Постанова

від 17.11.2014 по справі 914/1149/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. Справа № 914/1149/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Кордюк Г.Т.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача-1 (скаржника) - Ящинський А.Л.

від відповідача-2 - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Електрон", б/н від 14.08.2014 року

на рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року (підписане 28.07.2014 року), cуддя Іванчук С.В.

у справі № 914/1149/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", м. Київ, в особі Закарпатської філії, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Електрон", м. Львів

до відповідача-2 Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша", м. Київ

про стягнення 26439,65 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року по справі №914/1149/14 позов Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Закарпатської філії задоволено повністю. Присуджено до стягнення на користь останнього 26439,65 грн. - страхового відшкодування, з яких: 21932,64 грн. - з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Електрон" та 4507,01 грн. - з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша".

Суд у рішенні, посилаючись на положення ст.ст.993, 1172, ч.2 ст.1187, ст.1188, ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст.22, 29, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.п.2.4, 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Фонду державного майна та зареєстрованої МЮУ 24.11.2003 року за №142/5/2092, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс-Електрон» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року по справі №914/1149/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до ТзОВ «Автотранс-Електрон». Зокрема, скаржник, посилаючись на звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу за №13050701 від 07.05.2013 року, вважає, що позивач має право на відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 30244 грн. без ПДВ (36293 грн. з ПДВ), відтак, оскільки винним у вчиненні адміністративного правопорушення визнано працівника ТзОВ «Автотранс-Електрон», а цивільно-правова відповідальність останнього застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Перша», шкода, встановлена наведеним вище звітом про оцінку, повинна відшкодовуватись страховиком товариства - відповідачем-2 в межах страхових полісів №АВ/6419538 та №АВ/6419553. Поряд з тим, вважає помилковим посилання суду на недостатність розміру страхового відшкодування для повного відшкодування завданої майнової шкоди, оскільки, розмір заподіяної шкоди не перевищує ліміти страхової відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи, які встановлені в страхових полісах №АВ/6419538 та №АВ/6419553.

Представник відповідача-1 (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив скасувати рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року по справі №914/1149/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до ТзОВ «Автотранс-Електрон».

Поряд з тим, 03.11.2014 року представник скаржника подав суду клопотання про продовження, в порядку ст.69 ГПК України, строку розгляду спору (вх.№01-05/5104/14).

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, зважаючи на те, що розгляд справи неодноразово відкладався (ухвали суду від 08.09.2014 року, від 22.09.2014 року, від 20.10.2014 року, від 03.11.2014 року) та представник скаржника був присутній у всіх судових засідання та надавав суду свої пояснення по суті. Разом з тим, слід зазначити, що розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року склад судової колегії змінено, відтак, розгляд справи №914/1149/14 розпочато заново, з огляду на що, розпочався і передбачений ст.69 ГПК України двомісячний строк розгляду спору.

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання (арк. справи 78 зворот том ІІ).

У відзиві на апеляційну скаргу за вих.№14-2/3066 від 04.09.2014 року позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Посилаючись на п.15 договору страхування №08-00/5050 та Додаток №1 до нього, відповідно до яких при визначенні суми страхової виплати у разі настання страхового випадку не враховується фізичний знос застрахованого транспортного засобу, позивач вказує на правомірність проведеної ним відповідно до умов договору страхування, страхової виплати в розмірі 48722,20 грн., відтак, вважає правильним рішення суду про стягнення шкоди в порядку регресу в повному обсязі.

Оскільки, явка представників позивача відповідача-2 не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача-1 (скаржника), розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

01.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", в особі Закарпатської філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто" (в тексті договору - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфрахт" (в тексті договору - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №08-00/5050, відповідно до п.17 якого, предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованими транспортними засобами, зазначеними в додатку №1 до договору.

Серед застрахованих транспортних засобів згідно переліку (додатку №1 до вказаного договору) є вантажний автомобіль марки "Volvo FM/FH-4X2T", державний номерний знак AO8057AT, номер кузова YV2ASWOA78B526268, 2008 року випуску.

Розмір зобов'язань страховика визначено у додатку №2 до договору №08-00/5050. Так, страхова сума щодо вказаного транспортного засобу становить 275000 грн.

14.04.2013 року на 127 кілометрі автодороги Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки "Renault Premium" (державний номерний знак BC3815AP) з напівпричепом SCHWARZMUELLER (державний номерний знак ВС6441ХХ) та застрахованого у ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", автомобіля марки "Volvo" (державний номерний знак АО8057АТ), з напівпричепом марки "Шмідт" (державний номерний знак ALL597HP). В результаті ДТП застрахованому автомобілю марки "Volvo" (д.н.з. АО8057АТ) спричинено технічні пошкодження.

17.04.2013 року ТзОВ "Інтерфрахт" звернулося до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

23.07.2013 року страховиком, відповідно до умов договору №08-00/5050, виходячи з ринкової вартості та вартості відновлюваного ремонту застрахованого транспортного засобу, що становить 61415,39 грн. без ПДВ, встановлених звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу №13050701 від 07.05.2013 року, враховуючи дані ремонтної калькуляції №9278 від 26.04.2013 року на суму 57266,34 грн. складено страховий акт №000009278 (0), згідно з яким сума страхового відшкодування становить 48722,20 грн. Як вбачається з наведеного страхового акту, вартість відновлювального ремонту, згідно калькуляції №9278 від 26.04.2013 року, складає 57266,34 грн., при цьому, згідно додатку №1 до договору №08-00/5050 при визначенні суми страхового відшкодування не враховується коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу.

Відтак, пунктом 2.9 страхового акту визначено, що на підставі умов договору, сума страхового відшкодування складає 57266,34грн. * 0,8508 - 0 грн. - 0 грн. = 48722,202072 грн.

На підставі вищевказаних документів, позивач здійснив страхувальнику - ТзОВ "Інтерфрахт" виплату страхового відшкодування в розмірі 48722,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №22302 від 25.07.2013 року (арк.справи 44 том І).

Під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 14.04.2013 року, автомобілем марки "Renault Premium" (д.н.з. BC3815AP) з напівпричепом SCHWARZMUELLER (д.н.з. ВС6441ХХ), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Електрон", керував водій товариства - громадянин Мигаль Володимир Степанович.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 16.05.2013 року у справі №460/1768/13-п встановлено, що 14.04.2013 року біля 21 год. 25 хв. на 127 кілометрі автодороги Київ-Чоп громадянин Мигаль Володимир Степанович, керуючи автомобілем марки "Renault Premium" (д.н.з BC3815AP) з напівпричепом SCHWARZMUELLER (д.н.з ВС6441ХХ), порушуючи п.п.10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, виїжджаючи з місця стоянки, не переконався що це буде безпечно і не створить перешкод чи небезпеку іншим учасникам руху, не надав перевагу автомобілю марки "Volvo" (д.н.з. АО8057АТ) під керуванням водія Супчук М.М., з напівпричепом марки "Шмідт" (д.н.з ALL597HP), який рухався по дорозі, в результаті чого відбулося зіткнення та автомобіль зазнав технічних пошкоджень. Громадянина Мигаля В.С. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 400 грн.

Як вбачається з наведеної постанови суду та протоколу про адміністративне правопорушення №618040 від 14.04.2013 року, громадянин Мигаль Володимир Степанович на момент ДТП працював водієм Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Електрон", цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Перша» (відповідача-2), що підтверджується страховими полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/6419538 та №АВ/6419553 від 18.04.2012 року.

У зв'язку з наведеним вище, 10.09.2013 року позивач, направив на адресу відповідача-2 заяву за вих.№14-2/2813, в якій просив сплатити в порядку регресу компенсацію в рахунок виплаченого страхового відшкодування в сумі 48722,20 грн.

Однак, відповідач-2 повідомив позивача, що ПрАТ "СК "Перша" прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 22282,55 грн., яка перерахована позивачу згідно платіжного доручення №6726 від 16.10.2013 року (лист за вих.№3242 від 07.10.2013 року).

06.11.2013 року позивач листом за вих.№14-2/2854 повідомив відповідача-2, що зараховані кошти в розмірі 22282,55 грн. є лише частиною, виплаченого страхувальнику страхового відшкодування та необхідність перерахування залишку регресного відшкодування.

У відповідь на що, відповідач-2 на адресу позивача направив лист за вих.№3782 від 03.12.2013 року, в якому повідомив про те, що у відповідності до ст.29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та полісів №АВ/6419538 і №АВ/6419553 від 18.04.2012 року, виконуючи взяті на себе зобов'язання провів розрахунок страхового відшкодування із врахуванням зносу, відповідно до якого до сплати підлягає сума у розмірі 22282,55 грн., відтак, виконав зобов'язання в повному обсязі, згідно ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи наведене вище, Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Електрон", працівником якого на момент вчинення ДТП був громадянин Мигаль В.С., визнаний винним у вчиненні даного адміністративного правопорушення, про стягнення в порядку регресу 26439,65 грн. страхового відшкодування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 ЦК України).

Винним у скоєнні ДТП визнано працівника відповідача-1, однак, як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ТзОВ «Автотранс-Електрон» застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Перша» (відповідача-2), що підтверджується страховими полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/6419538 та №АВ/6419553 від 18.04.2012 року. Слід зазначити, що у п.5 вказаних Полісів визначено нульовий розмір франшизи.

Згідно ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу , розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (С врз ) та величини ВТВ за формулою: У = Ср + См + Сс * (1 - Ез) + ВТВ, де Ср - вартість відновлювально-ремонтних робіт, См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, Сс - вартість складових (деталей, вузлів і агрегатів), що підлягають заміні під час ремонту, Ез - коефіцієнт фізичного зносу складових ТЗ та ВТВ - втрата товарної вартості. (п.п.2.4, 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року (у редакції наказу від 24.07.2009 №1335/5/1159) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395).

На підставі формули, вказаної у Методиці, враховуючи звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу №13050701 від 07.05.2013 року, калькуляцію №9278 від 26.04.2013 року та страховий акт №000009278 від 23.07.2013 року, місцевим господарським судом вірно визначено фактичну вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, що становить 26789,56 грн. (4964,19 + 2340,22 + 49961,93 * (1 - 0,61) + 0). Як зазначалось вище, у п.5 Полісів №АВ/6419538 та №АВ/6419553 від 18.04.2012 року визначено нульовий розмір франшизи. Ліміт страхової відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи по кожному полісі становить 50000 грн.

Оскільки, страховиком відповідача-1 перераховано позивачу страхове відшкодування не в повному обсязі (а саме: 22282,55 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6726 від 16.10.2013 року), відтак, місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Перша» на користь позивача 4507,01 грн. (26789,56 грн. - 22282,55 грн.)

Поряд з цим, статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).

Разом з тим, враховуючи ч.1 ст.1172 ЦК України, згідно якої, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, з ТзОВ «Автотранс-Електрон» підлягає до стягнення на користь позивача різниця між фактичним розміром шкоди, (48722,20 грн.) і страховим відшкодуванням, що підлягає до сплати відповідачем-2 (26789,56 грн.), яка становить 21932,64 грн.

З огляду на все наведене вище, враховуючи умови договору №08-00/5050 від 01.02.2013 року та полісів №АВ/6419538 і №АВ/6419553 від 18.04.2012 року, звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу №13050701 від 07.05.2013 року, калькуляцію №9278 від 26.04.2013 року та страховий акт №000009278 від 23.07.2013 року, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача 26439,65 грн. - страхового відшкодування, з яких: 21932,64 грн. - з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Електрон" та 4507,01 грн. - з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша".

Посилання скаржника на те, що сума страхового відшкодування не перевищує ліміти страхової відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи, які встановлені в страхових полісах №АВ/6419538 та №АВ/6419553 від 18.04.2012 року є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, страхове відшкодування по даних полісах проводиться на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно ст.29 якого, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу , розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Здійснення страхового відшкодування за Полісами №АВ/6419538 та №АВ/6419553 від 18.04.2012 року не може проводитись інакше, ніж це передбачено Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відтак, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підлягає до стягнення з ТзОВ «Автотранс-Електрон».

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачами протилежного не доведено.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року по справі №914/1149/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс-Електрон» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №914/1149/14 повернути до господарського суду Львівської області.

Повну постанову складено 19.11.2014 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Кордюк Г.Т.