Рішення

від 13.11.2014 по справі 910/20275/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20275/14 13.11.14

За позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот"

до Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Кононенко О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 13 листопада 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

24 вересня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 17.09.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" (відповідач) заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання приміщення № 146 від 22.04.2013 року в сумі 94 397,94 грн. з них: основного боргу - 91 407,61 грн. (дев'яносто одна тисяча чотириста сім гривень 61 копійка) та пені - 2 990,33 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто гривень 33 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про відшкодування витрат на утримання приміщення № 146 від 22.04.2013 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив розрахунки по відшкодуванню витрат, пов'язаних із утриманням орендованого позивачем приміщення, внаслідок чого у відповідача, як Замовника, утворилась заборгованість перед позивачем, як Виконавцем, за вказаним правочином.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/20275/14, розгляд справи призначено на 03.06.2014 року.

21 жовтня 2014 року через канцелярію до суду від позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, оформлені клопотанням б/н від 21.10.2014 року, які долучено судом до матеріалів справи № 910/20275/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року розгляд справи, у зв'язку із нез'явленням представників відповідача в судове засідання відкладено до 13.11.2014 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2012 року між Фондом державного майна України (надалі - Орендодавець) та відповідачем (далі по тексту - Орендар) (разом - сторони) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 483 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір оренди), згідно умов п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення площею 32,4 кв.м., розташовані на першому поверсі за адресою: місто Київ, вулиця Артема, 73.

22 квітня 2013 року між позивачем (надалі - УДЦР або Виконавець або Повірений) та відповідачем (далі по тексту - УЦПН або Замовник або Довіритель) (разом - сторони) було укладено договір про відшкодування витрат на утримання приміщення № 146 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг) за п. 1.1. якого предметом Договору є відшкодування УЦПН на користь УДЦР витрат, що пов'язані з утриманням орендованого УДЦР приміщення за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 73, офіс 112, відповідно до договору оренди № 483 від 19.10.2012р.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги на загальну суму - 91 407,61 грн., однак Замовник послуги не оплатив, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором послуг в розмірі 91 407,61 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору щодо оплати послуг.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вже було встановлено судом, 19 жовтня 2012 року між Фондом державного майна України та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 483 за п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення площею 32,4 кв.м., розташовані на першому поверсі за адресою: місто Київ, вулиця Артема, 73.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору оренди Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду визначене Договором оренди майно, що підтверджується актом прийому-передачі б/н від 19.10.2012р. (копія акту в справі).

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

22 квітня 2013 року між сторонами укладено договір про відшкодування витрат на утримання приміщення № 146 згідно п. 1.1. якого предметом Договору є відшкодування УЦПН на користь УДЦР витрат, що пов'язані з утриманням орендованого УДЦР приміщення за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 73, офіс 112, відповідно до договору оренди № 483 від 19.10.2012р.

За п. 2.2. Договору УЦПН зобов'язується відшкодувати витрати УДЦР, що пов'язані із утримання приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження надання Виконавцем послуг за Договором та отримання їх Замовником між сторонами в період з листопада 2013 року по липень 2014 року було складено акти виконаних послуг до Договору №№: 23214, 24981, 2054, 3661, 5617, 7412, 9387, 11026 та 11998 на загальну суму 81 999,04 грн. (належним чином засвідчені копії актів містяться в матеріалах справи). Відповідні акти виконаних робіт підписані обома сторонами та скріплені печатками позивача і відповідача.

Також з матеріалів справи випливає, що Виконавець надіслав на адресу Замовника підписаний зі свого боку акт № 13887 на суму 9 408,57 грн. в оплату наданих останнім послуг в липні 2014 року, що підтверджується списком згрупованих відправлень за реєстр. № 053150978241, рекомендованим повідомлення про вручення поштової кореспонденції реєстр. № 0531512209276 та випискою про рух кореспонденції реєстр. № 0531512209276 (копії вказаних документів в справі).

Як стверджує позивач, а відповідачем не спростовано, відповіді на вказаний акт Замовник до Виконавця не надіслав, акту, без зазначення мотивування зауважень щодо такого не підписання, не підписав.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність доказів мотивованих зауважень з боку Замовника щодо не підписання акту № 13887 на суму 9 408,57 грн., що, по суті, свідчить про прийняття наданих Виконавцем послуг по Договору без зауважень в липні 2014 року, суд приходить до висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту надання Виконавцем Замовнику послуг за Договором на загальну суму 91 407,61 грн. /81 999,04 грн. + 9 408,57 грн./.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що розрахунки здійснюється УЦПН протягом 10 банківських днів з моменту оформлення рахунку шляхом перерахування суми, встановленої в платіжному документі, на розрахунковий рахунок УДЦР.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що Виконавець надсилав на адресу Замовника рахунки на оплату послуг по Договору, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштовх відправлень (копії повідомлень в справі).

Доказів сплати Замовником на користь Виконавця 91 407,61 грн. в оплату послуг за Договором згідно відповідних актів, в строк визначений Договором послуг, до суду не надано.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 25.09.2014р. та від 21.10.2014р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що доказів оплати послуг по Договору, станом на листопад 2014 року до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Виконавця про стягнення з Замовника боргу за Договором по оплаті послуг в розмірі 91 407,61 грн. /сума наданих та неоплачених послуг/.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За п. 4.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України.

За ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, за порушення Замовником взятих на себе зобов'язань за Договором щодо оплати наданих Виконавцем послуг, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 990,33 грн. пені.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 887,96 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" (ідентифікаційний код 35648068, адреса: 01025, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 10), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (ідентифікаційний код 01181765, адреса: 03179, м. Київ, просп. Перемоги, 15-й км), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 91 407,61 грн. (дев'яносто одна тисяча чотириста сім гривень 61 копійка), пені - 2 990,33 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто гривень 33 копійки) та судові витрати - 1 887,96 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім гривень 96 копійок). Видати наказ.

Копію даного рішення направити відповідачу по справі № 910/20275/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.11.2014р.

Суддя О.В. Котков