Рішення

від 11.11.2014 по справі 910/15354/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15354/14 11.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Агрокомбінат "Калита" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ металів" про стягнення 72 249,16 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Рущак К.М. (дов. б/н від 08.07.2014 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Агрокомбінат "Калита" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ металів" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 69 337,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки металопрокату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 року порушено провадження у справі № 910/15354/14 та призначено справу до розгляду на 04.09.2014 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року справу № 910/15354/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/15354/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 09.10.2014 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/15354/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/15354/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року.

09.10.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви, представник позивача просить стягнути з відповідача 69 337,01 грн. основного боргу, 2 565,46 грн. збитків від інфляції та 346,69 грн. 3 % річних.

Представник відповідача в судове засідання 09.10.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 04.09.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 09.10.2014 року представник позивача підтримав подану заяву про збільшення позовних вимог позовних вимог.

Відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої 09.10.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

Згідно з статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі, у судовому засіданні 09.10.2014 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.11.2014 року.

06.11.2014 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2014 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 11.11.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 154 на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові. Факт отримання відповідачем ухвал суду, підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про врученнями поштового відправлення.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ металів" виставлено Публічному акціонерному товариству "Агрокомбінат "Калита" рахунок-фактуру № СФ-0002480 від 22.05.2014 року на суму 9 444,84 грн. та рахунок-фактуру № СФ-0002579 від 27.05.2014 року на суму 200 040,00 грн.

Позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 209 484,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 573 від 23.05.2014 року на суму 9 444,84 грн. та № 625 від 28.05.2014 року на суму 200 040,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 140 147,83 грн., що підтверджується видатковою накладною № СМ-0000368 від 28.05.2014 року на суму 9 204,60 грн. та видатковою накладною № СМ-0000382 від 30.05.2014 року на суму 130 943,23 грн.

Так, згідно видаткової накладної № СМ-0000368 від 28.05.2014 року позивачу відповідачем було поставлено товар:

- Труба ДУ 15*2,5 (6м) - 320,00 кг.

- Труба ДУ 20*2,5 (6м) - 115,00 кг.

- Уголок 50*4 - 445,00 кг.

Згідно видаткової накладної № СМ-0000382 від 30.05.2014 року позивачу відповідачем було поставлено товар:

- Лист 0,55*1000*2000 оц. - 7.200 т.

- Проволока ф 4 оц. - 2.022 т.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання щодо поставки металопрокату виконав частково на суму 140 147,83 грн., що є меншим за передоплату на суму 69 337,01 грн.

Листом № 262 від 23.06.2014 року, позивач просив відповідача повернути грошові кошти у розмірі 69 337,01 грн., у зв'язку з тим, що продукція не була вчасно доставлена позивачу.

Листом № 1 від 24.06.2014 року відповідач підтвердив свої зобов'язання що повернення грошових коштів в розмірі 69 337,01 грн. зазначив, що не має можливості перерахувати зазначену грошову сумі позивачу. Зобов'язався повернути грошові кошти в розмірі 69 337,01 грн. до 31.07.2014 року.

Листом № 283 від 04.07.2014 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 69 337,01 грн. у строк до 07.07.2014 року.

Однак відповідач не повернув грошові кошти сплачені позивачем. У зв'язку з чим, позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт оплати позивачем платіжними дорученнями № 573 від 23.05.2014 року та № 625 від 28.05.2014 року виставлених відповідачем рахунків-фактур № СФ-0002480 від 22.05.2014 року, № СФ-0002579 від 27.05.2014 року та поставка товару, згідно видаткових накладних № СМ-0000368 від 28.05.2014 року, № СМ-0000382 від 30.05.2014 року свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин.

Поставка товарів відповідачем, прийняття товару позивачем та оплата його вартості свідчить про виникнення між сторонами відносин, які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі укладеного між сторонами Договору у відповідача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у позивача прийняти товар та оплатити його вартість.

Судом встановлено, що позивачем підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур № СФ-0002480 від 22.05.2014 року, № СФ-0002579 від 27.05.2014 року сплачено на рахунок відповідача 209 484,84 грн., згідно платіжних доручень № 573 від 23.05.2014 року та № 625 від 28.05.2014 року. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо поставки металопрокату виконав частково на суму 140 147,83 грн. У зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 69 337,01 грн.

Окрім того, факт не повернення грошових коштів за поставку товару не в повному обсязі не заперечується й відповідачем в своїй відповіді, згідно листа № 1 від 24.06.2014 року, але, як повідомляє відповідач, не може повернути борг у зв'язку з браком грошових коштів.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Докази поставки спірного товару на всі перераховані позивачем відповідачу грошові кошти матеріали справи не містять.

Відповідно до норми частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Згідно частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 69 337,01 грн. або поставки товару на всі перераховані позивачем кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 2 565,46 грн. збитків від інфляції та 346,69 грн. 3 % річних.

Згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом пункту 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 2 565,46 грн. збитків від інфляції та 346,69 грн. 3 % річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Агрокомбінат "Калита" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ металів" підлягають частковому задоволенню в розмірі 69 337,01 грн.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Агрокомбінат "Калита" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ металів" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 154, ідентифікаційний код 38615573) на користь Публічного акціонерного товариства "Агрокомбінат "Калита" (07420, Київська обл., Броварський район, селище міського типу Калита, вул. Червоноармійська, буд. 14, ідентифікаційний код 00857290) заборгованість у розмірі 69 337 (шістдесят дев'ять тисяч триста тридцять сім) грн. 01 коп. та судовий збір у розмірі 1 753 (одна тисяча сімсот п'ятдесят три) грн. 36 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2014 року

Суддя С.В. Стасюк