Рішення

від 17.11.2014 по справі 910/20056/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20056/14 17.11.14

За позовомДержавного підприємства "Державний науково-інженерний центр систем контролю та аварійного реагування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергокомплект" простягнення 37650,49 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Сірош В.П. - представник від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Державний науково-інженерний центр систем контролю та аварійного реагування" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергокомплект" пені у розмірі 27108,35 грн та штрафу в сумі 10542,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/20056/14, розгляд якої призначено на 06.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 відкладено розгляд справи на 17.11.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов укладеного договору на створення (передачу) науково-технічної продукції № 41/07-19 (14-ВР) від 04.12.2007 не було здійснено у встановлений строк та у повному обсязі оплату виконаних робіт в сумі 150601,99 грн, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.11.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

04.12.2007 між Державним підприємством "Державний науково-інженерний центр систем контролю та аварійного реагування" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техенергокомплект" (замовник) підписано договір на створення (передачу) науково-технічної продукції № 41/07-19 (14-ВР) (далі - Договір).

Згідно умов вказаного Договору замовник доручає виконавцеві, а виконавець приймає на себе виконання роботи за темою: "Розроблення рекомендацій до проекту національної стратегії поводження з радіоактивними відходами" Роботи виконуються в рамках програми TACIS U4.03/04 і сервіс-контракту № WMS-UA-02/2006 від 28.04.2006 між Західним Консорціумом і TOB "Техенергокомплект".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 у справі № 16/520 задоволено повністю позовні вимоги Державного підприємства "Державний науково-інженерний центр систем контролю та аварійного реагування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергокомплект" та стягнуто з останнього 150601,99 грн заборгованості за Договором на створення (передачу) науково-технічної продукції № 41/07-19 (14-ВР) від 04.12.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 у справі № 16/520 встановлено, що позивач свої зобов'язання по договору №41/07-19 (14-ВР) від 14.12.2007 виконав належним чином, що підтверджується підписаними обома сторонами Актами здачі-приймання роботи на суму 96 822,91 грн, однак відповідач свій обов'язок щодо оплати як поетапно, так і в цілому вартості підрядних робіт по Договору не виконав.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем станом на момент розгляду даної справи рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 у справі № 16/520 не виконано, заборгованість з відповідача не стягнуто.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне положення передбачено сторонами в Договорі.

Факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений рішенням суду та по суті відповідачем не спростований. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними. Однак за розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вищенаведених положень, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 18096,36 грн.

В іншій частині вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 10542,14 грн задоволенню не підлягає, оскільки положення абзацу 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України (якими позивач обґрунтовує вказану позовну вимогу) до грошових зобов'язань не застосовуються. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2013 № 903/610/13, постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" від 01.07.2014 № 01-06/841/2014.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергокомплект" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, ідентифікаційний код 32848289) на користь Державного підприємства "Державний науково-інженерний центр систем контролю та аварійного реагування" (04213, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 64/56, ідентифікаційний код 24249112) пеню у розмірі 18096 (вісімнадцять тисяч дев'яносто шість) грн 36 коп. та 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн 06 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.11.2014

Суддя Ю.М. Смирнова