимог подання з дотриманням вимог ст. 22 ГПК України а тому приймається судом до розгляду, а відтак, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідачем подано клопотання про відкладення, яке було судом задоволено та ухвалою суду від 05.11.2014 розгляд справи відкладено на 19.11.2014.

У судове засідання 19.11.2014 з'явилася представник позивача, позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0209106125836, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 10.11.2014. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

07 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРДОБА АЕТ Україна» (надалі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лифар» (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір № 62 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, надалі продукція, по цінам і в кількості, що погоджені сторонами і вказані в рахунку-фактурі, які після підписання сторонами стають невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1. договору вартість кожної окремої партії поставленої продукції вказана в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Оплата продукції здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 14 календарних днів з моменту поставки товару (п. 2.2. договору).

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, ТОВ«КОРДОБА АЕТ Україна» на виконання умов договору № 62 від 07.03.2012 поставило відповідачу продукцію на загальну суму 293 823,22 грн, що підтверджується видатковими накладними. Проте, відповідачем частково оплачено, а тому борг на момент подачі позову до суду становив 32 653,58 грн, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.2. договору оплата продукції здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 293 823,22 грн, що підтверджується видатковими накладними, завірені копії яких містяться в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.

Відповідачем було оплачено товар на суму 264 169,64 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, платіжними дорученнями, завірені копії яких містяться в матеріалах справи, а відтак борг становить на момент розгляду справи по суті 29 653,58 грн (293 823,22 грн - 264 169,64 грн).

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.2. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 29 653,58 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі29 653,58 грн.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 529,01 грн, 3 % річних у розмірі 715,50 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 016,39 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що в разі порушення строків оплати, згідно із п. 2.2. даного договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожний прострочення день.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 2 529,01 грн, 3 % річних у розмірі 715,50 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 016,39 грн, за розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договорами поставки.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лифар» (02091, м. Київ, вул.. Харківське шосе, буд. 144-В, ідентифікаційний код 30517866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРДОБА АЕТ Україна» (02154, м. Київ, проспект Возз'єднання, буд. 21, ідентифікаційний код 37450887) основну суму боргу у розмірі 29 653 (двадцять дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн 58 коп.; пеню в розмірі 2 529 (дві тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн 01 коп.; 3 % річних у розмірі 715 (сімсот п'ятнадцять) грн 50 коп.; інфляційні втрати у розмірі 4 016 (чотири тисячі шістнадцять) грн 39 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення 20.11.2014 р.

Судді Л.Г. Пукшин - головуючий

О.А. Грєхова

С.В. Стасюк