Рішення

від 12.11.2014 по справі 916/3765/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р.Справа № 916/3765/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - Масіна В.П.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопарк 2007" про стягнення 2535,24 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопарк 2007" про стягнення 2535,24 грн. заборгованості за скид стічної води з перевищенням допустимих величин концентрацій. з відбору проб від 11.04.2013 р., шифр проби № 291, посилаючись на наступне.

31.05.2002 р. між КП „Одесводоканал" та ЗАТ „Технопарк 2007", що згідно законодавства було перетворено в ТОВ „Технопарк 2007", був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 2078/3.

При цьому позивач зазначає, що відповідно до рішення сесії Одеської міської ради № 2038-ХХІV від 17.12.2003 р. та договору оренди цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал" реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „Інфокс", яке стало правонаступником всіх прав та зобов'язань КП „Одесводоканал", що підтверджується п. 1.1. його статуту. Також, як вказує позивач, для здійснення господарсько-виробничої діяльності по експлуатації цілісного майнового комплексу водопровідно-каналізаційного господарства була створена філія „Інфоксводоканал", що діє на підставі Положення про філію.

Наразі позивач зазначає, що між ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" та ТОВ „Технопарк 2007" була укладена додаткова угода № 986/3 до договору №2078/3 на послуги водопостачання та водовідведення.

Так, позивач вказує, що у відповідності з п. 2.1 договору позивач та відповідач зобов'язуються керуватися Правилами приймання стічних вод підприємств, установ та організацій в систему каналізації м. Одеси" та іншими нормативними актами, прийнятими у вставленому порядку.

Як вказує позивач, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007 р. № 632 були затверджені Правила приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, які введені в дію з 14.08.2007 р.

При цьому позивач посилається на те, що на підставі п. 2.1, 4.6 Правил приймання стоків позивач має право відібрати проби стічної води.

Так, за ствердженням позивача, представником філії „Інфоксводоканал" у присутності представника відповідача 11.04.2013 р. були відібрана проба стічної води (шифри № 291) на об'єкті ТОВ „Технопарк 2007".

Місцем відбору проб є контрольний колодязь перед скидом до міської каналізації. Позивач пояснив, що по відбору проб складено „Аналіз стічної води", контейнера опечатано пломбами, попереджено відповідача про можливість проведення паралельних відборів проб та ознайомлення з результатами аналізу стічної води.

Так, позивач стверджує, що за результатами лабораторних аналізів стічної води відповідача за пробою від 11.04.2013 р., проведених незалежною лабораторією ВАТ „ІнтерХім", встановлено невідповідність стічної води діючим допустимим величинам концентрації речовин у стічних водах. Перевищення величин сталося за декількома показниками.

Розрахунок суми за скид відповідачем стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій виконаний на підставі п. 4.9, 4.10 Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням виконкому Одеської міської ради № 632 від 14.06.2007 р., звітів з водокористування, що викладено в обґрунтованому розрахунку суми боргу. Таким чином, у відповідності з відборами проб була розрахована сума боргу у розмірі 2535,24 грн.

У відповідності з п. 3.10 договору нарахування платежу за скидання ненормативно-очищених стоків проводиться у відповідності з Правилами приймання стоків.

Як передбачено п. 2.3.13 договору (в редакції п. 2.4.15 додаткової угоди) та п. 2.4 Правил приймання стоків, відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, в тому числі платежу за скидання ненормативно-очищених стоків.

Позивач зазначає, що до відповідача поштою було відправлено результати аналізів та претензії. Відтак, несплата відповідачем вказаної суми заборгованості в сумі 2535,24 грн. за скид стічної води, що не відповідає діючим допустимим величинам концентрації речовин у стічних водах за відборами проби, стала підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом про стягнення вказаної суми заборгованості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2014 р. позовну заяву ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3765/14, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в позовній заяві, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення згідно поштового повідомлення, що містяться в матеріалах справи, з відміткою на поштовому конверті про відсутність адресату за вказаною адресою згідно довідки Укрпошти ф. 20.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Між Комунальним підприємством „Одесводоканал" та ЗАТ „Технопарк" (абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 2078/3 від 31.05.2002 р., згідно п. 1.1, 1.2 якого КП "Одесводоканал" надає послуги з постачання питної води на об'єкти абонента, а також послуги з приймання стічних вод, що скидаються абонентом в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів, в свою чергу абонент своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них у належному порядку відповідно до Правил, наведених в п. 2.1 договору, і діючого законодавства.

У відповідності з п. 2.1 вказаного договору його сторони зобов'язуються керуватися „Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, „Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. № 30; „Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 87/А-98 від 09.02.1998 р., чинними ДСТУ та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.

Пунктами 2.2.1 і 2.2.2 договору передбачено, що КП „Одесводоканал" зобов'язується подавати абоненту воду і приймати стоки у відповідності зі станом мереж і споруд, доводити до відома абонента про припинення подачі води та приймання стоків не менше, ніж за одну добу до відключення в зв'язку з проведенням планового ремонту водопровідно-каналізаційних мереж.

Згідно п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 договору абонент зобов'язується утримувати в належному технічно справному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади і устрої, обладнання і споруди, які знаходяться у нього на балансі; забезпечити економне та раціональне використання води, не допускати втечі води; здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує граничнодопустимі концентрації, встановлені „Правилами приймання стічних вод".

П. 3.1 договору передбачено, що облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених на об'єктах абонента.

За умовами п. 3.2 договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок „Водоканалу". Оплата здійснюється за тарифами, які затверджені в установленому діючим законодавством порядку (п. 3.3 договору).

Таким чином, ЗАТ „Технопарк" було абонентом КП "Одесводоканал" на основі Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення та договору № 2078/3 від 31.05.2002 р.

Як зазначає позивач та з'ясовано судом, КП „Одесводоканал" в подальшому було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „Інфокс", яке стало правонаступником всіх прав та обов'язків реорганізованого КП „Одесводоканал" на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал" від 17.12.2003 р., що вбачається зі статуту ТОВ „Інфокс".

При цьому на базі орендованого ТОВ „Інфокс" цілісного майнового комплексу КП "Одесводоканал" була створена філія "Інфоксводоканал", яка є структурним підрозділом ТОВ „Інфокс" та діє на підставі Положення про філію.

Між тим на момент укладення вказаного договору № 2078/3 від 31.05.2002 р. був чинним Цивільний кодекс Української РСР, який регулював цивільні правовідносини між сторонами.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний Кодекс України. Так, згідно Прикінцевих положень чинного Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Як з'ясовано судом, жодна із сторін не зверталась з відповідною заявою про припинення дії договору № 2078/3 від 31.05.2002 р., у зв'язку з чим вказаний договір продовжував діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України. З огляду на таке, до договору про надання послуг водопостачання і водовідведення підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України щодо порядку виконання вказаного договору.

В подальшому ЗАТ „Технопарк" було перетворене у ТОВ „Технопарк 2007", про що свідчить запис в ЄДР від 07.03.2007 р. про припинення ЗАТ згідно наявного в матеріалах справи витягу з ЄДР.

Також з матеріалів справи вбачається, 09.08.2010 р. між ТОВ „Інфокс" в особі начальника служби „Водозбут" філії "Інфоксводоканал" (виробник) та ТОВ „Технопарк 2007" (споживач) була укладена додаткова угода № 986/3 до вказаного договору № 2078/3 від 31.05.2002 р., згідно п. 7.3 якої строк дії вказаного договору було пролонговано до 31.12.2015 р. Таким чином, зазначений договір є діючим і таким, що підлягає виконанню сторонами.

Наразі вказаною додатковою угодою № 986/3 умови договору № 2078/3 від 31.05.2002 р. з п. 1.2 були викладені у новій редакції.

Зокрема, у відповідності з п. 1.2 договору позивач зобов'язався надавати послуги з подачі питної води на об'єкти споживача, а також послуги з приймання стоків холодного та гарячого водопостачання, що скидаються споживачем в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів. В свою чергу споживач згідно п. 1.3 договору своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, забезпечує належну експлуатацію своїх водоканалізаційних мереж, споруд, приладів та пристроїв на них у відповідності з Правилами, вказаними в п. 2.1. договору, і діючим законодавством.

В п. 2.1 договору в новій редакції передбачено, що його сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про питну воду та питне водопостачання"; „Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. N 190, „Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. № 30; „Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими рішенням виконкому Одеської міської ради від 14.06.2007 р. № 632; а також технічними умовами, чинними ДСТУ, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.

Пунктами 2.2.1, 2.2.2 договору у новій редакції позивач зобов'язаний подавати споживачу цілодобово або за відповідним графіком воду і приймати стоки у відповідності зі станом мереж і споруд водопроводу і каналізації, доводити до відома споживача через ЗМІ про припинення подачі води та приймання стоків не менше, ніж за 10 днів.

Згідно п. 2.4.1, 2.4.2 договору у новій редакції споживач зобов'язаний утримувати в належному технічно справному стані свої водоканалізаційні мережі і споруди, обладнання, прилади і пристрої, що знаходяться у нього на балансі; здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує граничнодопустимі концентрації, встановлені „Правилами приймання стічних вод".

В п. 3.1 договору у новій редакції передбачено, що облік спожитої холодної води та скиданих стоків, а також споживання холодної води, що направляється на гаряче водопостачання, і водовідведення гарячої води здійснюється за показниками приладів обліку води та стоків, встановлених на об'єктах споживача. У випадку збоїв у водопостачанні не з вини споживача, розрахунок за відпущену воду за відсутністю приладів обліку води і стоків здійснюється за час фактичної подачі води. Факт відсутності води встановлюється представниками відповідача і позивача зі складанням акту. У випадку відсутності підписаного сторонами акту послуги водопостачання-водовідведення вважаються наданими у повному обсязі.

Згідно п. 3.2 договору у новій редакції оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим; грошові кошти перераховуються на поточний рахунок позивача. Оплата здійснюється за тарифами, які затверджені у встановленому діючим законодавством порядку (п. 3.3 договору). При цьому на момент укладення договору в новій редакції діяли наступні тарифи: за водопостачання - 9,64 грн. за 1 куб.м (з ПДВ), за водовідведення - 6,89 грн. за 1 куб.м (з ПДВ), а для населення за водопостачання - 2,20 грн. за 1 куб.м (з ПДВ), за водовідведення - 1,40 грн. за 1 куб.м (з ПДВ).

При цьому у відповідності з п. 2.4.15 договору у новій редакцій та п. 2.4 Правил приймання стоків споживач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, за скид ненормативно-очищених стоків та інші платежі, які передбачені „Правилами водокористування" і „Правилами приймання стічних вод" та умовами цього договору .

За умовами п. 3.4 договору в новій редакції рахунки (дебетові повідомлення) направляються споживачу на його адресу поштою у відповідності з реквізитами, які зазначаються в договорі, або вручаються представнику споживача.

Відтак, відповідач є споживачем за вищевказаним договором, укладеним з позивачем.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, на виконання умов вказаного договору № 2078/3 у новій редакції Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" надавало відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення.

Так, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007 р. № 632 були затверджені Правила приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, які введені в дію з 14.08.2007 р. Наразі слід зазначити, що відповідач був повідомлений про вказані Правила приймання стоків та до його відома були доведені допустимі величини концентрацій речовин стічних вод, які наведені у додатках № 1-3 Правил приймання стоків, що підтверджується актом № 8209-ТИ від 26.12.2007 р.

На підставі п. 2.1, 4.6 Правил приймання стоків позивач наділений правом відбору проб стічної води. Так, представником філії „Інфоксводоканал" у присутності представника відповідача 11.04.2013 р. була відібрана проба стічної води на об'єкті ТОВ „Технопарк - 2007" (шифр № 291).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами лабораторного аналізу стічної води відповідача за пробами від 11.04.2013 р., проведеного незалежною лабораторією ВАТ „ІнтерХім", встановлено невідповідність стічної води діючим допустимим величинам концентрації речовин у стічних водах, про що було складено розрахунок суми за понаднормативний скид стічної води, що виконано на підставі п. 4.9, 4.10 та додатків 1-3 до Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням виконкому Одеської міської ради № 632 від 14.06.2007 р., звітів з водокористування, що викладено в обґрунтованому розрахунку суми боргу, яка дорівнює 2535,24 грн.

В п. 3.7 договору у новій редакції зазначено, що об'єми стоків, які відводяться від споживача, приймаються рівними об'ємами спожитої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п. 3.14, 5.29 „Правил водокористування". Об'єм, скинутих відповідачем ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 4.10 „Правил водокористування" (2008 року) та ДСТУ 3013-95.

Зокрема, в п. 4.10 Правил водокористування, що були затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. № 190 (в редакції, що діяла у спірний період) зазначено, що додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 „Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослу жби".

Формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 „Гідросфера", „Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995 р. Вказаний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств.

Нарахування платежу за скид ненормативно-очищених стоків здійснюється у відповідності з „Правилами приймання стічних вод (п. 3.8 договору в редакції від 09.08.2010 р.).

При цьому у відповідності з п. 2.4.15 договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, скид ненормативно-очищених стоків.

Як з'ясовано судом, позивачем до відповідача поштою були відправлені результати аналізу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією списку рекомендованих листів та фіскальним чеком №3362 від 24.05.2013 р. Також відповідачу була направлена претензія № 577-П від 18.06.2013 р. про сплату 2535,24 грн. за скид ненормативно-очищених стоків, про що свідчить список рекомендованих листів із фіскальним чеком № 228 від 22.06.2013 р.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, надання позивачем відповідачу послуг з водовідведення стічних вод та прийняття цих послуг відповідачем є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства. Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив оплати за надані послуги з водовідведення стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 2535,24 грн. згідно наданого позивачем розрахунку суми боргу.

Між тим заявлену позивачем до стягнення суму боргу відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наразі несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за договором № 2078/3 відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 2535,24 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення частково відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопарк 2007" про стягнення 2535,24 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопарк 2007" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 111; код ЄДРПОУ 31892819; р/р 26004311384801 в АБ „Південний", МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5; код ЄДРПОУ 26472133; р/р 26007311687301 в АБ „Південний", МФО 328209) заборгованість за скид стічної води з перевищенням допустимих величин концентрацій в сумі 2535/дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять/грн. 24 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2014 р.

Суддя В.С. Петров