Рішення

від 14.11.2014 по справі 917/1976/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 917/1976/14 14.11.14 Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомПолтавського обласного центру з гідрометеорології доТовариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія "МАРС РК" простягнення 99797 грн. 64 коп. Представники сторін:

від позивача: Ільюхіна А.І. - представник за довіреністю № 33-03-08/344 від 23.10.2014;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.09.2014 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Полтавського обласного центру з гідрометеорології з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія "МАРС РК" про стягнення 99797 грн. 64 коп., з яких 96199 грн. 20 коп. основного боргу, 408 грн. 87 коп. пені, 825 грн. 22 коп. 3% річних та 407 грн. 53 коп. інфляційних втрат.

Позовні умови обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та Договору № 2 на метеозабезпечення вильотів та посадок в аеропорту Полтава та Полтавській області від 14.12.2012, не здійснив оплату за надані позивачем послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 96199 грн. 20 коп. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору пеню в розмірі 408 грн. 87 коп., 3% річних в розмірі 825 грн. 22 коп. та інфляційні втрати в розмірі 407 грн. 53 коп.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.09.2014 справу № 917/1976/14 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 справу № 917/1976/14 прийнято до провадження суддею Отрош І.М. та призначено до розгляду на 27.10.2014.

21.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.11.2014.

11.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.11.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 14.11.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19410782 від 07.10.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 14.11.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2012 між Полтавським обласним центром з гідрометеорології (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія "МАРС РК" (замовник) укладено Договір № 2 на метеозабезпечення вильотів та посадок в аеропорту Полтава та Полтавській області (Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе метеорологічне забезпечення польотів на низьких висотах на аеродромі Полтава та Полтавській області.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, замовник здійснює своєчасну оплату виконавцю за надані метеопослуги.

Додатковою угодою № 1 від 22.04.2013 до Договору сторони внесли зміни до п. 3.1 Договору, зазначивши, що замовник проводить оплату виконавцю за надані метеопослуги, пов'язані з обслуговуванням польотів за взаємопогодженими цінами, які є невід'ємними додатками до Додаткової угоди Договору №2 від 14 грудня 2012 (Додаток №1, №2).

Підставою для оплати є : даний Договір; рахунок для оплати наданих послуг; акт здачі-прийняття робіт та реєстр виконаних робіт, в якому надається інформація: дата, бортовий номер літака, вартість послуг) (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору, у випадку несплати вартості послуг замовником, згідно з п. 3.1 Договору або прострочення оплати платежів більше 30 (тридцяти) робочих днів після отримання оригіналу рахунку та акту виконаних робіт (в двох примірниках), виконавець має право відмовитися від виконання своїх обов'язків за цим Договором до повного погашення замовником заборгованості.

Згідно з п. 5.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України і цим Договором.

Відповідно до п. 5.2 Договору, у випадку прострочення з вини замовника сплати платежу, проти строків визначених цим Договором, нараховується пеня в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 8.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін і діє по 31 грудня 2013 року включно, а у відношенні розрахунків до повного виконання замовником забов'язань за цим Договором.

Якщо жодна зі сторін у термін дії цього Договору не виявить намір його розірвати, то він може бути продовжений на новий термін у вигляді додатку за згодою сторін.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору № 2 на метеозабезпечення вильотів та посадок в аеропорту Полтава та Полтавській області від 14.12.2012 та Додаткової угоди до нього за період з травня 2013 року по січень 2014 року позивачем було надано узгоджені між сторонами послуги за загальну суму 96199 грн. 20 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами та актами приймання-здачі виконаних робіт за вказаний період, які підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками сторін.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати за отримання послуги за Договором № 2 на метеозабезпечення вильотів та посадок в аеропорту Полтава та Полтавській області від 14.12.2012 не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 96199 грн. 20 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема не надано доказів оплати за надані позивачем послуги.

Відповідно до п. 3.5 Договору, у випадку несплати вартості послуг замовником, згідно з п. 3.1 Договору або прострочення оплати платежів більше 30 (тридцяти) робочих днів після отримання оригіналу рахунку та акту виконаних робіт (в двох примірниках), виконавець має право відмовитися від виконання своїх обов'язків за цим Договором до повного погашення замовником заборгованості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторонами не було досягнуто згоди щодо строку здійснення оплати за послуги , надані за Договором № 2 на метеозабезпечення вильотів та посадок в аеропорту Полтава та Полтавській області від 14.12.2012.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за отримання послуги за Договором № 2 на метеозабезпечення вильотів та посадок в аеропорту Полтава та Полтавській області від 14.12.2012, позивач звернувся до нього з претензією вих. № 33-02-09/47 від 14.04.2014 про сплату заборгованості в розмірі 96199 грн. 20 коп.

Як зазначив позивач у письмових поясненнях по справі, вказана претензія надсилалась відповідачу простим листом, без повідомлення про вручення, у зв'язку з чим позивач не може надати суду докази отримання вказаної претензії відповідачем.

Однак, в матеріалах справи наявний лист відповідача від 08.05.2014, адресований позивачу, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія "МАРС РК" повідомило Полтавський обласний центр з гідрометеорології, що неоплата послуг за Договором № 2 на метеозабезпечення вильотів та посадок в аеропорту Полтава та Полтавській області від 14.12.2012 пов'язана з тим, що контрагент відповідача не виконав свої зобов'язання з оплати послуг на користь відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на 08.05.2014 відповідач вже отримав претензією вих. № 33-02-09/47 від 14.04.2014 про сплату заборгованості в розмірі 96199 грн. 20 коп.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що кінцевою датою строку виконання зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія "МАРС РК" щодо оплати за отримані послуги за укладеним між сторонами договором є 15.05.2014, а, отже, датою початку прострочення виконання зобов'язання 16.05.2014.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність та розмір заборгованості відповідача за надані позивачем послуги за Договором № 2 на метеозабезпечення вильотів та посадок в аеропорту Полтава та Полтавській області від 14.12.2012 підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Полтавського обласного центру з гідрометеорології в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія "МАРС РК" суми основного боргу в розмірі 96199 грн. 20 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 408 грн. 87 коп. пені за період, вказаний у розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 Договору, у випадку прострочення з вини замовника сплати платежу, проти строків визначених цим Договором, нараховується пеня в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 825 грн. 22 коп. та інфляційні втрати в розмірі 407 грн. 53 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Згідно з п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

З оглядну на встановлення прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати за надані позивачем послуги, позивач має право на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Однак, суд приходить до висновку, що з наданих позивачем розрахунків пені 3% річних та інфляційних втрат неможливо встановити правильний період їх нарахування, що є необхідним для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат. Зокрема, позивачем не вказано ні кінцеву дату (термін) нарахування, ні період нарахування, у зв'язку з чим суд не може здійснити власний розрахунок, адже чинним законодавством суд не має повноважень встановлювати замість сторін періоди нарахування штрафних санкцій чи інших нарахувань.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 06.10.2014 та у судовому засіданні 27.10.2014 суд зобов'язав позивача надати належний розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені та процентів річних, а саме, вказати періоди нарахування щодо кожного простроченого платежу окремо, про що зазначено в протоколі судового засідання від 27.10.2014, однак Полтавський обласний центр з гідрометеорології не подав суду належний розрахунок пені та 3%, який підтверджував би викладені у позовній заяві обставини.

Згідно з ч. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до п. 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Позов може бути залишений без розгляду й частково, а саме в частині однієї із заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що позивачем не було надано належного розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, та зокрема, не вказано періоду нарахування, який витребовувався судом ухвалою про порушення провадження у справі від 06.10.2014 та у судовому засіданні 27.10.2014, та беручи до уваги, що вказані матеріали є необхідними для вирішення спору, а позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що причини, у зв'язку з якими він не зміг надати суду обґрунтованого розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, є поважними, суд залишає без розгляду позовні вимоги Полтавського обласного центру з гідрометеорології в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія "МАРС РК" пені в розмірі 408 грн. 87 коп., 3% річних в розмірі 825 грн. 22 коп. та інфляційних втрат в розмірі 407 грн. 53 коп. за неналежне виконання відповідачем умов Договору № 2 на метеозабезпечення вильотів та посадок в аеропорту Полтава та Полтавській області від 14.12.2012. При цьому суд зазначає, що позивач має право звернутися до суду з вимогою про стягнення відповідної пені, 3% річних та інфляційних втрат подавши обґрунтовані розрахунки.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія "МАРС РК" (03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 90; ідентифікаційний код: 31794945) на користь Полтавського обласного центру з гідрометеорології (36014, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Зигіна, буд. 1; ідентифікаційний код: 22531005) грошові кошти в розмірі 96199 (дев'яносто шість тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 20 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1923 (одна тисяча дев'ятсот двадцять три) грн. 98 коп.

3. Позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 408 грн. 87 коп., 3% річних в розмірі 825 грн. 22 коп. та інфляційних втрат в розмірі 407 грн. 53 коп. залишити без розгляду.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 19.11.2014

Суддя І.М. Отрош