Постанова

від 17.11.2014 по справі 922/2918/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року Справа №922/2918/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Деппі-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивач - Мазур В.В.;

відповідач - Чернявська О.О. (після перерви не з'явився)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3118Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2014 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Сервіс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю технічна компанія "НЕО", м. Харків

про стягнення 42593,57 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Пріоритет Сервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ ТК "НЕО" з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 42593,57 грн., з яких 35524,00 грн. - основного боргу, 4304,54 грн. - інфляційних, 2765,03 грн. - 3% річних; а також суму судового збору в розмірі 1827,00 грн. та 17400,00 грн. за послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 вересня 2014 року у справі №922/2918/14 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю.

ТОВ ТК "НЕО" з рішенням господарського суду першої інстанції в частині стягнення за послуги адвоката не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду в цій частині скасувати та прийняти нове рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, на його думку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вартість адвокатських послуг по даній справі не є завищеною і підлягає відшкодуванню в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядалась на умовах оголошення перерви в засіданні суду з 28 жовтня 2014 року до 09:30 години 17 листопада 2014 року.

Після перерви у судове засідання відповідач не з'явився.

Враховуючи те, що явка сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, вислухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом під час прийняття рішення, 17 серпня 2011 року між сторонами був укладений договір № 17/08/11 на виконання вогнезахисних робіт (надалі - договір), відповідно до умов якого, підрядник (ТОВ "Пріорітет Сервіс") зобов'язався виконати вогнезахисне оброблення (облицювання) металевих конструкцій повітроводів системи витяжної вентиляції В38, В39 з технічного поверху до виходу на покрівлю на об'єкті: "Багатофункціональний торгово-офісний центр з готелем, адміністративними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Трінклера, ріг Правди у м. Харкові" - для забезпечення межі вогнестійкості ЕІ 45 хвилин.

Сторонами були погоджені об'єм та вартість робіт, що необхідно виконати за договором та підписано додаток 1 до договору "Договірна ціна" у якому визначено вартість робіт на рівні 84624,00 грн.

Згідно п.1.4. договору відповідач зобов'язався прийняти та оплатити позивачу роботу в розмірах і в строки, вказані в договорі.

Перед початком виконання робіт, 31.08.2011 року, відповідач, на виконання п. 4.2. договору, перерахував позивачу аванс у розмірі 42000,00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою.

Відповідач 30.11.2011 року прийняв виконані роботи, що підтверджується Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року. Вартість виконаних робіт склала 84624,00 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору, відповідач зобов'язаний був оплатити виконані позивачем роботи протягом 3 банківських днів з моменту підписання Акту приймання виконаних робіт, тобто до 05.12.2011 р. включно.

Однак, відповідач не здійснив остаточний розрахунок та не оплатив повністю виконані позивачем роботи.

Таким чином, станом на 06.12.2011 року відповідач сплатив позивачу 42000,00 грн. із загальної вартості виконаних робіт 84624,00 грн.

Для досудового врегулювання спору, 22.10.2013 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 262 щодо погашення заборгованості за договором, в якій просив відповідача протягом 5 днів з моменту її отримання повністю оплатити виконані позивачем роботи.

У відповідь на зазначену претензію відповідач надіслав позивачу лист, у якому визнав наявність заборгованості перед ТОВ "Пріоритет Сервіс" у розмірі 42624,00 грн. та повідомив графік погашення заборгованості.

Однак, відповідач не дотримуючись цього графіку 12.12.2013 року перерахував позивачу лише 7100,00 грн. із загальної суми заборгованості.

Таким чином, на час звернення до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становила 35524,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На підставі наведених норм суду попередньої інстанції дійшов обґрунтованого, на думку судової колегії , висновку, що сума основного боргу у розмірі 35524,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, покладено обов'язок на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги зазначені норми законодавства, перевіривши розрахунки позивача інфляційних та 3% річних, місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача суму інфляційних втрат у розмірі 4304,54 грн. та суму 3% річних у розмірі 2765,03 грн.

Окрім того, судова колегія вважає, що суд попередньої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 17400,00 грн. за послуги адвоката. Тобто, задовольнив позов повністю.

Відповідач у скарзі не заперечує проти наявності у нього заборгованості перед позивачем, проте, заперечує проти суми відшкодування витрат на послуги адвоката і зазначає, що чинне законодавство України не зобов'язує суд стягувати витрати на адвокатські послуги в повному обсязі, якщо вони виглядають неспіврозмірними, навіть за умови підтвердження таких витрат документами первинного обліку.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначено господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписами статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що відшкодування витрат на послуги адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» закріплено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, в якому встановлюється порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо. При встановлені розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, а гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст. 30). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

Договори з адвокатами про надання послуг мають відповідати нормам глави 63 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, а також Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і Правилам адвокатської етики. У договорі про надання юридичних послуг відповідно до статті 180 Господарського кодексу України у будь-якому разі має бути погоджена ціна. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому Господарським кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за послуги вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до чинного законодавства України, розмір оплати за договором про надання юридичних послуг, а значить і розмір гонорару визначається угодою сторін.

Критерієм розумної обґрунтованості розміру гонорару є його відповідність комплексу факторів, зазначених у статті 28 Правил адвокатської етики, яка передбачає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Ще одним критерієм обґрунтованості суми гонорару, навіть не тільки суми гонорару, а розміру оплати послуг адвоката в цілому, є так звана "співрозмірність". Критерій співрозмірності розміру оплати послуг адвоката запроваджено Вищим господарським судом України у Роз'ясненні від 04.03.98р. №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", згідно якого, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Аналогічна позиція викладена у Інформаційному листі ВГСУ від 13.02.2002 р. № 01-8/155 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів" з наступними змінами та доповненнями.

Окрім цього, Пленумом Вищого господарського суду України у п.6.5 Постанови №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивач зазначає, що через невиконання відповідачем зобов'язань, ТОВ «Пріоритет сервіс» було змушено звернутися до за правовою допомогою до адвокатського бюро.

Чинним законодавством передбачено, що сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та Адвокатським Бюро "Прагнум" Віталія Бобриньова" підтверджуються договором 331-С-АБ про надання правової допомоги від 20.01.2014 р. та додатками до нього.

Згідно п. 7.1.2. договору 331-С-АБ про надання правової допомоги вартість правової допомоги розраховується відповідно до системи тарифів Бюро (додаток № 2 до договору про надання правової допомоги) та вказується в акті приймання послуг.

Згідно акту 2-АБ-МВ про надання-приймання послуг правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги від 20.06.2014 року, підписаним між позивачем та Адвокатським Бюро "Прагнум" Віталія Бобриньова" адвокатським бюро була надана позивачу правова допомога у розмірі 17400,00 грн.

Дана сума згідно платіжного доручення № 51 від 07.07.2014 року була сплачена позивачем Адвокатському Бюро "Прагнум" Віталія Бобриньова".

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати збитки, завдані таким невиконанням. За нормами ч. 2 ст. 224 ГК України, абз. 2 ч. 1 ст. 225 ГК України до таких збитків також відносяться додаткові витрати, понесені стороною внаслідок порушення зобов'язання винною стороною.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов правомірного висновку, що сума 17400,00 грн. за надані послуги адвоката не є завищеною і підлягає стягненню.

Стосовно твердження апелянта що розгляд справи відбувся за його відсутності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем було направлено копію позовної заяви з додатками ТОВ ТК «НЕО».

Окрім того, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення господарським судом.

Також, слід зазначити, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було ухвалою суду від 05.08.2014 року задоволено та відкладено розгляд справи.

Отже, розгляд справи здійснювався не в межах одного судового засідання, як про це стверджує відповідач.

Навпаки, судом першої інстанції було здійснено всі заходи для належного повідомлення учасників процесу про дату і місце судового розгляду, для створення умов для кожного учасника процесу в тому числі, відповідача, для можливості реалізації їх прав, зокрема, участі у розгляді справи та принципу змагальності сторін.

У той час як відповідач не навів достатніх об'єктивних непереборних причин неявки в судове засідання.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання та встановлений статтею 69 ГПК України двомісячний строк розгляду спору, суд розглянув позовну заяву без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що висновки, яких дійшов місцевий господарський суд у рішенні щодо задоволення позовних вимог в тому числі, в частині стягнення суми 17400,00 грн. за надані послуги адвоката є правомірними і доведеними матеріалами справи, тому підстави для його скасування та задоволення скарги відповідача відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2014 року у справі №922/2918/14 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 19.11.2014 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Пелипенко Н.М.