Рішення

від 03.11.2014 по справі 921/949/14-г/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2014 р.Справа № 921/949/14-г/16

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Барістранс" вул. Янтарна, 25, м. Запоріжжя.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімперія" вул. Дорошенка, 8-а, м. Тернопіль.

За участю представників сторін:

позивача: Не з'явився.

відповідача: Не з'явився.

Суть справи.

Ухвалою суду від 29.09.2014 року розгляд справи було відкладено, у відповідності до п.2 ст.77 ГПК України, на 20.10.2014 року на 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 20.10.2014 року розгляд справи було відкладено, у відповідності до п.2 ст.77 ГПК України, на 03.11.2014 року на 10 год. 00 хв.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Барістранс" вул. Янтарна, 25, м. Запоріжжя звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімперія" вул. Дорошенка, 8-а, м. Тернопіль про cтягнення заборгованості в сумі 34992 грн.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг згідно договору-заявки №122 від 18.09.2013 року.

В судове засідання представник позивача не з'явився.

20.10.2014 р. до матеріалів справи від позивача надійшов лист № без номера та без дати (вх. №18675 від 20.10.2014 р. згідно журналу вхідної кореспонденції по господарському суду Тернопільської області), в якому позивач просить суду розглянути справу без його участі, у зв'язку з тим, що ТОВ "Барістранс" не може направити уповноваженого представника.

В судове засідання відповідач, а також представник відповідача не з'явився.

Відповідач обґрунтований нормативно та документально підтверджений відзив на позов не подав, хоча судом було дотримано вимоги статті 64 Господарського процесуального кодексу України, своєчасно винесено і надіслано за вказаною в позовній заяві позивачем адресою відповідача: вул. Дорошенка, 8-а, м. Тернопіль ухвалу від 08.09.2014 року про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду 29.09.2014 року і необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду.

Повідомлення про вручення поштового відправлення, відправлене відповідачу 10.09.2014 року повернулось разом із конвертом з ухвалою від 08.09.2014 року про порушення провадження у справі до господарського суду Тернопільської області з довідкою відділення поштового зв'язку, в якій вказано причину повернення : "за закінченням терміну зберігання".

Як зазначається, зокрема, в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" № 670-2010-р від 15.03.2010 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві .

У відповідності до п. 11 Листа Вищого господарського суду України № n0006645-06 від 15.03.2007 року "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій; тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.11.2014 року місцезнаходження відповідача є: м.Тернопіль вул. Дорошенка, будинок 8 А.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи № 921/949/14-г/16 господарським судом Тернопільської області.

Крім того, відповідач будь-яких додаткових документів суду не надав, а тому згідно ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу відповідно до ст.81-1 ГПК України не проводилась за відсутності представників сторін.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

18 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоімперія", (надалі іменоване - "Експедитор"), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Барістранс" (надалі іменоване - "Перевізник"), з іншої сторони було укладено договір-заявку №122, згідно п.1.1. р.1 якого "Перевізник" зобов'язується доставити довірений йому "Експедитором" вантаж в назначений пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі ("Вантажоотримувачу"), а "Експедитор" зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно п.1.2. р.1 договору-заявки перевезення вантажів автомобілями, здійснюється "Перевізником" на підставі Договору - заявки, який подається "Експедитором" факсом або по електронній пошті (Договір - заявка вважається дійсним).

Пунктом 2.5. р.2 договору - заявки передбачено, зокрема, найменування вантажу: обладнання.

Згідно п.п.3.1.3. та 3.1.4. п..3.1. р.3 договору - заявки відповідно "Перевізник" зобов'язувався надати для перевезення справний автомобіль (в т.ч. причіп/півпричіп) в належному стані; забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно п.п.3.2.3. п.3.2. р.3 договору - заявки відповідно "Експедитор" зобов'язувався вчасно оплачувати транспортні послуги, надані "Перевізником".

Згідно п.4.1. та п.4.2. р.4 договору - заявки відповідно вартість фрахта автомобіля: 2400 євро ; "Експедитор" сплачує "Перевізнику" вартість фрахта автомобіля та інші платежі, передбачені даним Договором - Заявкою, на протязі 7-10 днів після отримання оригіналів документів (оригінал рахунку, акту виконаних робіт, СМR).

У відповідності до п.6.1. р.7 договору - заявки №122, даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

До матеріалів справи від позивача надійшов лист № без номера та без дати (вх. №18675 від 20.10.2014 р. згідно журналу вхідної кореспонденції по господарському суду Тернопільської області), в якому позивач, зокрема, зазначає, що між ТОВ "Барістранс" та ТОВ "Автоімперія" не укладалося додаткових угод та додатків до договору №122 від 18.09.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання взятих зобов'язань за договором - заявки №122 від 18.09.2013 року здійснив перевезення товару по маршруту Unna (Німеччина) - Верхньодніпровськ (Україна) автопоїздом держ. №АР8599СІ/АР3232ХР. 02.10.2013 р. товар був доставлений, що підтверджується підписом уповноваженої особи "Вантажоотримувача" та відбитком печатки "Вантажоотримувача" на GMR №0583054.

У відповідності до умов договору - заявки, позивач Листом №7 від 21.01.2014 р. повторно направив рахунок - фактуру №СФ-0000084 від 02.10.2013 р. та акт здачі - прийняття робіт №ОУ-0000084 від 02.10.2013 р. (з сумою 26000,91 грн., яка нарахована відповідно до існуючого на той час курсу НБУ) та оригінал СМR №0583054 відповідачу, що підтверджується належним чином засвідченими копіями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, опису вкладення та фіскального чеку №9200 від 21.01.2014 р. Даний лист повернувся 26.02.2014 р. на адресу позивача з довідкою відділення поштового зв'язку, в якій вказано причину повернення : "за закінченням терміну зберігання".

27.03.2014 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № без номера від 26.03.2014 р. про сплату 34992 грн заборгованості (2400 Євро х 14,58 грн), що підтверджується належним чином засвідченими копіями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, опису вкладення та фіскального чеку №0003251 0003344 від 27.03.2014 р. Однак претензія повернувся на адресу позивача з довідкою відділення поштового зв'язку, в якій вказано причину повернення : "за закінченням терміну зберігання".

Як зазначено у позовній заяві станом на 17 липня 2014 року оплата наданих послуг відповідачем не виконана.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року , який набрав чинності з 1 січня 2004 року зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А відтак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив господарське зобов'язання щодо оплати наданих послуг по договору - заявки №122 від 18.09.2013 року та не оплатив позивачу надані послуги на загальну суму 2400 Євро. Доказів на підтвердження протилежного відповідачем не подано, а судом не здобуто.

Курс гривні станом на 26.03.2014 р. (день складання претензії) становить 14,58 грн. за один євро, що підтверджується витягом з офіційного сайту Національного Банку України, який долучений позивачем до матеріалів справи.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України відповідно кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач заборгованість в сумі 2400 Євро позивачу не повернув. Позивач просить суд стягнути з відповідача 34992 грн заборгованості, що є гривневим еквівалентом 2400 Євро, що є правом позивача та не суперечить нормам чинного законодавства.

А відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 34992 грн заборгованості підлягають до задоволення, як такі , що не суперечать нормам чинного законодавства, умовам договору та неоспорені відповідачем.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімперія" вул. Дорошенка, 8-а, м. Тернопіль., ідентифікаційний код 34905376, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барістранс" вул. Янтарна, 25, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 31823808:

- 34992 грн. заборгованості,

- 1827 грн. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 10 листопада 2014 року.

Суддя С.О. Хома