Рішення

від 17.11.2014 по справі 910/19939/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19939/14 17.11.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсоюз» простягнення 189366,08 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивача Власов Є.А. - представник від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсоюз» про стягнення 189366,08 грн, в тому числі основної заборгованості за договором поставки №ЧК-0132/ПО від 22.06.2013 у розмірі 91751,84 грн, пені у розмірі 12381,66 грн, 20% річних у розмірі 14957,52 грн, суми перерахунку вартості товару у розмірі 58714,33 грн, інфляційних втрат у розмірі 11560,73 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №ЧК-0132/ПО від 22.06.2013 в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15.10.2014.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 та 05.11.2014 розгляд справи відкладався на 05.11.2014 та 17.11.2014 відповідно.

В судове засідання, призначене на 17.11.2014, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав.

Суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03028, м. Київ, вулиця Велика Китаївська, будинок 10-А, офіс 201, на яку були відправлені ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі Спеціальним витягом є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.10.2014.

Як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплектсоюз» (покупець) було укладено договір поставки №ЧК-0132/ПО (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується забезпечувати виготовлення та передачу у власність покупця товару - будівельних матеріалів та комплектуючих до них (надалі - товар) - а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору покупець надає постачальникові письмову заявку на поставку партії продукції, в якій вказує перелік найменувань, асортимент та обсяг партії продукції, яка повинна бути поставлена. Після отримання заявки постачальником, постачальник виставляє рахунок-фактуру та складає специфікацію.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що допускається поетапна поставка товару згідно до заявок від покупця, кожна окрема партія поставляється в строк, що не перевищує 14 календарних днів з моменту погодження постачальником письмової заявки покупця та отримання передоплати, якщо інше не погоджено сторонами у графіку поставок та додатках до цього договору.

У відповідності до п.п. 4.1 - 4.3 Договору приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, визначеному чинним законодавством України. Під час здійснення приймання-передачі партії товару покупець або уповноважена ним особа зобов'язаний перевірити її відповідність вимогам щодо кількості, комплектності, якості та асортименту, які вказані у накладній, підписати ТТН, видаткову накладну. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент здійснення фактичного прийому товару покупцем після підписання покупцем видаткової накладної.

На виконання умов Договору протягом серпня-листопада 2013 року позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 172785,94 грн, що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 5.1 Договору сторони дійшли згоди про те, що вартість одиниці товару, яка поставляється за цим договором фіксується в рахунка-фактурах (або специфікаціях) та видаткових накладних, які видаються на кожну партію товару, що поставляється покупцеві за цим Договором.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що покупець здійснює 30% попередню оплату вартості кожної партії товару (якщо інше додатково не узгоджено сторонами в додатках), згідно рахунка-фактури, після письмового повідомлення про запуск рахунка-фактури в роботу та 70% після доставки товару на об'єкт.

При цьому, відповідно до п. 5.5 Договору остаточний розрахунок здійснюється покупцем не пізніше ніж протягом 21 календарного дня з дати поставки кожної партії товару .

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином виконано не було, а сплачено на рахунок позивача лише 81034,10 грн. Решта вартості поставленого товару оплачена відповідачем не була, у зв'язку з чим в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 91751,84 грн .

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 91751,84 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 12381,66 грн, інфляційні втрати у розмірі 11560,73 грн та 20% річних (нараховані на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України) у розмірі 14957,52 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що у випадку порушення покупцем п. 5.5, покупець на вимогу постачальника сплачує на користь останнього пеню від вартості неоплаченого товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення без обмеження будь-яким строком. Обов'язок по сплаті пені є безумовним, і у випадку прострочення постачальник самостійно має право утримувати суми пені з будь-яких коштів, що надходять від покупця, відповідно до цього Договору.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими.

Однак, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми пені, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем не враховано положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України , строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За здійсненим судом перерахунком, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 6169,38 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом, тобто у розмірі 11560,73 грн.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 6.8 Договору сторони встановлюють, що з першого дня прострочення оплати покупець зобов'язаний відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України сплачувати проценти. Розмір процентів 20% річних. Проценти нараховують на суму заборгованості незалежно від нарахування неустойки. Обов'язок по сплаті процентів є безумовним, і у випадку прострочення постачальник самостійно має право утримувати суми процентів з будь-яких коштів, що надходять від покупця, відповідно до цього договору.

Таким чином, оскільки відповідачем своєчасно не здійснено оплату за поставлений товар, а розмір процентів встановлено безпосередньо в Договорі (п. 6.8), вимоги позивача про стягнення з відповідача 20% річних у розмірі 14957,52 грн (нарахованих по 25.08.2014) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача суми перерахунку вартості товару (курсової різниці) суд відзначає таке.

За змістом п. 5.6.1 Договору в разі збільшення курсу гривні щодо євро, згідно курсу НБУ постачальник має право перерахувати вартість неоплаченого товару за наведеною в Договорі формулою.

Пунктом 5.6.2 Договору встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити курсову різницю згідно п. 5.6 шляхом оплати окремого рахунку-фактури. Термін оплати такого рахунку повинен становити не більше двох банківських днів з моменту отримання його від постачальника, і в будь-якому разі не більше семи банківських днів від дати надіслання такого рахунку-фактури на адресу покупця, зазначену у цьому Договорі, рекомендованим поштовим відправленням.

Отже, за умовами Договору виникнення у відповідача обов'язку сплатити на користь позивача суму курсової різниці (та строк виконання такого зобов'язання) зумовлений направленням позивачем на адресу відповідача відповідного рахунку-фактури.

Проте, позивачем рахунку-фактури на сплату курсової різниці неоплаченого товару за Договором поставки №ЧК-0132/ПО від 22.06.2013 надано суду не було.

Подані позивачем копії опису вкладення у цінний лист №0103027373936 та фіскального чека поштової установи самі по собі не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України як факту існування відповідного рахунку фактури, так і його відповідності умовам Договору.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми перерахунку вартості товару у розмірі 58714,33 грн задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсоюз» (03028, м.Київ, вулиця Велика Китаївська, будинок 10-А, офіс 201, ідентифікаційний код 38516262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі» (07600, Київська обл., Згурівський район, селище міського типу Згурівка, вул. Чкалова, будинок 135 А, ідентифікаційний код 32925902) заборгованість у розмірі 91751 (дев'яносто одна тисяча сімсот п'ятдесят одна) грн 84 коп., 20 % річних у розмірі 14957 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 11560 (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн 73 коп., пеню у розмірі 6169 (шість тисяч сто шістдесят дев'ять) грн 38 коп. та судовий збір у розмірі 2488 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн 79 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.11.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова