Ухвала

від 17.11.2014 по справі 522/3160/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/8995/14

Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.

Доповідач Доценко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Доценко Л.І.,

суддів - Заїкіна А.П., Гірняк Л.А.,

за участю секретаря - Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тантал-96» про захист прав споживачів, визнання не справедливими та частково недійсними умови договору, стягнення безпідставно набутого майна, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА :

25.02.2014 року ОСОБА_2, звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ «Ньюз Тревел», ТОВ «Тантал-96» про захист прав споживачів, визнання не справедливими та частково недійсними умови договору, стягнення безпідставно набутого майна, відшкодування моральної шкоди.

Позивач обгрунтовувала свої вимоги тим , що 21.11.2013 року між нею та ТОВ «Ньюз Тревел» (туроператор), від імені та за дорученням якого діє ТОВ «Тантал-96» (турагент) укладений попередній договір на туристичне обслуговування №21/11. В той же день між ОСОБА_2 та ТОВ «Ньюз Тревел» (туроператор), від імені та за дорученням якого діє ТОВ «Тантал-96» (турагент) укладений основний договір на туристичне обслуговування №21/11.

21.11.2013 року позивачка сплатила ТОВ «Ньюз Тревел» (туроператор) та ТОВ «Тантал-96» (турагент) 18830,00 грн., що підтверджується замовленням на бронювання туристичних послуг та платіжним дорученням №149 від 21.11.2013 р.

У замовленні (додаток №1 до договору) зазначений початок туру з 03.01.2014 року по 11.01.2014 року на ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Країна відпочинку - Болгарія.

Однак, з 28.12.2013 року син позивачки, ОСОБА_5, 2007 року народження, знаходився на амбулаторному лікуванні з діагнозом гострий бронхіт. ОСОБА_5 був призначений ліжковий режим до 05.01.2014 року та карантинний режим до 10.01.2014 року.

Позивачка зазначила, що з 02.01.2014 року вона зверталася до адміністрації готелю у Болгарії з проханням повернути грошові кошти за бронювання готелю з 04.01.2014 року по 11.01.2014 року. Адміністрація готелю переправила звернення ОСОБА_2 до ТОВ «Ньюз Тревел» (туроператора).

03.01.2014 року позивачка отримала відповідь від ТОВ «Ньюз Тревел» відповідно до якої було повідомлено, що її заявка анульована з 100% штрафом.

Позивачка зазначає, що вона не відмовлялася від подорожі, більш того вона просила туроператора перенести тур у зв'язку з хворобою її сина.

Враховуючи зазначене позивачка вважає п. 4.4 договору на туристичне обслуговування №21/11 від 21.11.2013 р. в частині «за відмову туриста від туру, що має бути здійснений у період травневих (з 26.04 по 10.05-05) новорічних та різдвяних свят (з 20.12 по 10-10.01) та у період виставок, ярмарок у країнах перебування туриста штраф за ануляцію складає: за відмову зроблену в період від 7 або менше. Або за не явку на рейс - 100% загальної вартості туристичних послуг» таким, що суперечить ст. 20 Закону України «Про туризм», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв'язку з чим таким, що повинен бути визнаний недійсним.

На підставі зазначеного позивачка просить стягнути солідарно з ТОВ «Ньюз Тревел» та ТОВ «Тантал-96» на свою користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 18830,00 грн.

Крім того, позивачка зазначає, що їй було завдано моральну шкоду через перенесений нервовий стрес та душевні страждання. Позивачка була змушена приїжджати до туристичної фірми, просити щоб їй повернули грошові кошти, які фірма отримала за невикористану нею туристичну подорож.

Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили задовольнити у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві.

Представник ТОВ «Ньюз Тревел», у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Представник ТОВ «Тантал-96» у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, просила суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел» (код ЄДРПОУ 83782884) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) неправомірно отримані грошові кошти у розмірі 141,75 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тантал-96» (код ЄДРПОУ 26507736) судові витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Рішення суду оскаржує представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання не справедливими та недійсними умов договору на туристичне обслуговування № 21/11 від 21.11.2013року та стягнення моральної шкоди , суд першої інстанції виходив з того, що підстав передбачених ст.ст.203,215,1167 ЦК України не вбачається.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення безпідставно набутого майна, суд першої інстанції виходив з того, що туроператор ТОВ « Ньюз Тревел» не надав у повній мірі послуги зазначені в договорі на туристичне обслуговування № 21/11 від 21.11.2013року, а саме не здійснив страхування позивача та її дітей у розмірі 141,75грн., які підлягають поверненню позивачу.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій (електронній) формі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.11.2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Ньюз Тревел» (туроператор), від імені та за дорученням якого діє ТОВ «Тантал-96» (турагент) був укладений попередній договір на туристичне обслуговування №21/11 та основний договір на туристичне обслуговування №21/11.

Згідно п. 1.1. договору турагент зобов'язується відповідно до заявки туриста на бронювання забезпечити надання комплексу туристичних послуг туристу (туристичний продукт), а турист зобов'язується на умовах даного договору прийняти та оплатити їх.

21.11.2013 року ОСОБА_2 сплатила ТОВ «Тантал-96» (турагент), яке діє від імені та за дорученням ТОВ «Ньюз Тревел» (туроператор), за надання комплексу туристичних послуг 18830,00 грн., що підтверджується замовленням на бронювання туристичних послуг та платіжним дорученням №149 від 21.11.2013 р. У замовленні ( додаток № 1) зазначений початок туру з 03.01.2014року по 11.01.2014року на ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Країна відпочинку - Болгарія. 28.12.2013року ОСОБА_6 захворів та знаходився на амбулаторному лікуванні з діагнозом гострий бронхіт.

Підписавши договори на туристичне обслуговування та здійснивши повну оплату за туристичні послуги, ОСОБА_2 підтвердила своє ознайомлення та згоду з умовами договорів.

Пунктом 3.2.5 укладеного договору на туристичне обслуговування від 21.11.2013 року встановлено право туроператора відмовити туристу у поверненні вартості туристичних послуг, сплачених за цим договором, але не використаних туристом у подорожі з його ініціативи чи вини, в тому числі в причини хвороби туриста, підтвердженої відповідними медичними довідками.

Згідно п. 6.16 договору на туристичне обслуговування від 21.11.2013 року турагент (туроператор) не несуть відповідальності по відшкодуванню матеріальних витрат туриста та оплачений турпродукт в разі неможливості здійснення туристом подорожі, перенесенні її на більш пізній термін чи призупинення туру.

Згідно п. 5.1 договору на туристичне обслуговування турист має право відмовитись від заброньованих туристичних послуг по цьому договору до дати початку туристичної подорожі за умови оплати туроператору суми штрафних санкцій, наведених в п.п. 5.3-5.7 цього договору.

Згідно п. 5.3 договору у випадку відмови або неможливості споживання туристом туристичних послуг з будь-яких причин турист оплачує санкції у визначеному порядку: при відмові від туристичної подорожі до її початку за 14 і менше днів штраф у розмірі 100 відсотків від повної вартості туру. Туроператор має право самостійно утримувати визначені штрафні санкції з коштів, які були оплачені туристом.

У відповідності до спірної частини п. 4.4. договору на туристичне обслуговування №21/11 від 21.11.2013 р. передбачено, що за відмову туриста від туру, що має бути здійснений у період травневих (з 26.04 по 10.05-05)новорічних та різдвяних свят (з 20.12 по 10-10.01) та у період виставок, ярмарок у країнах перебування туриста штраф за ануляцію складає: за відмову зроблену в період від 7 або менше. Або за не явку на рейс - 100% загальної вартості туристичних послуг.

Згідно п. 5.10 договору заява в письмовій формі про відмову туриста від туристичних послуг приймається турагентом до виконання відразу після отримання такої заяви.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що всі претензії туриста з питань ненадання чи неналежного надання замовлених послуг приймаються до розгляду лише в письмовому вигляді.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 02.01.2014року зверталась до адміністрації готелю у Болгарії з проханням повернути грошові кошти за бронювання готелю з 03.01.2014року по 11.01.2014року .

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку , що в матеріалах справи відсутнє підтвердження звернення ОСОБА_2, в порядку п. 5.10. та 8.1. з офіційною письмовою заявою до ТОВ «Тантал-96» (турагента) про відмову від туру або про перенесення туру на інший термін.

Статтею 215 ЦК України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 вищезазначеної статті ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частини 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що добровільне підписання ОСОБА_2 договору на туристичне обслуговування № 21/11 від 21.11.2013року свідчить про її повну згоду з його умовами, у тому числі із спірною частиною п.4.4, а тому вважати його незрозумілим та несправедливим нема підстав.

Відповідно до п. 2.2. договору на туристичне обслуговування №21/11 від 21.11.2013 року укладеного між сторонами спору, турагент за встановлену цим договором плату, відповідно до замовлення туриста, зобов'язується забезпечити бронювання та надання туристу комплексу послуг, а турист зобов'язується на умовах цього договору прийняти та оплатити турагенту вартість замовленого турпродукту. Всі грошові кошти, що надходять на рахунок турагента від туриста, з подальшим перерахуванням їх на рахунок туроператора, належить виключно туроператору та його партнерам, і дорівнені турагенту лише до повного розрахунку за надані послуги.

Згідно п. 1 договору на туристичне обслуговування №21/11 від 21.11.2013 року туристичний продукт (турпродукт) - комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що пропонується за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням, послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, тощо.

У пунктах 3.3.3. та 3.3.4 договору на туристичне обслуговування №21/11 від 21.11.2013 року визначено, що турагент від імені туроператора зобов'язаний забезпечити бронювання туристичних послуг відповідно до замовлення туриста та надати туристу посередницькі послуги з організації туристичної подорожі. За умови сплати вартості туристичного продукту туристом у строки встановленні даним договором для підтвердження статусу туриста, забезпечити туриста необхідними документами: ваучерами, страховими полісами, авіаквитками на авіарейси, квитками на інший вид транспорту, згідно з графіком відправлення за маршрутом, вказаним у замовленні.

Пунктом 3.3.6 зазначеного договору визначено обов'язок турагента від імені туроператора здійснити медичне страхування туриста на основі угоди між туроператором і страховими компаніями, якщо турист не є застрахованим до моменту підписання договору; при цьому, в разі якщо турист або вповноважена ним особа не поінформували турагента (туроператора) про наявність у туриста страхового полісу до моменту підписання договору, Турист зобов'язаний відшкодувати туроператору вартість оформлення відповідного страхового полісу; при цьому якщо до вартості туристичного продукту включені послуги страхування туриста, то турист підписанням договору розуміє і підтверджує свою згоду з тим, що ці послуги надають безпосередньо треті особи (страхові компанії) без участі турагента (туроператора) і в разі настання страхових випадків в процесі надання туристичних послуг правовідносини туриста зі страховими компаніями регулюються виключно до умов договору туриста з такими страховими компаніями без участі турагента (туроператора); турагент (туроператор) відповідає лише за правільність виписування (заповнення) страхового порлісу і передачу його туристу.

Судом першої інстанції на підставі листа ПрАТ «Європейське туристичне страхування» вих. №274 від 01.08.2014 року встановлено, що ТОВ «Ньюз Тревел» (туроператор) не виконало у повній мірі взяті на себе зобов'язання за договором про туристичне обслуговування №21/11 від 21.11.2013 року, а саме не здійснило страхування ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Так, відповідно до вищезазначеного листа ПрАТ «Європейське туристичне страхування» повідомило ОСОБА_2 про те, що 06.06.2012 року між ПрАТ «Європейське туристичне страхування» та ТОВ «Ньюз Тревел» укладено генеральний договір комплексного страхування подорожуючих за межами України №G06/12. За період з 01.12.2013 року по 01.08.2014 року відсутні дані про застрахованих осіб ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також відсутній не тільки страховий платіж, а й поліс за №0870325 від 09.12.2013 р. взагалі, зазначені особи не були передані на страхування до ПрАТ «Європейське туристичне страхування» і відповідно не є застрахованими.

Згідно додатку 3 до генерального договору №G06/12 від 06.06.2012 р. вартість послуг по проведенню страхування ОСОБА_2, ОСОБА_4, становить суму у розмірі 141,75 грн.

Як встановлено судом, ТОВ «Тантал-96», яке діє на підставі агентського договору з туроператором, ТОВ «Ньюз Тревел», укладеного 12.10.2011 року, за дорученням та від імені туроператора за винагороду здійснює посередницьку діяльність по укладенню договорів на туристичне обслуговування з третіми особами (туристами).

Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованим стягнення з ТОВ « Ньюз Тревел» на користь ОСОБА_2 безпідставно набутих грошових коштів за не проведене страхування у розмірі 141,75 грн., оскільки туроператор ТОВ «Ньюз Тревел» не надав у повній мірі послуги зазначені в договорі на туристичне обслуговування №21/11 від 21.11.2013 року, а саме не здійснив страхування позивачки та її дітей.

Відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Оскільки позивачем не доведено факт заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, в результаті дій або бездіяльності відповідачів, не надано підтвердження розрахунку моральної шкоди, тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що згідно п.2.2.5 договору турист зобов;язується оплатити фактично понесені турагентом ( туроператором) витрати у випадку відмови від даного договору до початку поїздки, однак відповідачі не надали доказів фактичних витрат, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки письмову заяву про відмову від туристичних послуг ОСОБА_2 до відповідачів не подавала.

Доводи апеляційної скарги про те, що умови п.4.4 договору на туристичне обслуговування є несправедливими та йдуть у супереч ст.20 Закону України « Про туризм», ст.614 ЦК України, ст.18 Закону України « Про захист прав споживачів» є неспроможніми, оскільки ОСОБА_2 добровільно підписала даний договір, повністю виконала свої зобов;язання за цим договором, сплативши вартість турпродукту, однак не з вини відповідачів, а за своєю волею не скористалась цим турпродуктом.

В апеляційній скарзі вказується на те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 1000гривень.

Колегія суддів не приймає до уваги дані доводи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В підтвердження сплати ТОВ «Тантал-96» суми у розмірі 1000,00 грн. за надання правової допомоги були надані оригінали угоди про надання правової допомоги №212 від 03.04.2014 року та квитанція №3381/11 від квітня 2014 року ( а.с.56-57).

З матеріалів справи вбачається, що правова допомога представника ТОВ «Тантал-96» включала: вивчення матеріалів справи, надання консультації, розробка правової позиції та складання письмового заперечення на позовну заяву, яке було подано до суду першої інстанції 14.04.2014 року ( а.с.37-41).

Враховуючи необхідність витрати часу для вислуховування клієнта, розробки правової позиції, вивчення законодавства, визначення із застосуванням правових норм, ознайомлення із судовою практикою, складання письмових заперечень та їх подання до суду, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із засад справедливості, добросовісності та розумності, та прийшов до висновку, що час достатній для надання правової допомоги повинен дорівнювати адекватному розміру, а саме 2-3 години.

Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати в Україні (встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VII) - 1218 грн. та приймаючи до уваги положення ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» час роботи адвоката становить 487 грн. 20 коп. за годину (1218*40%).

Згідно матеріалів справи вбачається, що за надання правової допомоги ТОВ «Тантал-96», адвокат отримала грошову винагороду у розмірі 1000,00 грн., у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що час який витратила адвокат за здійснення представницької діяльності в інтересах ТОВ «Тантал-96» не може ставитися під сумнів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.1, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Л.І. Доценко

Судді А.П. Заїкін

Л.А.Гірняк