Рішення

від 11.11.2014 по справі 911/4302/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа № 911/4302/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "УТБ",

01042, м. Київ, вул. Філатова, буд. 10-А, офіс 2/6

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Бізнес Центр",

65000, Одеська обл., м. Одеса, Приморський р-н, вул. Сонячна, буд. 5, офіс 30

про стягнення 5 007,25 грн.

за участю представників:

позивача - Баякіна О.О. (довіреність від 08.04.2014, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "УТБ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Бізнес Центр" (далі - відповідач) про стягнення 5 007,25 грн., з яких: 3 937,26 грн. основного боргу, 665,53 грн. пені та 404,46 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договорами поставки від 31.08.2012 № 385/15В та від 31.08.2012 № 387/20В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.10.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.10.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22556/14 від 20.10.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2014.

У судове засідання 21.10.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи відкладено на 11.11.2014.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19404122 станом на 07.10.2014 судом встановлено місцезнаходження відповідача: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Красовського, буд. 16.

Згідно з частиною 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Під час прийняття позовної заяви до розгляду судом встановлено, що вказану позовну заяву подано з додержанням правил підсудності та порушено провадження у даній справі.

Згідно з відомостями Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 19498042 станом на 24.10.2014, судом встановлено місцезнаходження відповідача - 65000, Одеська обл., м. Одеса, Приморський р-н, вул. Сонячна, буд. 5, офіс 30.

Відповідно до частини 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Відтак, зміна підсудності в процесі судового розгляду справи не є підставою для передачі справи до іншого суду, відповідно до вимог частини 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 24936/14 від 10.11.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 11.11.2014 представник позивача підтримав позов у повному обсязі, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Неподання відзиву на позовну заяву і нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.11.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "УТБ" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Бізнес центр" (далі - покупець) укладено договори поставки від 31.08.2012 № 385/15В (далі - Договір 1) та від 31.08.2012 № 387/20В (далі - Договір 2), (далі разом - Договори), відповідно до умов яких, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договорами, та відповідно до замовлень покупця, поставляти товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договорами, приймати товар і оплатити його вартість, за цінами, визначеними в Специфікації (пункти 1.1. Договорів).

Згідно з пунктами 1.4. Договорів, товар вважається поставленим у разі підписання сторонами товарної накладної.

Відповідно до пунктів 4.1 Договорів, постачальник зобов'язаний постачати товар за цінами, погодженими сторонами в Специфікації з врахуванням знижок, відповідно до умов Договорів (копія Специфікації наявна в матеріалах справи).

Пунктами 8.1. Договорів передбачено, що оплата здійснюється у розмірі вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в Договорах.

Договори набувають чинності з дати їх підписання та скріплення печатками сторін та діють до 31.12.2012 (пункти 12.1. Договорів).

Сторонами підписано Додаткову угоду від 31.08.2012 № 1 до Договору 1 та Додаткову угоду від 31.08.2012 № 1 до Договору 2 (далі - Додаткові угоди), відповідно до пунктів 1, 3 яких сторони погодили, що оплата першої поставки товару нового асортименту здійснюється протягом 44 банківських днів з дати, що вказана в накладній. Відстрочка оплати за кожну партію товару становить до 44 банківських днів, починаючи з дати, що вказана в накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договорів, поставив відповідачу товар на суму 12 614,16 грн., що підтверджується наданими разом з позовною заявою в матеріали справи видатковими накладними: від 24.09.2012 № 75 на суму 5 585,90 грн., від 24.09.2012 № 76 на суму 4 054,68 грн., від 07.12.2012 № 956 на суму 1 856,40 грн., що підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Відповідач, за довіреністю від 07.12.2012 № 13684, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених видаткових накладних та довіреності, а їх оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з поставок товару.

Відповідачем здійснено часткове повернення позивачу товару, який отримано ним за Договором 2, що підтверджується накладною на повернення від 23.07.2014 № 431 на суму 1 276,56 грн., що підписана уповноваженими представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін. Копія накладної додана до матеріалів справи.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних, що складені ним на господарські операції з поставок товару за спірними видатковими накладними.

Податкові накладні, що надані позивачем, складено у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як докази того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

Згідно з наданою позивачем до матеріалів справи банківською довідкою від 21.10.2014 № 151/12-5018 за весь період спірних правовідносин з відповідачем, судом встановлене перерахування коштів відповідачем позивачу за Договорами у розмірі 7 400,34 грн.

Відтак, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 18 657,91 грн. - різниця між вартістю поставленого товару, вартістю товару, що повернений та розміром часткових оплат.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні та довіреність - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, накладну на повернення товару - у якості письмового доказу повернення частини спірного товару і, відтак, зменшення розміру грошового зобов'язання відповідача за Договорами, банківську довідку - у якості письмового доказу для встановлення відсутності перерахувань у повному обсязі відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості.

Докази повної оплати товару за Договорами у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3 937,26 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, отже, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі пунктів 11.6. Договорів, заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 665,53 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 11.6. Договорів, за порушення строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до розрахунку суми пені, який додано до позовної заяви, вимога про стягнення пені заявлена позивачем за період з 19.09.2013 до 19.09.3014. Судом встановлено, що позивач неправильно визначив період нарахування пені, з наступних підстав.

Згідно з умовами Договорів, відстрочка оплати за кожну партію товару становить до 44 банківських днів, починаючи з дати, що вказана в накладній.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте, законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 04.12.2012 у справі № 17/034-11.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

За результатами аналізу Договорів, судом встановлено, що сторонами не погоджено збільшення періоду нарахування пені, порівняно з тим, що передбачений законом, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Відтак, у позивача відсутні правові підстави для збільшення періоду нарахування пені.

Відтак, з урахуванням умов Договорів, судом встановлено правильні періоди нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання - за видатковими накладними від 24.09.2012 - з 26.11.2012 до 23.05.2013, за видатковою накладною від 07.12.2012 - з 12.02.2013 до 11.08.2013.

Вказані періоди не відповідають тому періоду, стягнення пені за який заявлено позивачем.

З урахуванням вищезазначеного та відсутністю підстав у суду для виходу за межі позовних вимог, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 665,53 грн. задоволенню не підлягає.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 404,46 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що позивачем вказану позовну вимогу нараховано надмірно, що пов'язане з неправильним визначенням початку періоду нарахування, у зв'язку з чим, позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 397,78 грн.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3 937,26 грн. та 3 % річних у розмірі 397,91 грн. підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення 665,53 грн. пені та 6,55 грн. 3 % річних задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Бізнес Центр" (65000, Одеська обл., м. Одеса, Приморський р-н, вул. Сонячна, буд. 5, офіс 30, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35115285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "УТБ" (01042, м. Київ, вул. Філатова, буд. 10-А, офіс 2/6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38238343) 3 937 (три тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн. 26 коп. основної заборгованості, 397 (триста дев'яносто сім) грн. 91 коп. 3 % річних та 1 581 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн. 78 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 17.11.2014.

Суддя С.О. Саванчук