Рішення

від 19.11.2014 по справі 926/1347/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа № 926/1347/14

За позовом прокурора Садгірського району м. Чернівці

до відповідачів: 1. Чернівецької міської ради

2. Публічного акціонерного товариства «Чернівецький хлібокомбінат»

про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки площею 0,0030 га.

суддя Байталюк В. Д.

представники сторін:

від позивача - Чабан С. Ф.;

від відповідача 1 - Юзьків М. І., довіреність № 01/02-18/603 від 02.06.2014;

від відповідача 2 - Дарійчук Є. О., довіреність від 26.08.2014 № 632.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Садгірського району м. Чернівці звернувся з позовом до Чернівецької міської ради та Публічного акціонерного товариства «Чернівецький хлібокомбінат», м. Чернівці, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати пункт 2.2 рішення 11 сесії Чернівецької міської ради VI скликання № 266 прийнятого 26.08.2011 «Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на умовах договору встановлення земельного сервітуту та внесення змін в деякі рішення» відповідно до якого ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» надано дозвіл на влаштування малих архітектурних форм (павільйон з продажу хлібобулочних виробів) та на складання проектів відведення земельних ділянок, орієнтованою площею 0,0015 га. на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років для обслуговування малих архітектурних форм (павільйонів з продажу хлібобулочних виробів) на вул. Галицький Шлях (поряд із стадіоном «Мальва»);

- визнати незаконним та скасувати пункт 4 рішення 19 сесії Чернівецької міської ради VI скликання № 398 прийнятого 26.01.2012 «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки під розміщенням малих архітектурних форм та внесення змін в рішення міської ради з цих питань», згідно якого ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» затверджено проект відведення земельної ділянки на вул. Галицький Шлях (поряд із стадіоном «Мальва»), площею 0,0030 га. для укладення договору платного земельного сервітуту для влаштування малих архітектурних форм (павільйони з продажу хлібобулочних виробів) терміном на 1 рік;

- визнати недійсним договір встановлення земельного сервітуту від 20.02.2012 № 37 та додаткового договору від 01.02.2013 № 1/39, укладених між Чернівецькою міською радою та ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат»;

- зобов'язати ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» звільнити та повернути Чернівецькій міській раді земельну ділянку площею 0,0030 га. по вул. Галицький Шлях (поряд із стадіоном «Мальва») в місті Чернівці, вартістю 45012,90 грн., кадастровий номер 7310136900:66:002:0140.

Позов обґрунтовується тим, що відповідно до вимог статті 401 Цивільного кодексу України ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки для усунення недоліків своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом, однак земельна ділянка відповідачеві-2 була виділена для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідачі проти позову заперечують з підстав викладених у їхніх письмових відзивах на позовну заяву.

Ухвалою від 05.11.2014 за клопотанням першого відповідача продовжено строк розгляду спору до 19.11.2014.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

26.08.2011 11 сесією Чернівецької міської ради VI скликання прийнято рішення № 266 «Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на умовах договору встановлення земельного сервітуту та внесення змін в деякі рішення», пунктом 2.2 якого другому відповідачу надано дозвіл на влаштування малих архітектурних форм (павільйон з продажу хлібобулочних виробів) та на складання проектів відведення земельних ділянок, орієнтованою площею 0,0015 га на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років на обслуговування малих архітектурних форм (павільйон з продажу хлібобулочних виробів) на вул. Галицький шлях (поряд із стадіоном «Мальва»).

Пунктом 4 рішення 19 сесії VI скликання Чернівецької міської ради «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки під розміщенням малих архітектурних форм та внесення змін в рішення міської ради з цих питань» № 398 від 26.01.2012, затверджено другому відповідачу проект відведення земельної ділянки на вул. Галицький шлях (поряд із стадіоном «Мальва»), площею 0,0030 га для укладення договору встановлення платного земельного сервітуту для влаштування малих архітектурних форм, (павільйони з продажу хлібобулочних виробів) терміном на 1 рік.

20.02.2012 між відповідачами укладено договір встановлення земельного сервітуту № 39, відповідно до умов якого відносно земельної ділянки, площею 0,0030 га, кадастровий номер 7310136900:66:002:0140, що розташована в м. Чернівцях на вул. Галицький Шлях (поряд із стадіоном «Мальва») та відноситься до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, в інтересах другого відповідача встановлено сервітут на право влаштування малої архітектурної форми із терміном дії до 20.02.2013. В подальшому між відповідачами 01.02.2013 було укладено додатковий договір № 1/39 до договору встановлення земельного сервітуту та продовжено термін його дії до 31.12.2015.

В пункті 3.1 договору сторони передбачили, що річна плата за земельний сервітут розраховано до чинного законодавства у вигляді орендної плати за рік в розмірі 1350,39 грн.

Наведені пункти зазначених рішень Чернівецької міськради ухвалено з порушенням вимог чинного законодавства з наступних підстав.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.

Статтею 401 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до статті 404 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Отже, правом подавати вимогу на платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) наділений лише власник або землекористувач земельної ділянки для задоволення своїх потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Разом з тим, з оскаржуваних рішень видно, що земельна ділянка другому відповідачеві була надана не для усунення недоліків його земельної ділянки, а з метою укладення договору встановлення платного земельного сервітуту для розміщення малої архітектурної форми для здійснення комерційної діяльності на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Чернівці. Крім того, другий відповідач не є землекористувачем або/та власником сусідніх земельних ділянок, у зв'язку з чим дана обставина також свідчить про незаконність встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до підпункту «в» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільські, селищні, міські ради здійснюють надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

Статтею 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку право користування оспорюваною земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства підлягає продажу на аукціоні та не може надаватися в користування без конкурсу на умовах сервітуту.

Відтак, при прийнятті спірних рішень Чернівецька міська рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади.

У відповідності з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З врахуванням приписів наведеної статті 4 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає до уваги посилання Чернівецької міської ради на Порядок встановлення сервітуту на земельні ділянки, які перебувають в розпорядженні Чернівецької міської ради, на яких розташовані або плануються розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок), затверджений рішенням Чернівецької міської ради IV скликання № 1257 від 25.02.2010, як на акт, який підлягає виконанню всіма підприємствами, установами, організаціями, які використовують земельні ресурси територіальної громади м. Чернівці, оскільки вказаний Порядок в частині встановлення земельних сервітутів для розміщення і обслуговування малих архітектурних форм, призначених для провадження підприємницької діяльності суперечить вимогам статті 401 Цивільного кодексу України.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункти 2, 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

У частині десятій статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Разом з тим, як зазначено й в постанові Вищого господарського суду України від 01.07.2014 № 926/701/13, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України встановлено, що до повноважень господарського суду не віднесено скасування оспорюваних актів державних та інших органів.

Отже, суд зазначає, що обраний прокурором Садгірського району м. Чернівці спосіб захисту порушених відповідачами інтересів держави шляхом визнання незаконними рішень першого відповідача відповідає законодавству, є адекватним та призводить до поновлення порушених інтересів держави у повному обсязі, а відтак, часткове скасування рішень, визнаних судом незаконними, є зайвим та алогічним. Тому, суд в частині позовних вимог, щодо скасування рішень вирішив відмовити.

Оскільки спірні пункти оскаржуваних рішень стосуються також інших земельних ділянок, правомірність розпорядження якими не оскаржується в даній справі, прокурор правомірно просить визнати ці рішення незаконними в частині окремих вулиць, зокрема:

- визнати незаконним пункт 2.2 рішення 11 сесії Чернівецької міської ради VI скликання № 266 прийнятого 26.08.2011 «Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на умовах договору встановлення земельного сервітуту та внесення змін в деякі рішення» в частині земельної ділянки, що розташована на вул. Галицький Шлях (поряд із стадіоном «Мальва») ;

- визнати незаконним пункт 4 рішення 19 сесії Чернівецької міської ради VI скликання № 398 прийнятого 26.01.2012 «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки під розміщенням малих архітектурних форм та внесення змін в рішення міської ради з цих питань» в частині земельної ділянки площею 0,0030 га, що розташована на вул. Галицький Шлях (поряд із стадіоном «Мальва») .

Що стосується посилання відповідачів на те, що прокурором при зверненні з позовом не зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави при прийнятті Чернівецькою міською радою спірних рішень, або яка існує загроза порушення інтересів держави, суд зазначає наступне.

За приписом статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а незаконна передача у користування спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів в числі інших є також й відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Згідно зі статтею 36 1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності вищевказаних підстав з метою представництва громадянина та держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, звертатися до суду з позовом.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

За змістом статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про прокуратуру» Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами здійснюється нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, відповідність їх актів Конституції України та чинним законам.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 «Про державну інспекцію сільського господарства України» є Держсільгоспінспекція України.

Разом з тим, цим законом не передбачено повноважень щодо звернення названого центрального органу виконавчої влади до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень також і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011.

Враховуючи, що у визначеному чинним законодавством державного органу, уповноваженим здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, суд дійшов висновку, що прокурор, пред'являючи даний позов в інтересах держави, правомірно набув статус позивача, у зв'язку з чим твердження відповідачів про відсутність порушення інтересів держави суд визнає хибними.

При ухваленні спірних пунктів зазначених рішень та укладеного договору встановлення земельного сервітуту Чернівецька міська рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки оскаржений договір укладений на підставі ухвалених Чернівецькою міською радою оспорюваних незаконних рішень, не відповідає наведеним вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, суд вирішив визнати недійсними договір встановлення земельного сервітуту від 20.02.2012 № 39, укладений між відповідачами.

Враховуючи, що судом визнано недійсним договір встановлення земельного сервітуту, він є таким з моменту його вчинення і не породжує жодних прав чи обов'язків для його сторін. Визнання рішенням суду договору недійсним тягне за собою припинення його дії. Повернення земельної ділянки у договірних відносинах можливе як наслідок недійсності договору, оскільки відпала підстава землекористування.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд вирішив звільнити публічним акціонерним товариством «Чернівецький хлібокомбінат» земельну ділянку площею 0,0030 га. по вул. Галицький Шлях (поряд із стадіоном «Мальва») у м. Чернівці, вартістю 45012,90 грн., кадастровий номер 7310136900:66:002:0140 та повернути дану земельну ділянку Чернівецькій міській раді.

Судові витрати, з урахуванням ступеня вини кожного відповідача у виникненні спору, суд вважає за необхідне стягнути в дохід Державного бюджету наступним чином: за визнання оскаржених рішень незаконними судовий збір підлягає стягненню з Чернівецької міської ради; за вимогу про визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту судовий збір слід стягнути з відповідачів рівними частинами; за звільнення та повернення земельної ділянки Чернівецькій міській раді судовий збір належить стягнути з публічного акціонерного товариства «Чернівецький хлібокомбінат».

Враховуючи викладене, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним пункт 2.2 рішення 11 сесії Чернівецької міської ради VI скликання № 266 прийнятого 26.08.2011 «Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на умовах договору встановлення земельного сервітуту та внесення змін в деякі рішення» відповідно до якого ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» надано дозвіл на влаштування малої архітектурної форми (павільйон з продажу хлібобулочних виробів) та на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0015 га. на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років для обслуговування малої архітектурної форми (павільйону з продажу хлібобулочних виробів) на вул. Галицький Шлях (поряд із стадіоном «Мальва») .

3. Визнати незаконним пункт 4 рішення 19 сесії Чернівецької міської ради VI скликання № 398 прийнятого 26.01.2012 «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки під розміщенням малих архітектурних форм та внесення змін в рішення міської ради з цих питань», згідно якого ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» затверджено проект відведення земельної ділянки на вул. Галицький Шлях (поряд із стадіоном «Мальва») , площею 0,0030 га. для укладення договору платного земельного сервітуту для влаштування малої архітектурної форми (павільйону з продажу хлібобулочних виробів) терміном на 1 рік.

4. Визнати недійсним договір встановлення земельного сервітуту від 20.02.2012 № 37 та додатковий договір від 01.02.2013 № 1/39, укладених між Чернівецькою міською радою та ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат».

5. Зобов'язати публічне акціонерне товариство «Чернівецький хлібокомбінат» (58018 м. Чернівці, вул. Головна, 233, ідентифікаційний код 03293304) звільнити земельну ділянку площею 0,0030 га. по вул. Галицький Шлях (поряд із стадіоном «Мальва») у місті Чернівцях, вартістю 45012,90 грн., кадастровий номер 7310136900:66:002:0140 та повернути дану земельну ділянку Чернівецькій міській раді (58000 м. Чернівці, Центральна площа, 1, ідентифікаційний код 04062216).

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. Стягнути з Чернівецької міської ради (58000 м. Чернівці, Центральна площа, 1, ідентифікаційний код 04062216) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 3045,00 грн.

8. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Чернівецький хлібокомбінат» (58018 м. Чернівці, вул. Головна, 233, ідентифікаційний код 03293304) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Повне рішення складено 24.11.2014.

Суддя В. Байталюк