Постанова

від 20.11.2014 по справі 813/4772/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року № 813/4772/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Кіт Н.В.;

від відповідача - Задирака Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Далелонс-ЛТД» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

представник ТзОВ «Далелонс-ЛТД» звернувся в суд з позовом до ДПІ у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2014 року за №0000392201.

В подальшому, уточненням позовної заяви від 03.11.2014 року, було уточнено позивача - ТзОВ «Далелонс-ЛТД».

Позивач в позовній заяві стверджує, що висновки акта перевірки є суб'єктивними та не відповідають дійсності, оскільки ґрунтуються на власних суб'єктивних припущеннях контролюючого органу і в якості доказової бази спираються максимум на документи досудового розслідування (протоколи допиту, висновки експертиз, тощо), без рішень чи будь-яких інших висновків суду по таких обставинах. Крім цього, посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій (відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів), та висновок про те, що діяльність цих контрагентів не має правового підтвердження, також являється лише суб'єктивним припущенням контролюючого органу. Також, продовжує позивач, під час перевірки перевіряючим були надані усі необхідні первинні документи, що стосується господарської діяльності товариства з контрагентами, що перевірялися, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, договори, тощо.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що в акті перевірки зафіксовано, що в провадженні слідчого відділу ДПС у Львівській області перебуває кримінальна справа по обвинуваченню фізичних осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.205, ч.4 ст.358 КК України, та за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва шляхом придбання фірми, внаслідок чого державі заподіяно велику матеріальну шкоду. Досудовим слідством у кримінальній справі встановлено, що ряд фізичних осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, з метою прикриття незаконної діяльності здійснили перереєстрацію ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі» та впродовж 2011 року, з метою використання для фінансово-господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, здійснення документального оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів, організовували та здійснювали фіктивне підприємництво, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, використанні підроблених документів. Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно та є законними.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «ВКФ «Далелонс-ЛТД» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі», іншими суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року, ДПІ у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт від 30.05.2014 року за № 1111/22-01/23273930 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2014 року за №0000392201, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 219 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 218 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- підп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України внаслідок чого товариством завищено податковий кредит на загальну суму 10599 грн. 00 коп. та завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10381 грн. 00 коп. по операціях, які фактично не відбулися, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 218 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення податкового кредиту на загальну суму 10599 грн. 00 коп. та завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 10381 грн. 00 коп., то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагентів - ПП «Воллі», ТзОВ «Сталевий дім», ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «БТК Євробуд» та ТзОВ «Гарант- Буд- Сервіс».

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що господарські операції ТзОВ «Далелонс-ЛТД» з вищенаведеними контрагентами не мали реального характеру. Наявність у товариства документів, які відповідно до Податкового кодексу України, є необхідні для формування податкового кредиту - податкові накладні, не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних є недостовірними.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту.

При цьому, заниження податку на додану вартість на суму 218 грн. 00 коп. контролюючим органом визначалось як різниця між сумою податкового кредиту в розмірі 10599 грн. 00 коп. та сумою податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 10381 грн. 00 коп.

Як вбачається з акта перевірки, під час розрахунку суми податкового кредиту перевіряючими враховувались суми податку на додану вартість, сформовані за результатами господарських операціях з ПП «Воллі» та іншими контрагентами, а при визначенні податкових зобов'язань до їх складу не увійшли суми податку на додану вартість за послуги (роботи), виконані ПП «Воллі» та які не були в подальшому реалізовані.

Таким чином, саме сума податкового кредиту в розмірі 218 грн. 00 коп., сформована за результатом господарських операцій з ПП «Воллі», стала підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак судом дається оцінка лише господарським взаємовідносинам позивача та зазначеного контрагента.

Господарські операції з іншими контрагентами судом не досліджуються, оскільки такі не вплинули на збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

З тих самих причин судом не надається судом оцінка правий має на себе зобов'язання омірності формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Так, ТзОВ «Далелонс ЛТД» (замовник) та ПП «Воллі» (виконавець) 12.05.2011 року було укладено угоду на виконання ремонтних робіт за №5/11 відповідно до умов якої замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати ремонтно-реконструктивні роботи з матеріалів замовника кіоска за адресою вул.Ген.Чупринки, 61- кут вул.Моршинська.

В підтвердження виконання наведеної угоди позивачем надано акт прийому-здачі робіт від 29.06.2011 року та платіжне доручення за №106 від 30.06.2011 року.

В матеріалах справи наявний вирок Сихівського районного суду від 26.12.2012 року у справі №1319/5265/2012, яким директора ПП «Воллі» ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.2, 205 ч.2 (фіктивне підприємництво), 27 ч.2, 358 ч.4 КК України (використання завідомо підроблених документів).

Відповідно до ч.1 ст.205 КК України, фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Також, суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що у згаданому вироку не зазначено про відносини ПП «Воллі» з ТзОВ «Далелонс-ЛТД», оскільки за змістом наведеної норми, злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (в даному випадку ПП «Воллі») виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Окрім того, оскільки вищезгаданим вироком суду встановлено, що директор ПП «Воллі» ОСОБА_6 жодних фінансово-господарських документів не підписував, то надані позивачем первинні бухгалтерські документи та пояснення колишнього директора позивача не можуть підтверджувати реальність здійснення господарських операцій з даним контрагентом.

Таким чином, враховуючи те, що вироком суду встановлено фіктивність підприємницької діяльності контрагента позивача - ПП «Воллі», суд вважає, що господарські операції з ним не мали реального характеру та не створюють жодних правових наслідків, в тому числі не дають права на формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

З врахуванням того, що в процесі судового розгляду не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом ПП «Воллі», правомірним є висновок контролюючого органу про заниження податку на додану вартість на суму 218 грн. 00 коп., нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та, як наслідок, правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Далелонс-ЛТД» (код ЄДРПОУ 23273930), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Лазаренка, 7/47 в користь Державного бюджету України, 1644 грн. 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок) судового збору.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

4. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 листопада 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк