Рішення

від 17.11.2014 по справі 911/4477/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. Справа № 911/4477/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/4477/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "УТБ", ідентифікаційний код: 38238343, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Філатова, буд. 10-А, оф. 2/6,

до товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2", ідентифікаційний код: 35231874, місцезнаходження: 09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Леніна, буд. 22,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Баякіна О.О., яка діє на підставі довіреності від 08.04.2014 року б/н;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "УТБ" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки від 18.09.2012 року за № 965 у вигляді основного боргу в сумі 114657,74 грн. (сто чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім гривень 74 коп.), пені в сумі 4947,56 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сорок сім гривень 56 коп.), 3-х процентів річних у сумі 593,70 грн. (п'ятсот дев'яносто три гривні 70 коп.) та судовий збір в сумі 2403,96 грн. (дві тисячі чотириста три гривні 96 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором поставки від 18.09.2012 року за № 965 з оплати отриманого товару, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 114657,74 грн. (сто чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім гривень 74 коп.), пені в сумі 4947,56 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сорок сім гривень 56 коп.), 3-х процентів річних у сумі 593,70 грн. (п'ятсот дев'яносто три гривні 70 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2014 року порушено провадження у справі № 911/4477/14, розгляд якої призначено на 17.11.2014 року.

17.11.2014 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 25559/14 від Позивача надійшла заява про уточнення предмету та обсягу позовних вимог, які викладені у п. 3 прохальної частини позовної заяви, внаслідок чого розгляд справи здійснювався з врахуванням редакції позовних вимог п. 3 позовної заяви, викладених у зазначеній заяві.

17.11.2014 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 25564/14 від Відповідача надійшов відзив б/н, б/д на позов з доданими документами, згідно якого Відповідач заперечував вимоги Позивача з тих підстав, що будь-яка заборгованість перед Позивачем за Договором відсутня в зв'язку з тим, що Позивач не виставляв для оплати рахунки.

17.11.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 22.10.2004 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 22.10.2014 року виконав частково.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих Позивачем пояснень суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 17.11.2014 року.

Згідно абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що неявка в судове засідання представників Відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що ухвалу про порушення провадження від 22.10.2014 року направлено на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які Відповідач би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

18.09.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "УТБ" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2" (покупець) укладено договір поставки від 18.09.2012 року за № 965 (далі за текстом Договір), згідно абз. 1 п. 1.1. якого Постачальник постачає і передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує Товари згідно з замовленням Покупця (Додаток № 1 «Бланк замовлення») та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього Договору, на умовах цього Договору.

Договір у п. 2.7. передбачає, що право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від Постачальника до Покупця з моменту, коли товари поставлено Покупцеві вивантаженим на приймальну платформу Магазину, і Сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані Покупцем.

Відповідно до п. 3.3. Договору, Покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника, зазначений у статті 9 цього Договору, протягом терміну платежу, зазначеного у пункті 1.1. Додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менша 50 грн. 00 коп., та що Постачальник надасть належним чином оформленні рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій Покупця) на адресу Покупця, яка вказана в статті 9.

Додаток від 18.09.2012 року за № 3 до договору поставки від 18.09.2012 року за № 965 у п. 1.1. передбачає, що Покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах Покупця протягом 14 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що Постачальник надасть належним чином оформленні рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій Покупця) на адресу Покупця, яка вказана в ст. 9, протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки. Якщо у Постачальника є борги по документам, Покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивач за період з 28.09.2012 року по 24.03.2014 року включно на виконання вимог п. 1.1. Договору, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, на підставі замовлень Відповідача передав, а Відповідач прийняв товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, які скріплені відбитком печатки магазинів Відповідача та підписом останнього на виконання вимог п.п. 2.7., 2.13. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних накладних вартості, кількості та якості поставленого Позивачем товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у накладних. Тобто, підписані Відповідачем та скріплені печаткою магазинів останнього накладні без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних накладних вартістю, обсягом та якістю поставленого Позивачем товару свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Як вказує Позивач, Відповідач отримавши у Позивача належним чином оформленні рахунки та накладні не виконав належним чином зобов'язань за Договором щодо повної оплати отриманого товару в сумі 418594,51 грн. (чотириста вісімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири гривні 51 коп.), сплативши лише частину коштів та частково повернувши з дотриманням вимог п. 2.18. Договору товар, внаслідок чого за Відповідачем з врахуванням проведеного відповідно до вимог п. 3.5. Договору заліку зустрічних вимог по сплаті вартості послуг утворилась заборгованість в сумі 114657,74 грн. (сто чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім гривень 74 коп.).

Факт часткової оплати товару, отриманого згідно наявних в матеріалах справи накладних, Відповідачем не заперечується та підтверджується копіями банківських виписок та Актом звірки взаєморозрахунків, достовірність яких Позивач та Відповідач не заперечують і з яких Акт звірки взаєморозрахунків підписаний та скріплений відбитками печаток Позивача та Відповідача.

Одночасно вказаним Актом звірки розрахунків, який підписаний Відповідачем та скріплений печаткою Відповідача, достовірність якого Відповідач не заперечує, спростовується позиція Відповідача з приводу того, що строк платежу в частині заявленого Позивачем основного боргу в сумі 114657,74 грн. (сто чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім гривень 74 коп.) не настав внаслідок не виставлення Позивачем Відповідачу рахунків для сплати.

Дана позиція Відповідача спростовується тим, що у вказаному Акті звірки розрахунків зазначена сума входить до складу суми основного боргу Відповідача, за яким строк платежу настав та достовірність відомостей в якому Відповідач не заперечує, що також підтверджує отримання Відповідачем у Позивача рахунків для сплати вартості поставленого товару, без отримання яких строк платежу не може настати.

Також, цей Акт звірки розрахунків свідчить про узгодження суми заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 205 передбачає, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позиція Відповідача, що він не отримував у Позивача рахунки для сплати вартості поставленого товару спростовується в силу вимог ст. 205 Цивільного кодексу України діями Відповідача у вигляді часткової сплати заборгованості за Договором та узгодження в Акті звірки розрахунків суми заборгованості за Договором, виникнення якої неможливе без отримання Відповідачем у Позивача рахунків для сплати вартості товару.

В ході розгляду справи, судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу Відповідача перед Позивачем у розмірі 114657,74 грн. (сто чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім гривень 74 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Доказів повної чи часткової оплати вказаної суми заборгованості Відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу за Договором у сумі 114657,74 грн. (сто чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім гривень 74 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, пеню, передбачену п. 3.8. Договору, у сумі 4947,56 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сорок сім гривень 56 коп.).

Договір у п. 3.8. передбачає, що за несвоєчасну оплату продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Затримка платежу за товари, поставлені до будь-якого нового магазина рахується з дати офіційного відкриття магазину, а не з дати отримання товарів за видатковою накладною.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 3.8. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період прострочення виконання грошового зобов'язання, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення виконання грошових зобов'язань на загальну суму 4947,56 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сорок сім гривень 56 коп.).

З метою дослідження правильності визначення Позивачем суми пені, судом здійснено розрахунок пені за заявлені Позивачем періоди, за результатами якого суд погоджується з сумою, розміром та періодом нарахування Позивачем Відповідачу пені за Договором в сумі 4947,56 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сорок сім гривень 56 коп.).

Доказів сплати в добровільному порядку пені за Договором Відповідач суду не надав та наявність заборгованості зі сплати пені Позивачу заперечував.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за Договором у сумі 4947,56 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сорок сім гривень 56 коп.) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних у сумі 593,70 грн. (п'ятсот дев'яносто три гривні 70 коп.). Розрахунок суми трьох процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні розрахунку 3-х процентів річних, здійснененого Позивачем, судом встановлено, що Позивачем здійснено розрахунок 3-х процентів річних об'єктивно та вірно.

Станом на момент розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу заборгованості у вигляді трьох процентів річних у сумі 593,70 грн. (п'ятсот дев'яносто три гривні 70 коп.), внаслідок чого вимоги Позивача про стягнення 3-х процентів річних підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, Позивач просить суд покласти на Відповідача судовий збір за подання позову в сумі 2403,96 грн. (дві тисячі чотириста три гривні 96 коп.).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги задоволення вимог позивача в повному обсязі, а також те, що даний спір виник виключно внаслідок неправильних дій Відповідача через невиконання останнім Договору при наявності права і можливості виконувати Договір своєчасно та належним чином, то суд, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 2403,96 грн. (дві тисячі чотириста три гривні 96 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "УТБ" до товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2", ідентифікаційний код: 35231874, місцезнаходження: 09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Леніна, буд. 22, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "УТБ", ідентифікаційний код: 38238343, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Філатова, буд. 10-А, оф. 2/6, заборгованість за договором поставки від 18.09.2012 року за № 965 у вигляді основного боргу в сумі 114657,74 грн. (сто чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім гривень 74 коп.), пені в сумі 4947,56 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сорок сім гривень 56 коп.), 3-х процентів річних у сумі 593,70 грн. (п'ятсот дев'яносто три гривні 70 коп.) та судовий збір в сумі 2403,96 грн. (дві тисячі чотириста три гривні 96 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 21 листопада 2014 року